Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

Від цих овець отримують найкращої якості овчини. Окрім того, вони мають високу плодючість і добрі м’ясні якості. До цієї групи належать романівські, північні короткохвості і сибірські коротко- жирнохвості породи.

Романівську породу (рис. 2.32) вивели понад 200 років тому ярославські вівчарі Романово-Борисоглібського повіту (нині Ту- тівський район Ярославської області Росії) відбором та розведен­ням найбільш цінних за шубними якостями та плодючістю півні­чних короткохвостих овець.

Основна продукція романівських овець — овчини та м’ясо. Найкращі овчини (пояркові) отримують від молодняку у віці 7 — 8 міс з ягнячою вовною і меженні при забої на м’ясо у 9 — 12 міс.

Особливістю вовнового покриву романівських овець є те, що довжина пуху в них більша за довжину ості на 1,5 — 2 см, тому зовні овчина дуже м’яка. При цьому у вовні романівських овець пуху більше, ніж ості: на одне остьове волокно припадає від 4 до 9 пухових, тобто співвідношення ості й пуху становить 1 : 4 — 1 : 10, найкраще 1 : 6 — 1 : 8. Колір пуху й ості різний, що й визна­чає забарвлення вовнового покриву. Він буває сіро-сталевим і блакитним. Короткі чорні остьові волокна, які утворюють нижній ярус косиць, є еластичною опорою для білого або сірого пуху і запо­бігають звалюванню вовни. Товщина пуху 20 — 25, ості 40 — 60 мкм. Овчина дуже легка, тепла й гарна. За доброї вичинки романівсь- кій дублянці немає рівних у світі.

Романівські вівці схильні до сезонного линяння, тому запіз­нення із їх стриженням призводить до втрат вовни. Стрижуть овець 2 — 3 рази за рік: у березні, червні й вересні. Вовну викори­стовують для виробництва грубих сукон і валяльних виробів. На­стриг вовни від баранів 2,5 — 3, від маток 1,5 — 1,8 кг. Вихід чистої вовни — 70 %. Жива маса баранів 70 — 80, маток 50 — 55 кг. Пло­дючість становить 200 — 250 ягнят на 100 маток за одне ягніння. Часто матки приносять 3 — 4 і більше ягнят в окоті. Ягнята швид­ко ростуть і в 4-місячному віці мають живу масу 20 — 25 кг.

У породі розрізняють три конституціональних типи: грубий, ніжний і міцний. Вівці грубого типу відносно великі, із грубим скелетом, товстою шкірою, великою кількістю ості. Овчини від


них важкі, плодючість низька.

Вівці ніжного типу дрібніші, скелет і шкіра у них тонкі. У структурі вовни переважає пух. Співвідношення ості й пуху 1 : 12 - 1 : 15. Овчини таких овець красиві, з пухнас­тим вовновим покривом і лег­кою міздрею. Проте вироби з них неміцні, а вовновий по­крив часто звалюється. Пло­дючість цього типу овець най­вища, але збереженість ягнят низька. Вівці міцного типу найбільш бажані. Вони мають нормально розвинений міц­ний скелет, тонку щільну ела­стичну шкіру. Співвідношен­ня ості й пуху оптимальне 1 : 6 - 1 : 8. Довжина пуху на 1,5 - 2 см більша за довжину ості. Показники плодючості та збереження ягнят високі.

Кращі отари романівських овець у господарствах «Победа», «Колос», «Красный пограничник» Тутаївського району Ярославсь­кої області та«Большевик» Палехського району Івановської обла­сті (Росія).


В Україні непогана ферма романівських овець була в колгоспі ім. Комінтерну Кіровоградської областів. Попит на шубні овчини романівських овець дуже великий, томі ці вівці є перспективними для розведення як у традиційних, так і в нових зонах. Вони перс­пективні і для зони Лісостепу, і Полісся України. На цей час поро­да добре зарекомендувала себе в Харківській та Сумській областях.

Вперше в Україну велику групу романівських овець завіз, ви­вчив їхні продуктивні особливості та акліматизацію В. О. Сухар- льов (Харківська зооветеринарна академія). Він проводить актив­ну роботу із створення племінного заводу романівської породи в Україні.