Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

Для визначення якості продукції зазвичай порівнюють значення показників якості кількох видів продукції. На підставі порівняння можна зробити висновок про те, якість якої продукції буде вищою (рис. 7.3).

Вимірювальний метод ґрунтується на інформації, що отримується з використанням технічних вимірювальних засобів. За допомогою вимірювального методу визначаються параметри показників якості, наприклад, маса виробу, частота обертання двигуна, розмір виробу, швидкість автомобіля, сила струму та ін. Показники якості продукції визначаються таким арсеналом методів:

- реєстраційним, який здійснюється на основі спостереження та підрахунку кількості певних подій, явищ, предметів або витрат за одиницю часу;

- вимірювання, який здійснюється за допомогою технічних засобів вимірювання;

- органолептичним, що дає змогу визначити якість продукції за допомогою органів чуттів за бальною системою;

- експериментальним (традиційним), що базується на застосуванні технічних засобів і дає можливість найоб’єктивніше оцінити якість продукції;

- соціологічним, який полягає у проведенні збору та аналізу відгуків фактичних чи можливих споживачів продукції;

Рис. 7.3. Класифікація методів визначення показників якості

продукції


- експертним (для «невимірювальних» показників), який здій­снюється на підставі рішень, що приймаються експертами (фахівцями в галузі створення, виготовлення, експлуатації виробів);

- розрахунковим, що провадиться на основі використання аналітичних та (або) статистичних залежностей показників якості продукції, при цьому значення якості продукції визначають із використанням правил математичної статистики, тому його також називають статистичним.

Для кожного з перелічених показників якості необхідно знайти його значення шляхом вимірювання та оцінювання - методів, що належать до спеціальної сфери наукових знань -кваліметрії. Згідно з принципами кваліметрії, кількісні значення показників якості продукції можуть визначатися на основі:

- фізичних експериментів - методами метрології (вимірювання геометричних розмірів, маси, твердості, електропровідності, зносо­стійкості тощо);

- психологічних експериментів (експертне вимірювання есте­тичних та ергономічних властивостей).

Відносною характеристикою якості продукції є оцінка технічного рівня продукції, яка визначається шляхом зіставлення значень показників її технічної досконалості з відповідними значеннями показників базового зразка (еталона).

Рівень якості продукції (технічний рівень) оцінюється за певними етапами (рис. 7.4) протягом усього життєвого циклу виробу. До них належать дослідження та конструювання (проектування), виробництво, оборот та реалізація, експлуатація та споживання.

Рис. 7.4. Основні етапи оцінювання рівня якості продукції


Базовий зразок має поєднувати в собі певну кількість і перелік технічних та економічних показників, які найбільшою мірою відповідають вимогам конкретного ринку на момент запланованого виходу на нього з даним товаром. При цьому необхідно забезпечити максимальну близькість класифікаційних показників зразка та виробу, що порівнюється.

Виходячи з динаміки зміни ринкового середовища, що зумовлено конкуренцією, технологічним прогресом та вимогами споживачів, вибір базового зразка на кожній стадії життєвого циклу продукції має свої особливості і повинен коригуватися. Тому, орієнтуючись на найдосконаліший існуючий зразок, треба враховувати динаміку розвитку технічного рівня зразка на перспективу.

Інформаційною базою для визначення критеріїв якості базового зразка (конкурента) можуть бути:

- стандарти підприємств, державні, міжнародні стандарти;

- закони, технічні регламенти, урядові постанови, що вста­новлюють правила і вимоги до товарів (особливо до імпортованих): безпека, екологія, охорона здоров’я, маркування, транспортування, збереження, експлуатація та ін.;

- юридичні норми поставки товарів до країни експорту;

- дані про патентну чистоту експортних виробів і захист прав експортерів; митні правила; статистичні і наукові збірники;

- галузеві періодичні та спеціальні журнали, статті та огляди, що видаються за кордоном, каталоги, проспекти і рекламні матеріали відомих фірм;

- результати випробувань виробів на підприємствах-конкурентах;

- норми та розцінки, що пов’язані з доставкою, збереженням, експлуатацією і ремонтом, технічним обслуговуванням машин та устаткування, іншими операціями за кордоном;

- результати відвідування спеціалістами підприємства виставок, ярмарків, конференцій, симпозіумів тощо.

Рівень якості продукції (технічний рівень) одного виду оцінюється за допомогою диференційованих, узагальнюючих, змішаних та комплексних методів.

Диференційований метод, або метод відносних показників, ґрунтується на зіставленні одиничних показників якості оцінюваного та базового виробів. Відносний показник якості (Кя.в) визначається за формулою

де Рі - значення і-го показника виробу, що оцінюється;

Ріб - значення і-го показника базового виробу (аналога);

п - кількість показників.

Такий метод при незначній кількості відносних показників дає змогу оперативно визначити рівень якості продукції на конкретному ринку.

