3.1. Планування і забудова громадського центру

Детальне розпланування сельбищної зони передбачає конкретне розміщення житлових і культурно-побутових будівель з виділенням земельних ділянок і їх плануванням (додаток 2).

Першочерговим етапом є організація громадського центру села, вирішення забудови головного майдану як ядра архітектурно-планувальної композиції.

Залежно від композиційної основи головних функціональних осей і накреслення загальної мережі вулиць головний майдан може мати різну геометричну форму в плані, але його забудова по периметру об'єктами громадського призначення підпорядковується класичним законам містобудування (рис 5, 6, 7 ,8).

Виходячи з умов сприятливого сприймання забудови громадського центру сільського населеного пункту (висота 2-4 поверхи) і оптимального співвідношення між висотою будівель і довжиною майдану 1:6 - 1:8, відкритий простір повинен мати орієнтовно 0,15-0,20 га в малих населених пунктах і 0,5-0,6 га у великих. Територію громадського центру необхідно зонувати в залежності від призначення установ і підприємств, які розміщуються.

При організації забудови громадського центру і розміщенні об'єктів обов'язковою вимогою є закриття перспектив головних вулиць, які спрямовані до головного майдану. Наприклад, головний в'їзд до села зі сторони зовнішньої транспортної магістралі, який веде до громадського центру, закривається архітектурно-будівельним об'єктом - будівлею Дому Просвіти, адміністрації, торговельного центру або іншим об'єктом, який сприймається здалека, а особливо при під'їзді до центру села.

В проекті планування населеного пункту повинні бути враховані всі містобудівні закони, положення і рекомендації містобудівних органів.