Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

2.2.1. Конституція овець та способи її оцінювання

Конституція овець відображує відповідність анатомо-фізіоло- гічних особливостей організму умовам, у яких існує тварина, і поряд з тим є показником здоров’я, міцності та стійкості тварин.

Не випадково в зоотехнічній практиці дуже давно тварин оціню­ють за їх конституцією — за екстер’єрними та інтер’єрними показ­никами. Вівці різних порід, однієї породи і навіть однієї отари різняться між собою міцністю конституції. Тому цей показник є одним із найважливіших у селекції. Особливого значення набу­ває відбір за міцністю конституції у зв’язку зі створенням ліній, заводських типів та порід з різною здатністю виробляти вовну або м’ясо, смушки, овчини.

В умовах виробництва, наприклад, при бонітуванні овець конституцію тварин визначають суб’єктивно, переважно за екстер’єром. При цьому завжди трапляються тварини, яких неможливо однозначно віднести до якого-небудь із типів. Це свідчить про велику умовність об’єктивної оцінки типу консти­туції. Для більш правильного визначення типу конституції по­трібні знання інтер’єрних показників: складу і біохімії крові, реакції нервової і ендокринної систем на умови життя, темпе­ратури тіла, частоти дихання і пульсу, гістологічних особливо­стей та ін.

Численні дослідження показують, що різко виражені консти­туціональні типи тварин сформувалися в результаті однобічного розвитку однієї функції за рахунок інших, який призводить до порушення нормального взаємозв’язку організму із середовищем і часто супроводжується небажаними проявами перерозвитку та ослабленням конституції. Наприклад, мазаєвські вівці внаслідок однобічного відбору тільки за вовновістю втратили гармонію і взаємоузгодженість частин цілісного здорового організму і майже цілком виродилися. Важлива дія закону кореляції полягає і в то­му, що він виключає наявністю автономних, незалежних ознак (частин, органів, функцій) у цілісній системі організму. Сучасною експериментальною ембріологією доведено взаємозалежність роз­витку і формування усіх морфологічних та фізіологічних ознак організму. Складними ознаками відносна автономність забезпе­чує здійснення органами певних (специфічних) функцій у життє­вих процесах цілісних організмів. В результаті функціональної діяльності певного органа може вироблятися певна продукція. Наприклад, молочна залоза продукує молоко, шкіра овець — вовну і т.ін. Проте ізольована функція органа без дуже складної взаємодії його з багатьма іншими органами цілісного організму неможлива.

Вівці з міцною конституцією характеризуються кращим роз­витком внутрішніх органів усіх систем, більшою життєздатніс­тю організму та кращим здоров’ям, ніж тварини ніжної консти­туції.

Одна із важливих якостей конституції — здатність до адапта­ції, тобто пристосовуватись до змін умов зовнішнього середовища, зберігаючи рівень продуктивності та здоров’я. Адаптація — це динамічне поняття, що стосується фізіологічної реакції організму на різні зміни умов зовнішнього середовища. У процесі адаптації змінюються обмін речовин та поведінка тварини.

В умовах промислової технології здатність овець пристосовува­тись до складних умов існування набула важливого значення. Не кожна порода і не кожний тип відзначаються високою пристосо­ваністю, у деяких із них за незвичайних умов виявляється депре­сія продуктивності і, як наслідок, зниження відтворних якостей.

Завдання спеціаліста полягає в тому, щоб у селекції овець не втратити їхньої конституціональної якості — високої пристосова­ності організму. У племінних овець це виявляється у зниженні плодючості, бо в основі регулювання процесів репродукції та адап­тації лежать одні й ті самі фізіологічні (ендокринні) фактори. У баранів-плідників при цьому знижується статева активність, у вівцематок порушується процес овуляції, у приплоду знижується інтенсивність росту в ембріональний і постембріональний пері­оди, у тварин на відгодівлі порушується обмін речовин, що супро­воджується зниженням приросту живої маси та збільшенням ви­трат кормів на одиницю продукції.

