10.3. Реформування освіти з огляду на Болонський процес
В Україні Болонський процес офіційно розпочався 19 травня 2005 р. з підписанням декларації на Бергенській конференції. Таким чином, Україна визначила орієнтир на входження в освітній і науковий простір Європи, модернізацію освітньої діяльності в контексті європейських вимог, та практичне приєднання до Болонського процесу.
Перспективи для України в цій сфері - це передусім нові можливості, пов’язані з перспективою входження до загальноєвропейського освітнього простору, а саме:
- визнання українських дипломів на міжнародному рівні;
- більша мобільність у європросторі для студентів та викладачів;
- спільні освітні та пошукові проекти з європейськими університетами;
- конкурентоспроможність на європейському і світовому ринку праці.
Важливо підкреслити, що інтеграційні процеси, як це неодноразово підкреслюється в установчих документах Болонського процесу, поєднуються зі збереженням та розвитком неповторного національного досвіду, культурної спадщини кожної країни. Отже, «євростандарт» в освіті не означає уніформізації, нівелювання специфіки освітніх систем європейських країн, а спрямований на їх взаємне узгодження та гармонізацію з потребами сучасного світу.
Багатий український досвід слугуватиме надійним «стартовим майданчиком» для подальшого вдосконалення національної системи освіти та її узгодження з європейською, а також розвитком освітніх впливів. В офіційних документах передбачається, що освіта в Україні повністю буде адаптована до вимог та принципів Болонського процесу. Для досягнення даної мети слід здійснити такі кроки:
- вдосконалити двоступеневу структуру вищої освіти;
- визначити чіткі критерії градації дипломів, ступенів та кваліфікацій;
- ввести єдину систему кредитних одиниць і додатка до диплома;
- запозичити європейську практику організації акредитації та контролю якості освіти;
- дотримуватися європейських стандартів якості;
- забезпечити мобільність студентів, викладачів і дослідників;
- належним чином організувати самоврядування в системі вищої освіти та науки.
Визначено також основні площини, які потребують реформування та модернізації. В першу чергу це введення дворівневої системи вищої освіти. У цьому контексті найбільш поширена проблема полягає в механічному перетворенні цілісної програми навчання на дворівневу структуру, при цьому залишається поза увагою введення суттєвих програмних змін.
На сьогодні відбувається інтенсивна реорганізація структури університетів, проводиться адміністративна реформа та деякі перебудови у системі навчання, в тому числі це введення модульно- рейтингової системи у багатьох ВНЗ та оцінювання за стобальною системою.
Незважаючи на те, що перехід на Болонську систему є тривалим та складним процесом, її запровадження вже зараз дає позитивні результати. Проведення реформування освіти дозволить створити єдиний ринок праці вищої кваліфікації, забезпечить мобільність викладачів і студентів за рахунок стандартизації ступенів вищої освіти та, відповідно, дипломів. У той же час зросте рівень конкуренції на ринку освітніх послуг, це змусить університети поліпшувати свій імідж шляхом підвищення якості освіти і бути спроможними забезпечити рівень знань, що гарантує студенту в майбутньому працевлаштування на європейському ринку праці.
Ключові поняття: освіта, структура освіти, освітні й освітньо- кваліфікаційні рівні, Болонська декларація, Болонський процес, єдиний європейський простір вищої освіти, кредитно-трансферна система, кредит, модуль.