Узагальнюючий метод використовується, коли важко надати перевагу будь-якому показнику з великої їх кількості.

де Кяуз - узагальнюючий показник якості;

Кя.ві - відносний показник якості;

п - кількість відносних показників.

Рівень якості продукції, що оцінюється залежно від значення узагальнюючого показника: при перевищенні одиниці рівень якості вищий за базовий зразок, при значенні, меншому за одиницю, рівень якості менший за базовий зразок.

Змішаний метод поєднує диференційований та узагальнюючий методи. Його застосування доцільне у випадках недостатньо повного врахування узагальнюючим показником усіх існуючих властивостей виробу, що не дає змоги отримати висновки щодо кількох певних груп властивостей. З допомогою цього методу якість продукції оцінюється за такими правилами: найважливіші показники вико­ристовуються як одиничні, а інші об’ єднуються в групи, і для кожної з них визначається узагальнюючий показник; отримані узагальнюючі показники та одиничні показники оцінюють рівень якості виробу диференційованим методом.

Комплексний метод ґрунтується на використанні узагальнюючих показників якості продукції і розраховується шляхом відношення відповідних їх значень оцінюваної продукції до базового зразка. Суть його полягає в порівнянні узагальнюючих показників якості виробу, що оцінюється, базового зразка і сумарних витрат на їх придбання та експлуатацію. У такий спосіб визначається показник економічної ефективності (Ке):


де Кя.уз та Кяузб - відповідно узагальнюючі та базовий (аналога) показники якості виробу, що оцінюється;

З та Зб - сумарні витрати споживачів на придбання та експлуатацію виробу, що оцінюється, та виробу базового зразка.

Якщо узагальнюючий показник економічної ефективності пере­вищує одиницю, тоді доцільно замінювати застарілу продукцію.

Інтегральний показник якості продукції застосовується для продукції, що не має аналогів, і визначається як відношення сумарного корисного ефекту від використання зразка продукції за заданий період часу служби до сумарних витрат на її створення, експлуатацію та споживання. Він встановлюється за державними і міжнародними стандартами.

Організаційно-методичною основою управління якістю єДержавна Система Стандартизації (ДСС).

Важливу роль у підвищенні якості продукції відіграє система атестації промислової продукції. Атестація передбачає проведення комплексу організаційно-технічних та економічних заходів, направ­лених на своєчасне втілення у виробництво науково-технічних досягнень. До основних задач атестації належить збільшення об’ємів виробництва продукції, що відповідає кращим та світовим зразкам, зняття з виробництва застарілої продукції.

Розрізняють атестацію за вищими і першими категоріями якості. До вищої категорії якості належить продукція, яка відповідає показникам технічного рівня і якості найкращих світових досягнень.

Продукція першої категорії якості за технічними показниками повинна відповідати вимогам стандартів або технічним умовам (ТУ), мати стабільні показники технічного рівня якості.

Підтвердженням якості є сертифікат, який видається незалежним органом на основі позитивних результатів випробувань за стандартними методиками. Сертифікація продукції є важливим механізмом керування якістю, вона дає споживачу підтвердження про безпеку, екологічну чистоту, а також підвищує конкурентоздатність продукції.

Схему забезпечення якості зображено на рис. 7.5.



справа дорога і не кожному українському підприємству доступна, тому динаміка сертифікації систем якості не надто висока.

На сучасному етапі розвитку промисловості прийнято систему якості, яка відповідає вимогам міжнародних стандартів ISO серії 9000. Згідно з цією системою, керування якістю охоплює усі стадії та етапи життєвого циклу продукції («петля якості - спіраль якості» - схематична модель взаємозалежних видів діяльності, що впливають на якість продукції або послуг на різних стадіях: від визначення потреб до оцінки їх задоволення (рис. 7.6).

Рис. 7.6. Модель «петлі якості»:

1 - маркетинг, пошуки і вивчення ринку; 2 - проектування і розробка технічних вимог до продукції; 3 - матеріально-технічне постачання; 4 - підготовка і розробка виробничих процесів; 5 - виробництво продукції; 6 - контроль та іспити; 7 - упакування і збереження; 8 - реалізація та розподіл; 9 - монтаж та експлуатація; 10 - технічна допомога в обслуговуванні; 11 - утилізація після використання


Життєвим циклом продукції є сукупність взаємозв’язаних процесів зміни стану продукції при її створюванні і використанні. Практика конкурентоздатних фірм («Крайслер», «Форд» і «Дженерал Моторс», «Фрайтлайнер», «Мек Транс», «Невістар Інтернешнл», «Паккар», «Вольво» та ін.) показує, що якісна продукція може бути виготовлена лише з урахуванням комплексного дослідження ринку, і цей досвід втілює в стандарти «петля якості».

Модель «петлі якості» відповідає принципам управління якістю продукції в Україні. Схематично систему державного управління якістю продукції можна представити таким чином: