6.4. Мета, принципи та методи стандартизації

Метою стандартизації є:

- реалізація єдиної технічної політики у сфері стандартизації, метрології й сертифікації;

- захист інтересів споживачів і держави;

- забезпечення якості продукції на підставі досягнень науки й техніки;

- забезпечення уніфікації, сумісності, взаємозамінності та надій­ності виробів;

- раціональне використання ресурсів і підвищення техніко- економічних показників виробництва;

- безпека об’єктів господарської діяльності, запобігання аварій та катастроф;

- створення нормативної бази функціонування системи стан­дартизації та сертифікації продукції;

- конкурентоспроможність продукції та її вихід на світовий ринок;

- впровадження сучасних виробничих та інформаційних тех­нологій;

- сприяння забезпеченню обороноздатності та мобілізаційної готовності України.

Основними принципами стандартизації є:

- врахування рівня розвитку науки й техніки, екологічних вимог, економічної доцільності та ефективності виробничих процесів, безпеки споживача й України;

- гармонізація нормативних документів з міжнародними та стандартами інших країн;

- відповідність нормативних документів законодавству України;

- участь у розробці нормативних документів усіх зацікавлених сторін;

- взаємозв’язок та узгодженість нормативних документів усіх рівнів;

- придатність нормативних документів для сертифікації продукції;

- відкритість інформації, виходячи з вимог чинного законодавства;

- застосування інформаційних систем і технологій у галузі стандартизації.

Основними методами стандартизації є уніфікація, типізація та симпліфікація.

Уніфікація полягає у раціональному скороченні кількості типів, видів і розмірів об’єктів однакового функціонального призначення. Наприклад, уніфікація велосипедів може зводитись до розроблення та виготовлення таких типів велосипедів, як звичайний, спортивний, спеціальний (одно- та багатоколісний, інвалідський тощо). Всі перелічені типи велосипедів можна поділити на підтипи: чоловічий, жіночий, підлітковий, дитячий тощо. За такою класифікацією у виробництві велосипедів було б 3 типи х 4 підтипи = 12 типороз­мірів, які в основному могли б задовольнити всі потреби споживачів. За відсутності уніфікації кожний виробник велосипедів буде також прагнути до випуску 12 типорозмірів велосипедів, щоб задовольнити попит, але кожний - іншої (своєї) конструкції. Така ситуація зумовлює перебування в експлуатації 12 х п типорозмірів велосипедів, де п - кількість велосипедних підприємств, що розробляють і виготовляють велосипеди.

Це, з одного боку, забезпечує широкий асортимент велосипедів, але їх вартість та експлуатація обійдуться споживачам значно дорожче, ніж у першому випадку, оскільки буде відповідно нижчою серійність їх виробництва, більший асортимент запасних частин, нижча якість через відсутність дорогого спеціального, але високо­продуктивного устаткування та спорядження.

Залежно від застосування розрізняють заводську (фірмову), галузеву, міжгалузеву, державну та міждержавну (міжнародну) уніфікації. На базі уніфікації організовують відповідне кооперування та інтегрування виробництва виробів. Найбільший техніко-еконо- мічний ефект забезпечує міжнародна та державна уніфікація, що дають змогу отримувати вироби з найменшою вартістю.

Кінцевим результатом уніфікації є розробка та затвердження відповідних стандартів на вироби. Як приклади уніфікації, можна навести чинні сьогодні стандарти для кріпильних виробів (болтів, гайок, гвинтів, шпильок, шайб тощо), труб, трубопровідної арматури (кранів, клапанів, вентилів, трійників, кутників, муфт тощо), редукторів, електродвигунів, моторів та генераторів, пневмо- та гідродвигунів (камер, циліндрів тощо), вальниць кочення, ланцюгів, ременів, шпонок, заготовок тощо.

Типізація полягає у розробленні типових (за видом, формою, конструкцією, розмірами тощо) предметів праці, виробів, устаткування тощо, а також технологічних процесів їх виготовлення. Наприклад, типова конструкція вала може являти собою східчастий вал, що має різні поверхні (циліндричні, квадратні, конічні тощо), виточення, пази (шпонкові, шліцьові, торцеві тощо), різьбові (зовнішні, внутрішні, метричні, конічні тощо). Добором заданої комбінації поверхонь та їх розмірів, шорсткості поверхонь, матеріалу, способу термооброблення, покриття тощо, відкидаючи всі інші поверхні із типової конструкції, отримують вал заданої конструкції, розмірів тощо. За аналогією до технологічного процесу виготовлення типового вала отримують технологічний процес оброблення заданого вала (добором операцій оброблення заданих поверхонь).

Як типові заготовки чи деталі, у машинобудуванні найпоши­ренішими є вали, корпуси, кришки, фланці, зубчасті колеса, шківи, важелі, втулки, циліндри, осі тощо. За типову можна прийняти будь- яку конструкцію заготовки, деталі, вузла, машини, якщо передбачити виготовлення їх за розмірами заданого ряду (від найменшого до найбільшого). Тоді кожен такий виріб заданого розміру називають типорозміром. Наприклад, для кулькового радіального підшипника (вальниці) кожного розміру заданої конструкції (типу) присвоюють відповідний номер (типорозмір).

Для типізації будь-яких виробів спочатку їх класифікують, добирають типові представники для окремих класів (груп) виробів, що мають найбільшу кількість спільних ознак, характерних для виробів заданого класу (групи).

Симпліфікація полягає у зменшенні типів виробів заданої номенклатури до кількості, достатньої для задоволення потреб у заданий термін.

Симпліфікацію можна вважати частковою чи короткочасною уніфікацією.

Спеціалізація - зосередження на певних підприємствах виготовлення обмеженої кількості типів виробів. Залежно від об’єктів спеціалізація буває предметною та технологічною.

Метрологічні об’єкти стандартизації - це правила й норми трудової діяльності для досягнення єдності та певної точності вимірювань.