1.4. Метод статистики

Статистична методологія являє собою сукупність прийомів, правил і методів дослідження. Під терміном «метод» розуміють спосіб теоретичного дослідження або практичного здійснення чого-небудь (наприклад, філософський метод, передовий метод). Коли йдеться про метод науки взагалі, то мають на увазі найбільш за­гальні способи підходу до вивчення будь-яких явищ. Під методом конкретної науки розуміють окремі специфічні прийоми і методи, пристосовані до дослідження її предмета. Загальнонауковим вва­жається діалектичний метод. Керуючись його принципами, стати­стика розробляє свої специфічні прийоми і методи, а також відпрацьовує таку систему показників, яка дозволяє вивчати кількісні сторони суспільних явищ і процесів.

Особливість (специфіка) статистичних методів полягає в їх комплексності, що зумовлено як різноманітністю форм статистич­них закономірностей, так і складністю самого процесу статистич­ного дослідження. Специфіка методів пояснюється змістом виконуваної роботи у процесі дослідження тих чи інших соціально-економічних явищ. Природа останніх досить складна і непередба­чена, тому вивчати їх треба у взаємозв'язку і взаємозумовленості. Для цього статистична теорія розробила досить широке коло мето­дологічних і методичних засобів, за якими можна кількісно ви­мірювати досліджувані зв'язки (особливо причинно-наслідкові).

Філософський підхід як методична основа статистичної науки потребує розгляду явищ і процесів у їх русі, постійних змінах і роз­витку. З цією метою розроблена відповідна система показників, які дають змогу охарактеризувати варіації змін рівнів явищ, визначити тенденції і закономірності їх розвитку.

Важливим моментом філософського підходу до вивчення суспільних явищ є визначення меж, переходу кількісних явищ у якісні форми їх прояву. Наприклад, в умовах переходу до ринкової економіки встановлення об'єктивно необхідних кількісних меж, які дозволили б відокремити якісний стан явищ (зокрема, це форми ор­ганізації праці, види і форми підприємницької діяльності тощо), можна вирішити статистичними методами (групування, дис­персійний метод та ін.).

Філософська основа статистики знаходить своє втілення в її специфічних методах. Залежно від пристосування останніх до тих чи інших етапів статистичного дослідження прийнято таку їх кла­сифікацію за стадіями дослідження.

Методи статистичного спостереження. Вони являють со­бою перший етап статистичного дослідження і виконують функції у збиранні і оцінці якості первинних статистичних даних. У зв'язку з масовим характером даних застосовується метод масового стати­ стичного спостереження. Під останнім розуміють спостереження над множиною елементів, які складають статистичну сукупність. Вивчаючи такі сукупності за допомогою масових спостережень, статистика викриває притаманні їм загальні риси, процеси, зако­номірності. Робота ця досить копітка, складна і тому потребує нау­кової організації. До масових спостережень належать обстеження, збирання звітності, переписи і т. д.

Методи зведення і групування первинного статистичного ма­теріалу. Зведення включає методи перевірки, систематизації, об­робки, підсумовування даних і представлення їх у формі стати­стичних таблиць.

Зведення забезпечує систематизацію первинної інформації, підрахунок чисельності одиниць сукупності і об'єму ознак, що їх характеризують. Важливим етапом цієї стадії дослідження є роз­поділ інформації (розчленування) за ознаками її відмінності, тобто групування статистичних даних. Специфіка методів групування зу­мовлюється завданнями дослідження і якістю первинної інформації.

Методи групування дозволяють розділити досліджувану су­купність на однорідні в певному відношенні частини. Наприклад, розчленування сукупності господарств певного регіону за формою їх виробничої діяльності (колективні, орендні, кооперативні тощо).

3. Методи (прийоми) визначення узагальнюючих зведених син­тетичних показників. Вони становлять третю стадію статистичного дослідження і вирішують завдання визначення певних параметрів.

