10.1. Класифікація відхилень і допусків форми та розташування поверхонь
Точність геометричних параметрів деталей характеризується не тільки точністю розмірів їх елементів, але й точністю форми і взаємного розташування поверхонь. Відхилення форми і розташування поверхонь виникають у процесі обробки деталей через неточність та деформацію верстата, деформацію оброблюваного виробу, нерівномірності припуску на обробку, неоднорідності матеріалу і т. п.
Відхилення форми і розташування поверхонь знижує не тільки експлуатаційні, але й технологічні показники виробу. Для забезпечення необхідної точності параметрів, його працездатності і довговічності в робочих кресленнях деталей необхідна вказівка не тільки граничних відхилень розмірів, але в необхідних випадках - також допусків форми і розташування поверхонь.
Призначення допусків форми і розташування поверхонь має проводитися на основі державних стандартів.
Усі відхилення форми і розміщення поділяють на три групи:
- відхилення та допуски форми;
- відхилення та допуски розташування;
- сумарні відхилення форми та розташування.
Для кожного виду допуску форми або розташування встановлено 16 ступенів точності (з 1-го до 16-го), що включають як точні (1-й ступінь), так і грубі (16-й ступінь) допуски. У межах одного ступеня точності стандартом встановлено три рівні відносної точності А, В і С, що визначаються співвідношенням допусків форми і розміру, за яких допуски форми складають відповідно 60, 40 і 25 % допуску розміру.
Граничні відхилення форми і розташування поверхні нормуються ГОСТом 24642-81 і ГОСТом 24643-81 та призначаються за наявності особливих вимог, що випливають з умов роботи, виготовлення або вимірювання деталей. Основні визначення параметрів форми і розташування поверхні наведено в табл. 10.1.
|
Таблиця 10.1 Класифікація відхилень і допусків форми та розташування поверхонь
|
|
|
Позначення допусків форми та розташування поверхонь повинно виконуватися на основі Державних стандартів.
Для кожного виду допуску форми або розташування встановлено 16 ступенів точності (з 1-го до 16-го). 1-й ступінь - найбільш точний, 16-й - найбільш грубий. За необхідності ряди допусків можуть бути продовжені в сторону більш грубих - 17, 18, 19 і т. п.
У межах одного ступеня точності стандартом встановлено три рівні відносної точності А, В, С, що визначаються співвідношенням допусків форми і розміру; допуски форми при цьому складають відповідно 60, 40 і 25 % допуску розміру.
Граничні відхилення форми та розташування поверхонь нормуються ГОСТом 24642-81 та ГОСТом 24643-81 призначаються залежно від вимог, що диктуються умовами праці деталей.
Стандартизація числових значень допусків форми та розташування поверхонь дозволяє систематизувати конструкторські вимоги й технологічні дані, а також закономірно ув’язати між собою вимоги точності до виробів та відповідних засобів виготовлення й вимірювання.
Числові значення допусків наведено у табл. 10.2, 10.3, 10.4, 10.5 (Частина ІІ. Додаток Ж).