Типи конституції овець. Слово «конституція» походить від лат. еопвШШю, що в перекладі означає «будова». Будова тіла всіх овець включає однакові анатомо-морфологічні структури, функ­ціональні органи і системи, має однаковий перелік елементарних ознак, пов’язаних із характером продуктивності та можливістю організму відповідно реагувати на зовнішні подразники. Тому просто за переліком морфофункціональних структур і показників продуктивності та адаптації вівці не мають відмінностей, не роз­пізнаються за особливостями будови та типом конституції.

Відмінність виникає за рахунок різного ступеня розвитку кож­ної ознаки комплексної характеристики продуктивності цілісного організму овець. Це пояснюється об’єктивними закономірностями співвідносної мінливості, що лежить в основі кореляційної систе­ми розвитку організмів в онтогенезі. На цьому ґрунтується за­гальна система типів конституції тварин.

Цілі селекції завжди мають комплексний характер. Система кореляції між ступенем розвитку багатьох ознак відбору створює групову відмінність організмів за комплексним рівнем продуктив­ності. Ці групові відмінності покладено в основу типів конституції тварин. Тип конституції — це співвідношення у розвитку по­казників продуктивності і адаптації тварин, яке визначає ком­плексну цінність і групову специфіку останніх у процесі селекції та індивідуального розвитку організмів. Показники продуктивно­сті і адаптації чи інші характеристики цілісного організму мо­жуть бути враховані, починаючи від суто зовнішніх ознак боніту­вання до глибоких механізмів формування їх на рівні морфоло­гічних і функціональних структур різних органів, тканин, клітин, речовин і молекул цілісного організму тварини. Це загальнобіо- логічний діапазон визначення типу конституції як механізму ко­релятивної єдності цілісного організму тварини в процесах інди­відуального розвитку, еволюції і кореляції.

У практиці тваринництва тип конституції здебільшого має се­лекційне значення як вияв групової мінливості тварин за ком­плексним рівнем продуктивності. Велику різноманітність видів продукції вівчарства можна поділити на дві групи: 1) вовна, сму­шки і овчини; 2) м’ясо. В будь-якому разі селекція овець (вироб­ничі напрями вівчарства) завжди спрямована на поєднання вов­нової (смушкової, овчинної, молочної) і м’ясної продуктивності і деталізацію та уточнення показників окремих ознак кожного ви­ду продуктивності тварин.

Тип продуктивності овець визначають з урахуванням фактич­ного стану стада і перспектив селекції. У популяції овець частина тварин має відповідати мінімальним і навіть високим вимогам поєднання вовнової і м’ясної продуктивності, а частина — мати відносно високий рівень розвитку порівняно з мінімальними ви­могами одного виду продуктивності (вовнової чи м’ясної). Існують також групи тварин з крайніми варіантами поєднання ознак — відхилення (особливо за вовновою продуктивністю) до вихідного менш поліпшеного матеріалу і до небажаного типу поєднання кожного з видів продуктивності в результаті значної втрати адап­тивної здатності тварин в процесі селекції.

Наявність групових відмінностей за комплексним рівнем про­дуктивності овець у популяції і можливість ефективно використати це явище для селекційних цілей у процесі бонітування тварин по­кладено в основу визначення і використання у виробничих умовах типів конституції овець. Відповідно до існуючої групової різнома­нітності тварин в отарі і загалом у селекції розрізняють такі типи конституції овець: міцний, щільний, рихлий, грубий і ніжний.

Міцний тип конституції характеризується таким спів­відношенням продуктивних і адаптивних показників цілісного організму, яке відповідає цілям селекції. Останні визначають щодо окремої породи або групи порід одного виробничого напря­му, деталізуючи ознаки по провідних племінних заводах, племін­них господарствах, фермах та інших тваринницьких сільськогос­подарських підприємствах. Для дорослих баранів-плідників, вів­цематок, баранчиків і ярок відповідного віку встановлюють міні­мальні показники живої маси, настригу чистої і немитої вовни, довжини штапелю і косиці, типу вовнового покриву овець, особ­ливості смушкової і шубної продуктивності та ін. Ці нормативи містяться в «Інструкції по бонітуванню...» овець для кожного з виробничих напрямів вівчарства.

