5.2. Вибір ознак бонітування

Це перше з багатьох питань бонітування овець. Формально можна скористатись інструкцією з бонітування, яка має регла­ментуючий характер, проте не замінює професіоналізму. Для об­ґрунтування вибору ознак бонітування необхідно усвідомити дві закономірності селекційного процесу: 1) напрям селекції — за­безпечення бажаних якісних і кількісних показників продуктив­ності та адаптації тварин; 2) механізм формування в онтогенезі комплексного рівня бажаної продуктивності овець. Тобто потрібно чітко уявляти мету роботи і знати, якими є ознаки бажаної про­дуктивності в конкретних виробничих умовах і часових періодах онтогенезу тварин.

Вирішальними зовнішніми чинниками, що впливають на ви­значення цілей селекції, є: потреба споживача в різноманітних виробах з вовни, смушків, овчин і шкур овець, попит на харчові продукти з баранини та овечого молока, собівартість виробницт­ва, реалізаційні ціни на продукцію вівчарства. Внутрішньо- та міжпородні потенційні можливості селекції при чистопородному розведенні овець і схрещуванні становлять внутрішні чинники впливу на племінну роботу. Для того щоб бонітер міг чітко визна­чити цілі селекції, він повинен добре знати вимоги ринку, про­блеми економіки галузі і загальну систему виробництва продукції овець. Важливим є також порівняння показників продуктивності овець районованих порід і провідних отар. У процесі бонітування визначають відносну цінність овець в отарі та відповідність їх аб­солютним вимогам бажаного типу тварин, загальним цілям се­лекції.

Для визначення цілей селекції і оцінки живих овець необ­хідно бездоганно знати вовнову, смушкову, овчинні і м’ясну про­дуктивність тварин. Адже бонітер — це своєрідний товарозна­вець овечої продукції. А нормативи товарознавства органічно поєднують промислові вимоги до якості вовни, смушків та овчин. У багатьох випадках промислові вимоги до сировини є об’єктивним орієнтиром для визначення цілей селекції. Еконо­міка ж виробництва ставить загальні вимоги до кількісних по­казників продуктивності тварин.

Онтогенетичний механізм зовнішнього формування продук­тивності овець дає змогу відповісти на запитання «з чого прямо чи опосередковано “складається” комплексна продуктивність ці­лісного організму овець?». Ця відповідь дає змогу теоретично об­ґрунтувати і зробити практичний об’єктивний вибір ознак боніту­вання. Основу для вибору становить належність ознаки до ком­понентів формування якісних і кількісних характеристик продук­тивності та адаптації овець. Пізнання більш глибоких механізмів формування продуктивності тварин та використання надійних і експресних методів тестування відповідних структур і функцій організму слід розглядати як важливий шлях удосконалення ви­бору ознак і оцінювання овець для селекційних цілей. Проте без­посередні ознаки продуктивності, якими визначається мета роз­ведення овець, завжди є головними.

Найбільше елементарних ознак має вовнова продуктивність овець незалежно від виробничого напряму галузі. Конкретно це виявляється у механізмі формування настригу чистої вовни, який залежить від розвитку шести селекційних ознак: довжини, тонини і густоти вовни, розміру тварин, складчастості шкіри, оброслості тулуба довгою і густою вовною. Тому ці ознаки є голо­вними у бонітуванні овець за кількісними показниками вовнової продуктивності. Настриг немитої вовни дорівнює масі чистого волокна, вовнового жиру, поту, а також масі вологи, рослинних і мінеральних домішок у вовні. Вихід чистого волокна у відсотках, що визначається відношенням настригу чистої вовни до маси немитої, теж є кількісним показником вовнової продуктивності овець.

Бонітують овець до стриження. Тому їх оцінюють за кіль­кісними показниками вовнової продуктивності на основі шести елементарних ознак формування настригу чистого волокна та кількості жиропоту у вовні. Засміченість руна мінеральними домішками зумовлює такі його вади, як недостатня густота вов­ни, недостатня кількість вовнового жиру в руні, низька якість жиропоту. Крім того, за вмістом мінеральних домішок у руні під час бонітування передбачають можливі зміни виходу чистого волокна.

Вибір ознак бонітування овець за кількісними показниками вовнової продуктивності не залежить від якості (виду) вовни. Од­нак в овець різних виробничих напрямів продуктивності ці озна­ки різняться. Загальні властивості вовни визначаються особли­востями і співвідношенням елементарних її волокон: пуху, пере­хідного волосу, ості та її похідних. Саме вони формують вирівня- ність вовни за типом елементарних волокон та їхніми властивос­тями як у штапелі, так і в косиці (локальна вирівняність) і в ме­жах руна на різних частинах тулуба тварин (топографічна вирів- няність).

