5.3.4. Шум, електромагнітні поля, радіація

Джерелом шуму на території міських і сільських поселень є промислові підприємства, транспорт (залізничний, автомобільний, річковий, повітряний] та інші об’єкти. Рівні шуму визначаються показником «дБА» (в де­цибелах], що характеризує фізіологічно допустимий поріг сприйняття звуку людиною залежно від режиму її життєді­яльності (праця, побут, відпочинок].

Основним заходом захисту від шуму є дотримання допус­тимих рівнів шуму на територіях різного функціонального призначення, які не повинні перевищувати показників сані­тарних норм (табл. 5.2].

При проектуванні поселень на підставі вивчення шумових характеристик джерел зовнішнього шуму, визначення очіку­ваних рівнів шуму, натурних спостережень та розрахунків зон акустичного впливу, об’єктів шуму виконується карта шуму (М 1:5000 - 1:10000] з виявленням зон дискомфорту згідно з показниками сумарної інтенсивності шуму від впливу різних

Таблиця 5.2

негативних джерел. Конкретні заходи щодо захисту міського середовища від шуму вживаються на локальному рівні.

Між житловими і громадськими будинками та прилеглими до них територіями і об'єктами, які є джерелами зовнішнього шуму, створюються санітарно-захисні зони (озеленені смуги, екрани тощо]: від підприємств з рівнем шуму вище 120 дБА- завширшки 1000 м, 100 дБА - 500 м, 80 дБА - 300 м.

Такі об'єкти, як радіотелевізійні станції, промислові ге­нератори, повітряні лінії електропередачі високої напруги випромінюють електромагнітну енергію і створюють поля негативного впливу на здоров'я людини. Спеціальний захист населення від дії електричного поля повітряних ліній електро­передачі (ЛЕП] напругою 220 кВ і нижче не передбачається.

Для розміщення ЛЕП напругою 330 кВ і вище відводяться території на достатній відстані (до 100 м] від житлової забудо­ви; при розміщенні ЛЕП напругою 750-1150 кВ передбачається створення санітарно-захисних зон між ними і межами поселень завширшки 250-300 м. Натериторії цих санітарно-захисних зон забороняється розміщення житлових і громадських будинків, стоянок транспорту, складів нафтопродуктів тощо. Вздовж трас ЛЕП з обох сторін створюються санітарно-захисні зони завширшки до 55 м від проекцій крайніх проводів.

Джерелами радіаційного забруднення навколишнього середовища є зовнішнє опромінювання від атомних станцій, пункти захоронення радіоактивних відходів, пункти тим­часової локалізації радіоактивних відходів, наслідки аварій атомних станцій та інші.

Основним джерелом небезпечної радіаційної обстановки в Україні є наслідки аварії на Чорнобильській АЕС. Загальна площа забрудненої території (без зони відчуження] становить понад 41 тис. км. На ній знаходяться 2215 поселень, в яких проживає понад 2 млн. 400 тис. чоловік.

Стосовно радіоактивно забрудненої території з метою за­безпечення радіаційної безпеки і захисту населення виділені відповідні зони і правовий режим їх використання.

Зона відчуження і обов'язкового відселення - забороня­ються усі види господарської діяльності, постійне проживання населення, будівництво без спеціального дозволу і забезпе­чується суворий природоохоронний режим.

Зона гарантованого добровільного відселення - заборо­няється будівництво нових і розширення діючих підприємств, безпосередньо не пов'язаних із забезпеченням радіоекологіч­ного та соціального захисту населення, будівництво курортно- рекреаційних установ; обмежується сільгоспвиробництво, житлово-цивільне будівництво.

Зона посиленого радіоекологічного контролю - заборо­няється будівництво нових і розширення діючих екологічно небезпечних підприємств, будівництво та функціонування санаторіїв, позашкільних таборів, баз і будинків відпочинку, обмежується житлове будівництво.

При проектуванні міських і сільських поселень необхідно враховувати ареали радіоактивного забруднення території України, які визначені на спеціальних картах, а при розміщенні конкретних обсягів житлово-цивільного будівництва - наяв­ність радіоекологічного паспорту обраної території.