6.2. Історіографічні твори другої половини XVІІ-XVІІІ ст.

Пожвав­лення у сфері історіографічної прози в другій половині ХУІ - поч.ХУІІІ ст. стало наслідком таких бурхливих подій, як визвольна війна під проводом Богдана Хмельницького, початок колонізації України Росією, міжусобиці і чвари у козацькому середовищі, непевне, досить складне становище України в оточенні трьох імперій - Речі Посполитої, Туреччини і Московії. З іншого боку, ця проза продовжувала вітчизняну літописну традицію, започатковану ще за часів Київської Русі. По всій території України існували осередки, де нотували місцеві історичні факти і події, - монастирські, замкові, графські (місцеві) хроніки, описи, щоденники, діаріуші, мемуари. їх синтезували у ширше літописне полотно. Це зробили представники козацької старшини Самовидець (літ. псевдонім), Григорій Граб’янка, Самійло Величко. їх творіння назвали козацькими літописами. І. Франко відзначав, що козацькі літописи створили грандіозну конструкцію Хмельниччини, адже найбільша увага була приділена визвольній війні середини ХУІІ ст. При монастирях було створено такі історіографічні твори, як «Густинський літопис» (відомий за списком 1670 року); «Хроніка» Феодосія Софоновича (1672 р.), «Синопсис» (перше видання 1674 р.). Ці твори написані за руськими джерелами («Повість минулих літ»; Київський літопис; Галицько-Волинський літопис) та польськими хроніками, зокрема «Кройнікою о Русі» М. Стрийковського, який мав за витоки своєї праці так само різні списки давньоруського літописання. З названих творів лише «Синопсис» був друкований у ХУІІ ст. (1674, 1678, 1680 рр.). Його називав серед інших джерел своєї вченості Михайло Ломоносов.

Проблема авторства «Синопсису»: серед авторів цієї літературної пам’ятки - Інокентій Гізель, Іоанн Армашенко, Пантелеймон Коханов- ський. Найвірогідніша версія - остання. Відомо, що перу Пантелеймона Кохановського належали «Обширний Синопсис» та «Хронограф», написані у 1681-1682 рр. До складу «Синопсису» (1680 р., третє видання) входить українська редакція «Сказанія про Мамаєве побоїще», яке близьке до «Книги про Мамаєве побоїще» з «Обширного Синопсису», авторство якого належить Кохановському - економу Києво-Печерської лаври. Образ Мамая тут нагадує татарина із «Думи про козака Голоту». Такого вступу із загарбницькими намірами Мамая немає в жодному російському казанні про цю битву. Зауважимо, що «Синопсис» багато в чому перегукується із «Кройнікою» Феодосія Софоновича. Твори Пантелеймона Кохановського були використані як джерело Г. Грабянкою, А. Лизловим, Ф. Прокопо­вичем, П. Захар’їним.