Елементарні волокна є носіями якісних властивостей вовни: хімічних, гістологічних, фізичних, механічних, геометричних та загальних технологічних. Штапелі й косиці — це угруповання елементарних волокон, за якими визначають види вовни: одно­рідна, неоднорідна; тонка, напівтонка, напівгруба, груба; мерино­сова, немериносова, кросбредна, цигайська, напівтонка помісна, різні види напівгрубої і грубої вовни за породними особливостя­ми. За типом вовнового покриву здійснюють виробничу класифі­кацію порід овець, поділяючи їх на тонкорунних, напівтонкорун­них, напівгрубововних і грубововних. Від виду вовни залежить система її переробки і якість готових виробів з неї, а від типу еле­ментарних воловон і вовнового покриву овець — такі ознаки, як тонина і вирівняність волокон за тониною, довжина, пружність, шовковистість (м’якість) вовни, звивистість штапелю, колір жиро­поту, жорсткість, блиск, пігментація волокон.

Якісні ознаки бонітування ягнят за смушковою продуктивніс­тю (цінність смушків) і товарного оцінювання шкурок (каракулю) смушкових порід овець збігаються. Кількісними показниками оцінки як смушкової продуктивності овець, так і загальних товар­них властивостей шкурок є їх розмір, маса, товщина шкіри. Під час бонітування ягнят смушкових порід ураховують тип, форму, розмір (ширину), довжину і щільність завитків, густоту, шовкови­стість, блиск, інтенсивність пігментації та ступінь завитості воло­су, рисунок і фігурність шкурки. За сукупністю цих ознак здійс­нюють комплексну оцінку смушкової продуктивності, визначаючи смушкові групи і сорти шкурок та смушкові типи і класи ягнят. Нормативні характеристики кращих смушкових груп і сортів шкурок виражають цілі селекції смушкових і каракульських овець. На їх підставі визначають ознаки бонітування ягнят за смушковою продуктивністю.

Система бонітування овець за овчинною продуктивністю здійс­нюється тільки в романівському вівчарстві. При бонітуванні овець інших виробничих напрямів особливості овчинної продук­тивності тварин безпосередньо не враховують і їх спеціально не оцінюють. Овчинну продуктивність тут можна оцінити лише опо­середковано за вовновим покривом та особливостями шкіри овець. Для оцінювання овчин дорослих овець і молодняку існують офіційні нормативи. Найкращу шубну овчину дають романівські вівці. За показниками товарознавства та стандартами визнача­ються бажані характеристики романівської овчини, на основі яких здійснюється вибір ознак бонітування овець спеціалізовано­го шубного виробничого напряму.

Овчинну продуктивність романівських овець оцінюють при бонітуванні за такими ознаками: кількісне співвідношення дов­жини ості та пуху, перевищення довжини пуху над довжиною ості, наявність і ступінь поширення завитків косиць за площею вовнового покриву тулуба овець, типовість забарвлення волосу (пух білий, ость чорна), густота вовни, наявність білих плям на тулубі, оброслість черева, чіткість межі між остю і пухом, тонина волокон, наявність мертвого і сухого волосу, топографічна вирів- няність, властивості вовнового покриву тварин. Враховують та­кож ознаки, що впливають на формування кількісних показників шубної продуктивності — живу масу тварин, яка визначає площу отриманих від них овчин.

М’ясна продуктивність — це загальний вид продуктивності сільськогосподарських тварин, а не специфічний тільки для овець, як вовна, смушки та овчини. Існують спеціалізовані на­прями вівчарства за м’ясною продуктивністю. Проте незалежно від виробничої спеціалізації м’ясна продуктивність овець завжди в центрі практичних завдань селекції. Динаміка попиту на бара­нину та стандартів на м’ясо овець свідчать про досить прискіпли­ві вимоги споживача. Споживач віддає перевагу ягнятині і моло­дій баранині, м’ясу овець з невеликою кількістю жиру, кісток і сухожилків, з великою часткою м’язової тканини та високими смаковими якостями страв із баранини. Це становить основу се­лекційної роботи за м’ясною продуктивністю овець. Закономірно­сті росту тварин в онтогенезі використовують для обґрунтування вибору ознак бонітування овець за показниками м’ясної продук­тивності. Це переважно прямі та опосередковані прижиттєві її показники: жива маса, швидкостиглість, будова тіла, специфіка розвитку окремих статей екстер’єру, широтні проміри тулуба, по­става кінцівок, особливості розвитку трубчастих кісток і лицьової частини голови. Здебільшого це опосередковані ознаки, які коре­лятивно пов’язані з важливими післязабійними ознаками м’ясної продуктивності овець.

У цілому ознаки для оцінювання кожного виду продуктивно­сті зазначено в інструкціях з бонітування овець. Проте для того щоб розрізняти й оцінювати овець за цими ознаками, треба доб­ре знати структуру і механізм формування кожного виду про­дуктивності.