6.1. Вищий та центральний рівень організації виконавчої влади в Україні
Відповідно до статті 102 Конституції України Президент України є главою держави і виступає від її імені, є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина.
Президент України не очолює жодну з гілок влади, але має вплив на діяльність кожної з них. Статус та повноваження Президента України, а також порядок його обрання визначені Конституцією України.
Президент України обирається громадянами України на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на п’ять років.
Основні повноваження Президента України закріплені у статті 106 Конституції України. Глава держави здійснює також інші повноваження, визначені Конституцією України.
Президент України не може передавати свої повноваження іншим особам або органам.
Глава держави користується правом недоторканності на час виконання повноважень. За посягання на честь і гідність Президента України винні особи притягаються до відповідальності на підставі закону.
Президент України виконує свої повноваження до вступу на пост новообраного Президента України. Повноваження глави держави припиняються достроково у разі відставки; неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров’я; усунення з поста в порядку імпічменту; смерті. Звання Президента України охороняється законом і зберігається за ним довічно, якщо тільки Президент України не був усунений з поста в порядку імпічменту.
Згідно з Конституцією, в Україні встановлено три організаційно - правові рівні органів виконавчої влади: вищий, центральний та місцевий. Вищим органом у системі виконавчої влади є Кабінет Міністрів України. Центральний рівень утворюють міністерства, державні комітети, центральні органи виконавчої влади, прирівняні до державних комітетів, та центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом.
Місцевий або територіальний рівень становлять органи виконавчої влади загальної компетенції - Рада Міністрів АРК, обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; органи спеціальної (галузевої та функціональної) компетенції, які безпосередньо підпорядковані ЦОВВ або перебувають у подвійному підпорядкуванні - центральному і місцевому органу виконавчої влади.
Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади. За Конституцією України передбачено, що до складу Кабінету Міністрів України входять Прем’єр-міністр України, Перший віце-прем’єр-міністр, три віце-прем’єр-міністри, міністри. Прем’єр-міністр України призначається Президентом України за згодою більше ніж половини від конституційного складу Верховної Ради України. Персональний склад Кабінету Міністрів України призначається Президентом України за поданням Прем’єр-міністра України. Прем’єр-міністр України керує роботою Кабінету Міністрів України, спрямовує її на виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої Верховною Радою України.
За ст. 116 Конституції Кабінет Міністрів України:
1) забезпечує державний суверенітет і економічну самостійність України, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції і законів України, актів Президента України;
2) вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина;
3) забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування;
4) розробляє і здійснює загальнодержавні програми економічного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку України;
5) забезпечує рівні умови розвитку всіх форм власності; здійснює управління об’єктами державної власності відповідно до закону;
6) розробляє проект закону про Державний бюджет України і забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, подає Верховній Раді України звіт про його виконання;
7) здійснює заходи щодо забезпечення обороноздатності і національної безпеки України, громадського порядку, боротьби зі злочинністю;
8) організовує і забезпечує здійснення зовнішньоекономічної діяльності України, митної справи;
9) спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади;
10) виконує інші функції, визначені Конституцією та законами України, актами Президента України.
Кабінет Міністрів є центром державного управління, ефективність роботи якого ґрунтується на підтримці парламенту та Президента України. Він є відповідальним перед Президентом України, підконтрольним і підзвітним Верховній Раді України у межах, передбачених Конституцією України
Центральні органи виконавчої влади здійснюють свої повноваження на всій території України як безпосередньо, так і через утворені ними територіальні (регіональні) підрозділи (органи).
В Україні міністерство є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади в забезпеченні впровадження державної політики у визначеній сфері діяльності. Міністерство у процесі виконання покладених на нього завдань взаємодіє з іншими центральними і місцевими органами державної виконавчої влади, органами Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, представницькими органами, а також з відповідними органами інших держав.
Згідно з Указом Президента «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» від 09.12.2010 р., та наступними змінами до нього в Україні утворено такі міністерства: аграрної політики та продовольства; внутрішніх справ; екології та природних ресурсів; економічного розвитку і торгівлі; енергетики та вугільної промисловості; закордонних справ; інфраструктури; культури; надзвичайних ситуацій; оборони; освіти і науки, молоді та спорту; охорони здоров’я; регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства; соціальної політики; фінансів; юстиції.
