5.5. Індивідуальне і класне бонітування овець

Залежно від технічних прийомів і якісних особливостей оціню­вання тварин розрізняють індивідуальне і класне бонітування овець. Загалом бонітування завжди є індивідуальним — боніту- ють одну тварину і визначають клас овець одночасно. Це стосу­ється лише наявності чи відсутності фіксування (записів) індиві­дуальних показників продуктивності тварин за кожною ознакою бонітування.

Індивідуальне бонітування — це таке оцінювання індиві­дуальної продуктивності овець, за якого враховують усі передба­чені ознаки бонітування, визначають клас і ранг селекційної ди­ференціації тварин. Кожну тварину бонітують окремо. Ступінь розвитку всіх ознак у кожної тварини, клас і ранг селекційної диференціації записують у журнал індивідуального бонітування овець окремо. На вухах тварин роблять вищипи їхніх класу і ран­гу. Здійснюють індивідуальне бонітування у племінних господар­ствах, де передбачений індивідуальний облік походження і про­дуктивності овець. За результатами бонітування і стриження тут складають заключну відомість бонітування овець.

Класне бонітування — це оцінювання індивідуальної продук­тивності овець, коли враховують усі ознаки бонітування: визна­чають клас тварин (за потреби — і ранг селекційної диференціа­ції). Кожну тварину бонітують індивідуально. Ступінь розвитку господарсько-корисних ознак у неї та її індивідуальний клас не записують. Спеціальних журналів не ведуть. На вухах відміча­ють вищипом клас вівці (за потреби — і ранг селекційної дифере­нціації). Класне бонітування здійснюють у товарних господарст­вах, де не передбачений індивідуальний облік походження і про­дуктивності овець. Тут складають Спрощену відомість за резуль­татами бонітування і стриження овець (вказують клас тварин по отарах, групах і в цілому по стаду; наводять результати стрижен­ня по класах овець, отарах, групах і в цілому по стаду).

Бонітувальний ключ — це послідовність записів у вигляді умовних позначень чи у балах оцінювання кожної господарсько- корисної ознаки та комплексного характеру продуктивності овець під час бонітування. Для умовного позначення зазвичай беруть перші літери ознак оцінювання тварин. Кількісні ознаки визна­чають: живу масу і настриг вовни — в кілограмах; вихід чистого волокна — у відсотках, довжину штапелю і косиці — в сантимет­рах; тонину вовни — в якостях, сортах, мікроелементах. Якісні ознаки оцінюють за показниками товарної вартості продукції овець (вовни, смушків, овчин) або за середніми показниками роз­витку ознаки (більший чи менший за середній) і виражають у ба­лах або позначають умовними знаками.

Запис результатів оцінювання овець у вигляді бонітувального ключа здійснюють при визначенні класів еліти і першого та їх рангів за системою індивідуального бонітування тварин. Щодо інших класів (другий, брак) повного запису за бонітувальним ключем не ведуть, а зазначають лише ті особливості розвитку ознак, що характеризують тип конституції або істотні недоліки продуктивності чи адаптації тварин.

Наприклад, повний бонітувальний ключ овець асканійської тонкорунної породи має такий вигляд:

Із цього запису виходить, що одну з ярок забраковано через значну ваду екстер’єру (укорочена нижня щелепа), а другу — за дуже рідку, хоч і довгу (13,84 см) вовну. Трьох ярок віднесено до II класу: одну — через невирівняність волокон за тониною в штапе­лі і в руні (В+), хоч вовна має нормальну довжину (9,5 см) і густо­ту (М); другу — з рідкою вовною (МР) і малим запасом шкіри (С=), хоч ярка велика (ВМ5), і довгою (11,5 см) вовною; третю — з дуже короткою вовною (6 см) і з надмірною складчастістю шкіри (С+), хоч руно її надзвичайно щільне (ММ). Тут умовно позначено на­лежність ярок відповідно за грубим, рихлим і щільним типами конституції. У бонітувальному ключі еліти селекційної і І зви­чайного класу у вигляді умовних позначень та абсолютних пока­зників наведено оцінку тонкорунних овець за такими ознаками: порода (А — асканійська), складчастість шкіри (С, С+), щільність руна або густоту вовни (ММ, М), довжину вовни (10,5 і 12,0 см), звивистість штапелю (34 — чітка), тонину волокон (64-ї якості), вирівняність вовни за тониною (В), колір жиропоту (Ж, ЖБ, К), у балах, розмір і м’ясність тварини (5 балів), екстер’єр (3 і 5 балів), оброслість (4 і 5 балів), клас і ранг селекційної диференціації (ЕС, ПЗ).

