Побудова поздовжнього профілю

Поздовжній профіль будують за обчисленими відмітками всіх точок поздовжньої осі нівелювання. Профіль будують на міліметровому папері, причому горизонтальні відстані між точками відкладають у масштабі 1 : 5 000 або 1 : 2 000, а відмітки (висоти) точок у вертикальному масштабі 1 : 500 або 1 : 200, тобто у 10 разів крупнішому за горизонтальний. Побудову профілю здійснюють у такому порядку.

1. Спочатку в нижній частині міліметрового паперу креслять профільну сітку - ряд горизонтальних ліній, проведених на деякій відстані одна від одної. Між лініями утворюють горизонтальні графу, в яких роблять записи, що характеризують різні елементи профілю (рис. У.26).

2. Нижню графу, на якій зображено план смуги вздовж випрямленої осі нівелювання, заповнюють за матеріалами горизонтальної зйомки, які занесено у пікетажну книжку. Контури внутрішньої ситуації при цьому показують умовними знаками.

3. Пікетні й плюсові точки осі нівелювання розмішують по горизонталі згідно з даними пікетажної книжки за горизонтальним масштабом. Відстані, менші від 100 м, підписують у проміжках між нумерованими пікетажними точками.

4. Графу "чорні відмітки" (відмітки поверхні землі) заповнюють

з нівелірного журналу, вказуючи відмітки пікетних і плюсових точок із заокругленням їх значень до сантиметрів. Від верхньої лінії профільної сітки, що називається лінією умовного горизонту, проти позначок відповідних точок (у табл. У.2 - ПК0, ПК1 +43 і т.д.) за їхніми відмітками будують вертикальні відрізки (у вертикальному масштабі) і дістають зображення пікетних і плюсових точок у вертикальній площині (у табл. У.2 для ПК0 відкладають по вертикалі 134,20 м; для ПК1 - 133,40 м; для +43 - 132,80 м. і т.д.). Сполучивши послідовно ці точки за допомогою лінійки та олівця, дістають поздовжній профіль осі нівелювання траси.

5. Поперечні профілі будують по відмітках точок поперечників і відстанях між ними. Розміщують поперечники над поздовжнім профілем проти тих точок осі нівелювання, на яких будували поперечники місцевості (рис. V.27).

7. Проектна (червона) лінія - це лінія осі майбутньої дороги (каналу, дамби тощо). На профіль її наносять по проектних (червоних) відмітках точок осі нівелювання. Проектні відмітки обчислюють за формулою: (У.16)

Ухил проектної лінії - це відношення перевищення між двома точками до відстані між ними.

У нашому прикладі (рис. У.25) перевищення між точками ПК0 і ПК6 дорівнює мінус 3,0 м (129,50 - 132,50), відстань між цими точками (горизонтальне проложення) становить 600 м, ухил і = - 3,00/600 = -0,005.

Знак мінус означає, що проектна лінія від ПК0 до ПК6 йтиме вниз, а якщо знак ухилу буде плюс, то лінія від початку ухилу йтиме вгору. Щоб обчислити проектну (червону) відмітку ПК1, підставимо дані у формулу (У.16): Н_пПк1 = Н_пПк0 + і ■ d = 132,50 + (-0,005 100) = 132,50 - 0,50 = = 132,00 м.

Для ПК2: Н_пПк2 = Н_пПк0 + і ■ d = 132,50 + (-0,005 200) = 132,50 — 1,00 = 131,50 м і т.д. до ПК6, де величина ухилу міняється. Величина ухилу (у тисячних) пишеться у чисельнику посередині графи "Ухили", а у знаменнику показується відстань (горизонтальне проложення), на якій діє цей ухил.

Треба пам'ятати, що, визначаючи проектні відмітки, треба виходити від проектної відмітки точки, що лежить на початку ухилу (в нашому прикладі ПК0). Це дає змогу уникнути грубих помилок.

8. Робочі відмітки знаходять за різницею між чорними і червоними відмітками відповідних точок. Вони показують скільки треба насипати (або вибрати) грунту в кожній точці нівелювання, тобто обсяг земляних робіт. Робочі відмітки підписують проти відповідних точок під проектною лінією для виїмок і над нею - для насипів.

9. Точки перетину проектної лінії з поверхнею землі називаються точками нульових робіт. У цих точках обсяг грунтових робіт (або величина робочих відміток) дорівнює нулю. Для визначен­ня положення цих точок на профілі спочатку визначають відстань точки нульових робіт від пікетів (рис. У.28). З рис. У.28 видно, що

- відстань від лівого пікету (ПК2) до точки

нульових робіт; И₁ і 1т₂ - робочі відмітки точок, які розташовані зліва та справа від точки нульових робіт.

Ці відстані показують на профілі зліва і справа від ординати точки нульових робіт (рис. У.26).

Відмітки (висоти) точок нульових робіт обчислюються так, як проектні відмітки. В нашому прикладі відмітка точки нульових робіт, яка лежить між ПК2 і ПК3 буде:

Лінію ординати і відмітку точки нульових робіт показують на профілі синім кольором.

Умовний план траси, який на рис. У.25 показано внизу, зображується у вигляді прямої, на якій у відповідних місцях дугами показано криві, що розбиті на трасі. Якщо траса повертає направо, то дуга кривої обернена вгору, а якщо наліво - вниз. Висота дуги кривої 0,5 см. Початок і кінець кривої на умовному плані траси позначають у відповідності з даними розрахунку головних точок кривої у пікетажному найменуванні. Із точок початку і кінця кривої проводять вертикальні прямі до лінії пікетажу. З обох боків цих ліній роблять написи, які показують відстані початку і кінця кривої до ближчих пікетів. Біля кожної кривої виписують її елементи: радіус, кут повороту, тангенс і довжину кривої.

На прямих ділянках траси виписують над лінією траси довжину прямих, а під нею - румби цих прямих. При розрахунку румбів прямих відрізків траси шляхом безпосереднього вимірювання визначають початковий азимут траси (А₀) до кривої.

Якщо траса повертає вправо, то до А₀ додають кут повороту, одержують новий азимут траси, який переводять у румб. Якщо траса повертає наліво, то від Ао віднімають кут повороту і, одержавши нове значення азимута, переводять його у румб.

Умовний план траси і всі написи на ньому виконуються червоною тушшю. Виготовлений і оформлений профіль справа внизу підписується виконавцями робіт.