1.1. Загальне поняття про статистику, її галузі

Термін «статистика» походить від латинського «status», що оз­начає положення, стан явищ. Від кореня цього слова виникли слова «stato» (держава), «statista» (статистик, знавець держави), “statistiks» (статистика — певна сума знань, зведень про державу). Цей термін існує століття, хоч зміст його неодноразово змінювався.

У науковій літературі словом «статистика» користуються з XVIII ст. за змістом як державознавство. Проте статистика почала свій розвиток значно раніше — в середині XVII ст.

Нині термін «статистика» використовують у кількох значеннях:

§ це — дані, які характеризують масові суспільні явища;

§ процес збирання, зберігання і оброблення даних про масові суспільні явища, тобто галузь практичної діяльності, спрямованої на одержання, оброблення, аналіз і видання масових даних про яви­ща і процеси суспільного життя;

§ це наука, яка вивчає величину, розміри і кількісну сторону масових суспільних явищ у нерозривному зв'язку з якісною стороною цих явищ, з їх соціально-економічним змістом.

Наукова система статистики складається із статистичної теорії, статистичної методології та зведених результатів статистичних досліджень.

Статистична теорія являє собою загальне вчення про розміри суспільних явищ і статистичних показників, які їх характеризують. Вона включає також вивчення зв'язків між статистичними показ­никами розвитку, змін змісту і форми статистичних показників.

Статистична методологія — це сукупність статистичних ме­тодів дослідження. Вона розробляє питання збирання зведень про розміри суспільних явищ, вивчення зв'язків між величинами та ди­наміки, принципів і прийомів аналізу статистичних даних.

Статистична наука являє собою нерозривну єдність ста­тистичної теорії і статистичної методології.

Зведені результати статистичних досліджень — це сукупність конкретних науково обґрунтованих статистичних даних (наприк­лад, показники кількості тварин за їх видами на певну дату, показ­ники обсягу продукції тваринництва за певний рік і т. д.).

Найпоширенішим у статистичній літературі є визначення ста­тистики як науки, сформульоване у 1945 р. на науковій нараді з пи­тань статистики: «Статистика — самостійна суспільна наука. Вона вивчає кількісну сторону масових суспільних явищ у нерозривному зв'язку з їх якісною стороною. Статистика вивчає кількісну сторону суспільного виробництва в єдності виробничих сил і виробничих відносин, а також явищ культурного і політичного життя су спільства. Вона вивчає вплив природних і технічних факторів на кількісні зміни суспільного життя та вплив розвитку суспільного виробництва на природні умови життя суспільства».

У науковій літературі можна зустріти й іншу думку щодо ви­значення статистики як науки. Окремі автори вважають, що стати­стика не має свого предмета дослідження, а є лише своєрідним ме­тодом пізнання. Ми не погоджуємося з такою думкою, адже наук, які не мають свого предмета дослідження, не може бути. Тобто це, по суті, заперечує існування статистики як самостійної науки.

Відповідно до наукової дисципліни (статистичної науки) стати­стикою називають навчальну дисципліну у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах.

Терміном «статистика» також називають сукупність цифрових зведень, які характеризують ті чи інші явища суспільного життя або їх сукупність (наприклад, статистика посівних площ, статистика урожайності тощо).

Статистикою в математичній статистиці називають деякий па­раметр/, який залежить від хІУх,,х},...,хп. Значення параметра є од­ним з ряду можливих. Отже, кожна статистика в цьому розумінні має свій розподіл імовірностей.

Статистика як самостійна наука пройшла складний шлях свого становлення. У процесі розвитку в її складі виділилися: математич­на статистика, загальна теорія статистики, соціально-економічна статистика (у більш вузькому розумінні — соціальна і економічна статистика), галузеві статистики.

Існує градація статистик і за сферами людської діяльності, сфе­рами обігу, диференціацією економічних наук.

Якщо розглядати названі види як систему наукових статистич­них дисциплін, слід назвати і деякі нові розділи статистики, ство­рені під впливом інтеграційних зв'язків з іншими науками, це — статистичне моделювання, статистичне прогнозування та ін.

Розглянемо коротко зміст кожного з видів статистики за тра­диційною схемою їх поділу.

Математична статистика — це галузь математичних знань. Вона розробляє раціональні прийоми (способи) систематизації, об­робки і аналізу даних статистичних спостережень масових явищ з метою встановлення характерних для них статистичних зако­номірностей, використання для наукових і практичних висновків.

У математичній статистиці більшість методів обробки стати­стичних даних ґрунтується на імовірнісній природі цих даних. Га­лузь застосування таких статистичних методів обмежується вимо­гами, щоб явища, які досліджуються, були підпорядковані достат­ньо визначеним імовірнісним закономірностям. Математична ста­тистика абстрагується від матеріального змісту масових явищ, які вона характеризує, озброює дослідника математичним апаратом.