Міцний тип конституції описав і вніс до класифікації консти­туціональних типів академік М.Ф. Іванов. Вівці з такою консти­туцією великі за розміром, добре розвинені, мають міцний скелет, міцну, еластичну шкіру. Голова у них середня за розміром, не­важка; тулуб довгий, з широкими грудьми і прямою спиною. Вони мають підвищену життєздатність, добре здоров’я, високу природ­ну резистентність, жвавий темперамент.

При визначенні типу конституції овець нормативні вимоги треба завжди враховувати, проте ніколи не сприймати їх форма­льно. Тим більше, що міцний тип конституції є основною ознакою овець кращих класів — еліти й першого. Відхилення від норма­тивного показника маси на 2 — 3 кг чи довжини вовни на 1 — 2 см не можуть бути визначальними при встановленні типу конститу­ції. При цьому треба враховувати дані досвіду, розуміти селек­ційний процес загалом і кожен його компонент зокрема. Особливо небезпечно орієнтуватись на модифікаційні мінливості показни­ків живої маси овець в елементарних і несприятливих умовах. Адже за високих показників живої маси існує реальна спокуса невиправдано підвищити комплексну оцінку овець незалежно від особливостей їх вовнового покриву, а за низьких — навпаки. Під час бонітування овець треба чітко розрізняти модифікаційні ефекти групової спадкової різноманітності овець за типами кон­ституції.

Модифікація більше позначається на абсолютних (норматив­них) показниках продуктивності тварин і значно менше — на їх співвідношенні, яке становить основу типів конституції овець. Умови вирощування і використання тварин по календарних ро­ках народження, отарах і виробничих групах ніколи не бувають однаковими. Тому будь-які методи бонітування сільськогосподар­ських тварин обов’язково передбачають застосування поправних коефіцієнтів для одержання якомога точнішої оцінки продуктив­ності тварин. Овець бонітують без попередніх записів і поправних коефіцієнтів. Вирішальною є оцінка групової різноманітності овець за співвідношенням багатьох ознак комплексного рівня продуктивності тварин у стаді. Особливо це стосується міцного типу конституції, оскільки інші типи визначають, зіставляючи з ним бажане поєднання показників продуктивності всього орга­нізму овець.

Щільний тип конституції має такі співвідношення у роз­витку продуктивних і адаптивних ознак цілісного організму овець, які виявляються у поєднанні значних показників м’ясної продуктивності з бажаними характеристиками тварин міцного типу конституції.

Особливостями продуктивності овець щільного типу конститу­ції порівняно із вівцями міцного типу конституції є: підвищена густота вовни, більша оброслість тварин (голови, черева, ніг), вища складчастість шкіри, коротка вовна, підвищена жиропіт- ність вовнового покриву, більші настриги немитої вовни, мен­ший вихід чистого волокна, невисокі настриги чистої вовни, ни­зька швидкостиглість, невелика жива маса, гірше виражені ши­ротні проміри тулуба тварини. Така, наприклад, ознака, як під­вищена густота вовни, може означати і не означати, що вівці мають високі абсолютні показники за густотою вовни. В овець грубововних ці показники будуть невисокими, а в тонкорун­них — максимальними. Такі самі порівняння можна навести і за іншими ознаками.

За співвідносним розвитком господарсько-корисних ознак вівці щільного типу конституції в груповому популяційному розподілі більше належать до вовнового типу тварин. А вовнова продук­тивність найкраще розвинена в тонкорунних овець. Тому особли­вості щільного типу конституції найбільш чітко виражені у мери­носів. За історичними аналогіями породоутворення в тонкорун­ному вівчарстві щільній конституції відповідають вівці типу не- гретті. При бонітуванні найхарактернішими ознаками для ви­значення щільного типу конституції слід вважати: високу густо- вовновість, короткововновість, підвищену складчастість шкіри, жиропітність та оброслість.

