7.3. Гумористичні віршовані оповідання: тематика, образи, засоби гумору і сатири
Теоретичні підвалини сатиричної творчості віднаходимо у бароковій «Поетиці» МитрофанаДовгалевського, який писав, що сатирична поезія є за своєю суттю жартівливою та їдкою поемою, яка призначена для бичування і виправлення порочних характерів та хиб людського характеру. Розвивалися жанри сатиричної поезії у ХУІІІ столітті і репрезентували, як і вірші бурлескно-травестійні, низове українське бароко. Йдеться про такі жанри, як гумористично-сатирична новела, фейлетон, памфлет, віршоване оповідання.
«Кирик» - літературна обробка відомої казки, у якій ідеться про селянина, котрий знайшов скарб. Жадібний піп, злякавши селянина, відібрав у нього золото. Межування побутових і фантастичних елементів у вірші зумовлено казковим сюжетом, а стиль заснований на фольклорній оповідальності.
«Отець Негребецький» - історія про те, як піп-пройдисвіт перехитрив паству, пообіцявши за гроші дістати їй у самого Господа на небесах додаткові привілеї. Пропивши у сусідньому селі зібрані громадою гроші, він повертається до прихожан із поясненням про вигадані пригоди в раю. Він буцімто зустрічався з секретарем біскупа, який йому повідомив про значну суму хабаря в консисторії. Тож піп вирішив піти прямо на небо до Бога, до святого Петра і викласти свою проблему, звинувативши консісторію і біскупа у грошелюбстві. Опис раю та його мешканців - весела травестія, джерело якої вбачається у фольклорних фантастичних оповіданнях про «той світ». Тут Господь схожий на старенького діда, архангел Гавриїл - на чиновника із «золотими ґудзиками», святі - звичайні міщани, які живуть заможно і безтурботно. Гарне життя на небесах представлено з великою кількістю свічок («бо єсть свічок сила»), запросинами на снідання та частування тютюном. Хата, в якій перебуває Бог, - з великими кімнатами. Творець сидить на «золотім варстаті». Зате дух святий безтурботно на печі «горох дзьобає». Тут використано травестування - прийом самохарактеристики, який сприяє яскравому змалюванню образу хитрого та винахідливого попа. Ремінісценції цього вірша бачимо у творчості С. Руданського.
«Марко Пекельний» - гумористичний твір кінця ХУІІІ століття про козака, котрий, з одного боку, характеризується негативно (ледар, п’яниця, грубіян, волоцюга, розпусник), а з іншого - здатний, якщо необхідно, виявити сміливість, дотепність, розважливість та рішучість, зокрема, коли йдеться про викурювання чортів з пекла. Цей вірш-легенда є своєрідною пародією на великодні вірші, що розробляли євангельський сюжет. Коли якраз після причастя уві сні з’явився до Марка святий Петро і говорить козаку про час виступу проти чортів у пеклі, аби їх звідти повиганяти і виручити запорожців, то він проявляє себе справжнім борцем і сміливцем. А Люципер виступає з лукавством, говорячи про добрість чортів: «Якби не чорти, чи була б у вас горілка, / І цимбали, бубни та сопілка? / Чи ви вміли б танцювати, / Весілля гаразд справляти?» (с. 190). Підпоївши Люцифера, хитромудрий Марко виручає козаків і затоплює гарячим баглом чортів. За це пам’ять його жива серед козацтва. Марко Пекельний нагадує образ козака-запорожця. Сюжет і художні засоби твору почерпнуті із фольклору.