5.3.2. Водні об’єкти

Водні ресурси річок, водойм, водо- сховищ України використовуються у промисловості (до 50% загального об'єму води), комунальному (до 17 %) і сільському господарстві (до 29 %) та на інші потреби (до 4 %). Вода вико- ристовується як теплоносій для виробництва електроенергії.

для господарсько-питного водоспоживання, для зрошення і обводнення земель. Основними джерелами забруднення водних об'єктів (річок, водойм, моря тощо] є викиди стічних вод промисловості, сільського і комунального господарства, в яких знаходяться забруднюючі речовини: сполуки азоту, пестициди, нафтопродукти, феноли тощо.

Мінімальний показник техногенного навантаження на воду (до 5 т/км²] спостерігається в західних, а максимальний (більше як 20 т/км²] - у східних областях України.

Важливими заходами запобігання забрудненню поверхне­вих і підземних вод є удосконалення водозберігаючих тех­нологічних процесів, впровадження замкнутих систем водоспо­живання, значне зменшення викидів стічних вод, дотримання норм гранично допустимих концентрацій (ГДК] речовин у водних об'єктах питного призначення.

Містобудівні заходи щодо захисту водойм, водотоків, мор­ських акваторій полягають у вимогах стосовно розміщення різних народногосподарських об'єктів і створення відповід­них водоохоронних зон:

• сельбищні території міських і сільських поселень, ку­рортні зони і зони масового відпочинку розміщуються вище за течією водотоків і водойм відносно випусків виробничих і господарсько-побутових стічних вод;

• промислові підприємства розмішуються у прибережних смугах водойм виключно за технологічної необхідності при дотриманні мінімально можливої довжини при­єднання майданчика підприємства до водного об’єкта; портові споруди, вантажні причали, пристані розмі­шуються за течією ріки нижче 100 м від сельбищної території;

• сільськогосподарські підприємства, якщо вони роз­міщуються на прибережних ділянках, відділяються від водойм озелененою смугою завширшки 40-100 м; склади мінеральних добрив і хімічних засобів захисту рослин розмішуються на відстані не менше 2 км від рибогосподарських водойм;

• у водоохоронних зонах, прибережних захисних смугах забороняється розміщення полігонів для твердих по­бутових відходів, складів нафтопродуктів, мінеральних добрив тощо.

Зовнішні межі водоохоронних зон визначаються за спеці­ально розробленими проектами. Орієнтовно розміри водоохо­ронних зон можна приймати: для водосховищ -500 м, малих рік завдовжки до 50 км - 100 м, рік завдовжки 50-100 км - 200 м, для рік завдовжки 100-200 км - 300 м.

Для охорони водних об’єктів від забруднення вздовж морів, річок, навколо озер і водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються прибережені захисні смуги.Вони встановлюються по обидва береги річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період] шириною: для малих водних об’єктів (площею до 3 га] - 25 м, середніх (понад 3 га] - 50 м, великих - 100 м.

Якщо крутизна схилів перевищує три градуси, мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється. Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів виділяється прибережна захисна смуга завширшки не менше 2 км від урізу води.