Рихлий тип конституції виявляється у поєднанні кращих показників м’ясної продуктивності з недостатнім розвитком вов­нової порівняно з бажаними характеристиками для тварин міц­ного типу конституції. В популяційному розподілі групових особ­ливостей за поєднанням м’ясної і вовнової продуктивності це пе­реважання ознак м’ясного типу тварин.

Продуктивні особливості овець рихлого типу конституції порів­няно з вівцями міцного типу такі: відносно довга і рідка вовна, менша складчастість шкіри або відсутність складок, гірша оброс- лість тулуба, вища швидкостиглість, більша жива маса, кращі м’ясні форми. Всі ці особливості є не абсолютними, а відносними. У межах рихлого типу конституції абсолютні показники м’ясної продуктивності, наприклад, вовнових тонкорунних овець будуть низькими, а напівтонкорунних м’ясо-вовнових — максимальни­ми. Тут неможлива формальна орієнтація на кількісні показни­ки. Основні ознаки, які враховують при визначенні рихлого типу конституції під час бонітування овець, — довга і рідка вовна, ве­лика жива маса, кращі м’ясні форми тіла.

Грубий тип конституції — це поєднання ознак продук­тивності овець, яке значно відхиляється від цілей селекції і на­ближається до небажаної продуктивності вихідного предкового типу тварин. В овець цього типу виявляються такі особливості, як значна локальна і топографічна невирівняність вовни за тони- ною, дуже грубий скелет і товста шкіра, занадто неспокійна пове­дінка, високоногість, дуже широко поставлені ноги. Такі тварини часто мають високу адаптивну здатність. У них можуть бути не­поганими кількісні показники продуктивності — велика жива ма­са і густа довга вовна. Проте це не переважає вад вовнового покри­ву тварин. Головні ознаки грубого типу конституції овець — знач­на невирівняність вовни за тониною у штапелі, косиці, в руні.

Ніжний тип конституції — це комплексне поєднання ознак перерозвиненості організму овець у цілому, що виявляється у значному зменшенні рівня продуктивності і адаптації тварин. Це загальний негативний аспект доместикації за селекції в одно­му напрямі. Вівці цього типу конституції мають дуже тонкі вовну, шкіру і скелет, у них спостерігаються короткововновість, недоста­тня густота волокон, оброслість голови до носового дзеркала, а ніг — аж до ратиць, підвищена жиропітність вовни, невелика жива маса, вузькотілість, слабка оброслість черева. Це результат селекції на зменшення тонини і довжини вовни. Шкіра таких овець стала настільки тонкою, що на безвовнових частинах тіла і при розгортанні руна видно пульсацію крові в судинах, а крізь вушну раковину на світлі видно слова, написані великими бук­вами. Найвагоміших результатів селекції овець за тониною вовни досягнуто в мериносовому вівчарстві. В історії порід мериносів характеристики ніжної конституції нагадують продуктивні особ­ливості овець типу електораль. Визначальні ознаки ніжної кон­ституції овець: дуже тонкі вовна і шкіра, слабко розвинений ске­лет, вузькотілість, невеликий розмір тулуба.

У системі бонітування овець типи конституції мають вирі­шальне значення. В широкому біологічному розумінні вони свід­чать про стійкі групові відмінності організмів за морфологічними і функціональними ознаками та особливостями поведінки тва­рин, які визначають їх продуктивність і адаптацію. Стійкість групової відмінності організмів за типами конституції виявляєть­ся в закономірностях розподілу тварин у популяції за комплекс­ним рівнем продуктивності, а не в ефектах чіткої дискретності типів конституції без реальних явищ певної трансгресії між ни­ми. Існування нечисленних проміжних форм слід розглядати як закономірне свідчення перманентної дискретності базових типів конституції. Основі дискретності становлять закономірності спів­відносної мінливості морфологічних структур і пов’язаних з нею селекційних ознак цілісного організму тварини.

Форма тварин тісно пов’язана з механізмами онтогенезу і мен­ше піддається впливові варіаційних змін спадковості під дією відбору. Ця морфогенетична стійкість забезпечує можливість ефективного використання типів конституції овець для селекцій­них цілей.