Найважливіші розділи математичної статистики: статистичні ряди розподілу, оцінка параметрів розподілу, закони розподілу вибіркових характеристик, перевірка статистичних гіпотез, дис­персійний, кореляційно-регресійний, коваріаційний аналіз. Ос­таннім часом знаходять поширене використання методи бага-томірного статистичного аналізу — факторний аналіз, метод голов­них компонент, кластерний аналіз тощо. Названі методи матема­тичної статистики дещо складніші від зазначених вище і потребу­ють для їх опанування певних математичних знань. Вони також вивчаються як окремі розділи математичної статистики.

Математична статистика виконує роль основи для застосування власне математичних методів, які являють собою інструментарій статистичної науки.

Загальна теорія статистики містить принципи статистичної науки стосовно різних сторін суспільного життя, тобто загальні правила і методи статистичного дослідження. Вона розробляє по­нятійний апарат статистичної науки, систему категорій, розглядає у загальному вигляді методи збирання, зведення, узагальнення і аналізу статистичних даних. Курс загальної теорії статистики побу­дований відповідно до стадій статистичного дослідження.

Предметом пізнання загальної теорії статистики є найбільш за­гальні властивості кількісних відносин соціально-економічних явищ. У складі її вивчаються такі найважливіші розділи: статистич­не спостереження, статистичне групування, середні величини, вибіркове спостереження, ряди динаміки, індекси статистичні графіки.

Загальна теорія статистики розробляє загальні показники і ме­тоди вивчення структури явищ і змін їх у часі, закономірностей і тенденцій їх розвитку і причинно-наслідкових зв'язків між ними, а також принципи і методи статистичного моделювання і статистич­ного прогнозування. Показники і методи загальної теорії статисти­ки використовуються всіма іншими галузями статистики.

Соціальна статистика — галузь статистики, яка вивчає кількісну і якісну сторони масових суспільних явищ і процесів, що відбуваються в соціальному житті, і розробляє Інтегровану систему показників здійснення соціальних процесів і явищ. Такі показники всебічно характеризують стан і розвиток соціальних умов життя, розкривають існуючі тенденції і закономірності розвитку соціальних процесів, дають повну картину устрою і способу життя людини у конкретних історичних умовах розвитку суспільства. Ви­користовуючи статистичні методи, соціальна статистика вивчає політичну, планову й ідеологічну сторони життя, такі соціальні йо­го аспекти, як формування особистості, сім'ї, добробут населення. До найважливіших показників соціальної статистики належать по­казники складу і устрою суспільства, структура і склад населення країни, рівень його освіти і культури, стан здоров'я і медичного об­слуговування, зайнятість трудових ресурсів, рівень реальних доходів, споживання матеріальних благ і послуг, житлово-комунальні і і побутові умови, умови праці та відпочинку тощо.

У більш вузькому розумінні соціальною статистикою назива­ють кримінальну, клінічну, моральну, санітарну, статистику навко­лишнього середовища і т. ін. Умови соціальних перебудов у суспільстві потребують відображення в показниках соціальної ста­тистики демократизації суспільного життя, самоуправління, ринко­вих відносин і т. ін.

Економічна статистика як галузь єдиної статистичної науки, спираючись на положення загальної теорії статистики, вивчає кількісну сторону масових суспільних явищ і процесів у сфері ма­теріального виробництва з метою виявлення пропорцій тенденцій і закономірностей їх розвитку. Тобто вона кількісно характеризує дію економічних законів, досліджує обсяг, структуру і динаміку явищ, показує взаємозалежності економічних процесів з урахуван­ням конкретних природних та історичних умов розвитку суспільства. Економічна статистика досліджує всю економіку країни, даючи їй числову характеристику. Об'єкт вквчення еко­номічної статистики — процес розширеного відтворення, його здійснення в умовах переходу до ринкових відносин і кінцеві ре­зультати для господарства в цілому, її предметом, як галузі прак­тичної діяльності держави, є кількісна сторона масових економіч­них явищ, які в сукупності характеризують народне господарство.

Галузеві статистики вивчають показники процесу виробниц­тва в галузях матеріального виробництва (сільському господарстві, промисловості), в галузях, де продовжується процес виробництва у сфері обігу (торгівля, зв'язок, транспорт тощо); показники роботи галузей невиробничої сфери (житлово-комунального господарства, науки, фізичної культури і спорту тощо). До галузевих статистик належать деякі розділи статистики, пов'язані з функціональним ас­пектом диференціації економічних наук: статистика праці, стати­стика фінансів. Ці статистики розвивають і доповнюють методи і систему показників, розроблених загальною теорією статистики і економічною статистикою стосовно особливостей конкретних галу­зей.

Як наслідок інтеграції статистики з інформатикою і кі­бернетикою виникає розділ статистики — теорія автоматизованої статистичної інформаційної системи. Внаслідок інтеграції статистики з математичною статистикою і теорією ймовірностей намітився розділ статистики — статистичне моделювання і прогно­зування.