До центральних органів виконавчої влади відносяться: служби (авіаційна, архівна, ветеринарна та фітосанітарна, виконавча, міграційна, податкова, санітарно-епідеміологічна, експортного контролю, з лікарських засобів та ін.), агентства (автомобільних доріг, водних ресурсів, екологічних інвестицій, з питань науки, інновацій та інформатизації, лісових ресурсів, земельних ресурсів та ін), інспекції (техногенної безпеки, сільського господарства, з контролю за цінами, з питань захисту прав споживачів, з питань праці та ін.), а також Адміністрація Державної прикордонної служби, Національне агентство з питань підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіона^ Європи 2012 року з фу^олу та реалізації інфрастру^рних проектів, Пенсійний фонд України.
Центральний рівень органів виконавчої влади утворюють також ЦОВВ зі спеціальним статусом. Це новий вид органів виконавчої влади, особливість яких полягає в тому, що всі питання їх правового статусу та взаємовідносин з іншими органами мають вирішуватися шляхом прийняття законів, що визначають порядок діяльності й повноваження саме цих ЦОВВ. ЦОВВ зі спеціальним стансом мають особливі завдання та повноваження. Щодо них можуть всановлюватися спеціальні умови утворення, реорганізації та ліквідації, підконтрольності та підзвітності. До ЦОВВ України зі спеціальним статусом віднесено: Антимонопольний комітет України, Державний комітет телебачення і радіомовлення України, Фонд державного майна України, Адміністрацію Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, Національне агентство України з питань державної служби.
Окрему складову становлять Центральні органи виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через відповідних членів Кабінету Міністрів України.
Трансформаційні процеси, що відбуваються сьогодні в економічній, соціальній, політичній сферах суспільства, мають наслідком необхідність підвищених вимог до системи органів державної влади. Однак система виконавчої влади в Україні залишається недостатньо ефективною, рівень її організуючого впливу на суспільні процеси не задовهльняє потреби динамічного розвитку громадянського суспільства, формування соціально-економічного укладу та демократичної правової держави.
Про низьку ефективність виконавчої влади свідчать: соціальні індикатори, насамперед - рівень безробі^я і реальних доходів населення; неефективне управління державною власністю, внаслідок чого величезний виробничий потенціал фактично не працює на державу; невиправдане втручання держави в діяльність суб’єктів господарювання, що гальмує розвиток підприємництва в Україні та інші фактори. Ця ситуація є свідченням необхідності вироблення дієвих механізмів реформування системи органів виконавчої влади з метою підвищення ефективності її функціонування.
Реформування організаційних структур виконавчої влади є найбільш складною проблемою адміністративної реформи в Україні. Тут потрібен системний підхід, який дозволяє визначати оптимальні для потреб України кількість та структуру органів виконавчої влади. Як зазначається у Концепції адміністративної реформи в Україні, заходи реформування мають ґрунтуватися на вироблених світовою практикою принципових засадах функціонування виконавчої влади у демократичній, соціальній, правовій державі, серед яких ключове значення мають такі:
- пріоритетність законодавчої регламентації функцій, повноважень та порядку діяльності органів виконавчої влади;
- незалежність здійснення функцій та повноважень виконавчої влади від органів законодавчої і судової влади у межах, визначених Конституцією і законами України;
- здійснення внутрішнього та судового контролю за діяльністю органів виконавчої влади та їх посадових осіб, насамперед, з позиції забезпечення поваги до особи та справедливості, а також постійного підвищення ефективності державного управління;
- відповідальність органів виконавчої влади, їх посадових осіб за свої рішення, дії чи бездіяльність перед громадянами, права яких були порушені;
- запровадження механізму контролю за функціонуванням виконавчої влади з боку суспільства через інститути парламентської і прямої демократії, передбачаючи, що вищі посади в ключових органах виконавчої влади є політичними посадами;
- принципи ефективності, відкритості та доброчесності в роботі уряду та інших органів виконавчої влади.