5.2. Еколого-містобудівна оцінка території

Еколого-містобудівна оцінка те­риторії є різновидом комплексної оцінки і здійснюється для визначення сприятливих умов проживання населення з метою обґрунтування проектних вирішень щодо забезпечення норма­тивного життєвого середовища. Оцінка здійснюється в межах території регіону (району], в межах урбанізованих територій та великих міст з приміською зоною, а також в межах окремих поселень, функціональних зон, житлових районів тощо.

Результати оцінки висвітлюються у розділі «Охорона нав­колишнього середовища» у складі науково-проектної доку­ментації на стадіях: схеми та проекту районного планування, генерального плану, проекту детального планування. Оцінка території здійснюється з метою її еколого-містобудівного районування на базі вивчення таких факторів:

- екологічної ситуації (стану] навколишнього середовища за основними чинниками (атмосферне повітря; ґрунти; підземні та поверхневі води; санітарно-епідеміологічні умови тощо], а також за інтегральними критеріями екодемографічної ємкості та забруднення території;

- існуючого рівня соціоантропогенного навантаження (концентрація основних виробничих фондів, які пра­цюють на одиницю території; щільність населення на одиницю території тощо];

- природно-екзогенної стійкості середовища (рівня порушеності території та забезпеченості інженерно- матеріальними ресурсами].

На цій підставі визначаються проблемні ареали, розро­бляється стратегія містобудівних заходів щодо досягнення нормативно-сприятливих умов проживання населення, а також виділяються відповідні етапи еколого-містобудівної організації території.

За допомогою еколого-містобудівної оцінки території визначаються: прогноз стану навколишнього середовища; проблемні інженерно-екологічні ситуації; конкретні заходи щодо досягнення нормативно-комфортних умов проживання; етапність здійснення та розробка інвестиційно-містобудівних програм реалізації цих заходів.

На основі еколого-містобудівної оцінки території склада­ється карта екологічного стану природно-територіальної одиниці з показниками змінюваності окремих її ділянок, антропогенних навантажень з відтворенням кризових еко­логічних точок, природно-заповідного фонду та ін., яка є базовим матеріалом для створення програми заходів щодо заборони та обмеження використання одних ділянок і для регламентацій режиму природокористування інших ділянок. На цій карті повинні бути визначені межі окремих природно- антропогенних комплексів, які вимагають обов’язкового про­ведення спеціальних природоохоронних (захисних] заходів і які повинні бути вилучені з площі території під час розрахунків її екологічної ємкості.

Результатом такої оцінки території є її еколого-містобудів- не районування з визначенням районів (зон]:

- на міському рівні - сельбищних, виробничих, ланд- шафтно-рекреаційних;

- на регіонально-районному рівні - урбанізованих, аграр­них, природних (рекреаційних, заповідних].

Еколого-містобудівна оцінка для локальних утворень (по­селення, зона, район] деталізується відповідно до масштабу їх територій і охоплює додатковий спектр завдань. Так, на­приклад, для житлового району оцінюється як комфортність проживання загалом стосовно міжмагістральної території, так і розташування житлового об’єкта в структурі забудови, де також має велике значення і температурний показник (і_сф], і рівень загазованості та зашумлення території міським транспортом.

Рівень комфортності мікрокліматичних умов житлових районів (1؛؛ф■ від +25°С до -Н30°С в літній період і від +20°С до - 10°С в зимовий період] визначається в межах:

- сприятливий, якщо цими показниками охоплено більше 50 % території житлового утворення;

- відносно сприятливий від ЗО до 50 %;

- несприятливий - менше ЗО % території.

Рівень дискомфортності екологічних умов житлових райо­нів визначається залежно від зашумлення та забруднення:

- більше 50 % території житлових утворень - надмірно дискомфортна ситуація;

- 30-50 % території - дискомфортна ситуація;

- ЗО % і менше - відносно дискомфортна ситуація.

Для міста в цілому основне коло завдань у процесі еколого-

містобудівної оцінки формується з позицій оздоровлення населення та охорони навколишнього середовища в аспекті соціально-містобудівного комфорту проживання.

У проектній практиці в межах урбанізованих територій така оцінка здійснюється за певною схемою, структура якої охоплює три блоки:

- аналітичний (факторна оцінка за чинниками забруднен­ня та елементами містобудівного освоєння території];

- конструктивно-оціночний (аргументація комплексу заходів стосовно оздоровлення, відновлення, захисту середовища];

- директивно-регулятивний (система поетапного фор­мування нормативно-комфортного середовища про­живання].

При виконанні еколого-містобудівної оцінки території використовуються відповідні методи для визначення:

- забруднення території стосовно нормативних показ­ників ГДК (гранично допустимі концентрації];

- агрегованого показника небезпеки забруднення сере­довища;

- інтегрального показника еколого-містобудівної цін­ності території;

- екологічної ємкості території;

- місць екологічного конфлікту;

- стійкості території до фізичного навантаження;

- репродуктивної властивості і геохімічної активності території.

Забруднення території визначається станом навколиш­нього середовища стосовно нормативних показників ГДК. Забруднення навколишнього середовища розподіляється за основними видами: антропогенне; військове; мікробіологічне; світового океану; населених місць; промислове; сільськогос­подарське; радіаційне тощо.

Забруднення навколишнього середовища - це внесення негативних руйнувань у довкілля чи виникнення нових (не характерних для середовища] фізичних, хімічних, інформа­ційних чи біологічних агентів, які спричиняють дисбаланс в системі «природа-людина».

Репродуктивна властивість території визначається мірою відновлення основних елементів природного середо­вища (атмосферного кисню, води, рослинності].

Геохімічна активність території визначається мірою перетворення та винесення продуктів техногенезу за межі дослідної ділянки.

Стійкість території до фізичних (антропогенних] на­вантажень визначається показником, який характеризує опір ландшафтів до антропогенного впливу - рекреаційного, транспортного, виробничого і т. п. Найважливішими результа­тами еколого-містобудівної оцінки території є встановлення реальних значень таких показників:

- показника екологічного конфлікту, що розраховується методом підрахунку економічних збитків у зв’язку з погіршенням здоров’я населення, стану матеріальних об’єктів тощо;

- показника соціально-містобудівноїшкоди, що оцінюється у відносних, безрозмірних величинах і визначається як добуток значень агрегованих показників забруднення та інтегрального показника містобудівної цінності території';

- агрегованого показника небезпеки забрудненоїтерито- рії, що визначається сумою показників за окремими чинниками (шумовим, повітряним, електромагнітним забрудненням);

- інтегрального показника еколого-містобудівноїцінності території що визначається як окупність показників властивості даної території з позиції концентрації ви- робничих фондів, населення, природно-ресурсного та рекреаційного потенціалу тощо.