Стадія узагальнення і аналізу зведеного матеріалу передбачає виявлення характерних властивостей і закономірностей соціально-економічних явищ, взаємозалежностей факторних та результатив­них ознак і т. ін. На цьому етапі використовується весь арсенал ста­тистичних прийомів і методів дослідження, розраховуються такі узагальнюючі статистичні показники: абсолютні, відносні й середні величини. Окремі загальні риси формування названих показників визначають шляхом виміру їх варіації. Вимірювання варіації спеціальними прийомами дає змогу одержати характеристику умов, у яких здійснюються -масові процеси; для цього досліджують зако­ни розподілу.

Тенденції і закономірності у русі показників у часовому розрізі вивчають дослідженням рядів динаміки, спеціальних (математич­них) прийомів їх обробки і моделювання. Щодо складних еко­номічних явищ — для їх вивчення використовують індексний ме­тод аналізу, який дозволяє синтезувати безпосередньо не-вимірювані величини.

Причинно-наслідкові зв'язки соціально-економічних явищ досліджуються методами аналітичних групувань, кореляційно-регресійного і дисперсійного аналізу. Значно розширюються аналітичні можливості статистичних методів при умілому викори­станні статистичних графіків (графо-аналітичиий метод), номограм, табличного, балансового і багатомірного методів аналізу.

Зазначені методи і прийоми досліджень та принципи їх викори­стання у статистико-економічному аналізі являють собою предмет курсу загальної теорії статистики і математичної статистики.

Щодо теоретичних аспектів питання про статистичний метод, то слід відзначити, що він має ту ж саму основу, що й форми нау­кового методу, в яких застосовуються індукція і дедукція. Дослідник спочатку здійснює спостереження, а потім шляхом ек­сперименту (чи аналізу) переходить за допомогою індукції до по­будови теорії. Побудувавши теорію, він робить за допомогою де­дукції передбачення результатів наступних експериментів, які в інших умовах передбачити було б неможливо. Потім збирають фактичні дані, які підтверджують або спростовують правильність передбачень, і процес продовжується шляхом розвитку основної теорії або побудови нової. У статистичних дослідженнях наведена спрощена схема реального процесу має свої особливості, адже ста­тистика має справу переважно з невизначеними ситуаціями. Якщо ж ступінь невизначеності досить значний, результати матимуть об­межену сферу застосування. Наявність невизначеності ситуацій зу­мовлює в статистичному аналізі нескінченні труднощі. Тому вчені-статистики постійно працюють над винайденням нових або видо­зміною (удосконаленням) існуючих методів. Нові вимоги до еко­номіки орієнтують на застосування досить складних і витончених методів статистики, зокрема методів математичної статистики.

Значення математики для розвитку статистики зросло останнім часом у зв'язку з широким використанням електронної техніки. Але це не означає, що використання складного математичного апарату може перетворити статистику в математику. Остання досліджує просторові форми та кількісні співвідношення реального світу у «чистому вигляді», тоді як статистика вивчає матеріальний зміст явищ, використовуючи математику як інструмент дослідження. Це дозволяє упорядкувати інформаційні масиви, прискорити їх оброб­ку, передачу та зберігання, а також перевести фактичні дані на формалізовану мову для здійснення масових розрахунків.

Зараз ведеться досить велика дослідницька робота щодо вив­чення самого методу статистики. Тобто статистична теорія ще не є чимось закінченим і не може давати задовільних рішень усіх без винятку проблем. У статистиці, як і в інших науках, ще багато невідомого, але не буде перебільшенням сказати, що управління сушеною економікою було б неможливим без допомоги статисти­ки ( татистика сприяє економічному прогресу в, коли її використо-іують як інструмент дослідницької роботи, вона є також важливим фиктором наукових досліджень у цілому.

('т;п истичні дослідження завжди цікаві, навіть якщо вони і не доведені до кінця накресленого дослідником шляху (в науці це школи трапляється), але на самому шляху досліджень пізнається дуже багато.

Майбутнє статистики як науки очевидне, хоча треба завжди пам'ятати, що будь-якій науці притаманні помилки, а тому вона Завжди потребує удосконалення. Помилки, які зустрічаються в ста-тистиці, найчастіше виникають не з причин недосконалості стати­стичної науки, а через невміле (неправильне) застосування стати­стичних методів.