Бонітувальний ключ напівтонкорунних овець за формою і на­бором ознак майже не відрізняється від бонітувального ключа мериносів. Додатково враховують: пружність вовни (П) в овець цигайської породи і блиск (БВ) у кросбредів, наявність пігмент­них волокон у руні (ПВ) — у чорноголових напівтонкорунних овець.

Більш специфічним є бонітувальний ключ напівгрубововних і грубововних порід овець, не спеціалізованих за смушковою і шубною продуктивністю. Специфіка додаткових ознак, зокрема, ви­значається неоднорідністю вовни, необхідністю адаптації до екст­ремальних умов у зонах поширення овець, загальними морфоло­гічними особливостями будови тіла тварин (курдючні, жирнохво­сті). Тонину вовни визначають за сортами (СВ, СІ та ін.), а не за якістю. Зазначають два виміри довжини вовни (18/12): у чисель­нику — загальна довжина косиці (18 см), у знаменнику — руди­ментарна довжина пухового ярусу, підшерстя (12 см). Враховують співвідношення елементарних волокон вовни і наявність мерт­вого та сухого волосу в руні. У зонах з вологим і холодним клі­матом звертають увагу на закритість руна вздовж верхньої лінії тулуба тварин (холка, спина, поперек).

Бонітувальний ключ ягнят смушкових порід овець (каракуль­ської, сокільської) та молодняку овчинної романівської породи значно відрізняється від системи оцінювання за господарсько- корисними ознаками вовнової і м’ясної продуктивності тварин. У ньому переважають показники товарної оцінки смушків і овчин, особливо в період основного бонітування. Додаткові ознаки оці­нювання тварин менш специфічні і стосуються здебільшого за­гальних показників вовнової і м’ясної продуктивності овець. Пев- ною мірою це стосується і попереднього оцінювання ягнят романівської породи.

Бонітувальний ключ повної форми використовують тільки під час основного бонітування овець. Попереднє і додаткове оці­нювання тварин здійснюють за скороченим переліком ознак. Вибір необхідних показників до бонітувального ключа для по­переднього оцінювання овець залежить від характеру викорис­тання комплексного рівня продуктивності тварин у молодому віці і ступеня відносного збігу (повторюваності) загальної оцінки молодняку овець під час попереднього і основного бонітування. Зазвичай враховують: розмір тварин, екстер’єр, тип вовнового покриву та можливі його особливості ( довжина вовни, густота, звивистість, співвідношення елементарних волокон, вирівня- ність вовнового покриву за тониною, наявність нетипового за­барвлення вовни тощо). Із значно більшого переліку господарсь­ко-корисних ознак складається бонітувальний ключ додаткового оцінювання овець старшого віку. Це основні ознаки, що форму­ють якісні і кількісні показники вовнової, смушкової і овчинної продуктивності тварин: тонина вовни, наявність у ній мертвого і сухого волосу, зміни забарвлення вовнового покриву, довжина, густота, звивистість вовни, жиропітність, оброслість черева і спини, збереження типу завитків, інтенсивність пігментації, блиску і шовковистості волосу.

Повний бонітувальний ключ охоплює велику кількість госпо­дарсько-корисних ознак, що дає змогу ефективно використовува­ти його у загальній багатоступеневій системі оцінювання овець залежно від ступеня розвитку комплексних показників продук­тивності тварин в онтогенезі.