Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

5.8. Планування селекційної роботи

У нашій країні є великий довід планування племінної роботи у тваринництві. Плани племінної роботи стали складовою части­ною виробничого плану кожного господарства і загального на­родногосподарського плану, їх складають по кожній племінній і товарній вівцефермі, в господарствах зони діяльності держплем- станції та по кожній породі овець.

Головне завдання цього планування полягає в тому, щоб ви­значити найбільш ефективні шляхи, методи та прийоми по­ліпшення стада овець господарства, району, області та породи в ці­лому за найважливішими біологічними і господарськими озна­ками. У плані конкретно зазначають передбачені дані щодо збіль­шення кількості породних тварин, поліпшення їхньої племінної цінності, підвищення продуктивності та якості, вирощування мі­цного, здорового й високопродуктивного ремонтного молодняку.

Вирішення всіх питань племінної роботи пов’язують з іншими виробничими завданнями, збільшенням виходу валової й товар­ної продукції, підвищенням рентабельності галузі та всього гос­подарства.

Планування племінної роботи з вівцями тієї чи іншої породи починається зі складання плану по господарству і насамперед по племзаводу та племінній фермі, а потім — по певній зоні чи в ці­лому по породі. План має відповідати реальним можливостям господарства, бути простим і чітким, вільним від непотрібного нагромадження цифр і теоретичних роздумів.

До складання плану залучають спеціалістів племінних госпо­дарств, державних племінних станцій, науковців, що займаються питаннями селекції тварин. План племінної роботи з породою рекомендується складати за такою схемою:

♦ коротка історія породи;

♦ характеристика основних племінних стад (заводів та плем­госпів);

♦ умови годівлі та утримання овець;

♦ розвиток молодняку в умовах вирощування;

♦ споріднені групи (лінії родин) та їх характеристика;

♦ показники росту поголів’я і підвищення продуктивності на плановий період;

♦ принципи племінного відбору;

♦ племінний підбір та розведення по лініях;

♦ заходи щодо поліпшення умов годівлі й утримання овець.

Наприклад, перспективний план племінної роботи з ас-

канійською тонкорунною породою овець має п’ять розділів.

1. Короткі підсумки відновлення породи. В цьому розділі зазначають чисельність та поширення породи, продуктивність маток і молодняку залежно від строків окоту та особливості засто­сування вбирного схрещування на товарних фермах.

2. Створення племінної бази і сучасний стан вівчарст­ва на заводах породи. По кожному племінному заводу в породі, а їх усього 5, дають короткий опис господарства, характеризують розвиток вівчарства, племінні і продуктивні якості овець заводу. По племінних господарства «Асканія-Нова», «Атманай», «Черво­ний чабан» та ім. Шмідта зазначають показники живої маси, на­стригу, а також довжину вовни овець по статево-вікових групах за 5 років. Вміщують фото кращих баранів-плідників.

3. Перспективи розвитку породи та принципи племін­ної роботи з нею. У цьому розділі йдеться про зону розведення овець породи, підвищення вовнової продуктивності та поліпшен­ня її якості, завершення роботи з перетворення помісного вівчар­ства на тонкорунне асканійської породи, про бажаний тип, недо­ліки і вади овець породи та заходи щодо їх усунення, відбір та поділ овець на класи, підбір баранів до маток, розведення по лі­ніях, вимоги до приміщень для тварин, поліпшення годівлі та умов їх утримання.

4. Організація та методи племінної роботи в племін­них господарствах. Викладено вимоги до племінних овець, описано структуру та розмір стада, подано план вирощування племінних баранів, висвітлюються особливості вирощування ви­сокопродуктивних баранів у відбіркових групах, дано план під­вищення основних показників продуктивності овець, особливості відбору племінних овець, організацію та роботу з лініями на племзаводах «Атманай», «Червоний чабан», ім. Шмідта, визна­чено особливості підбору овець при розведенні по лініях, дано оцінку та прийоми відбору баранів за якістю нащадків.

5. Організація племінної роботи на товарних фермах. Коротко викладено основний напрям племінної роботи в товар­ному вівчарстві, особливості організації ДПС, формування пле­мінних груп та організацію вирощування молодняку.

Оскільки племінна робота охоплює комплекс зоотехнічних за­ходів щодо відтворення стада, вирощування молодняку, відбору та підбору тварин, їх годівлі та утримання, відповідно до цього план племінної роботи по стаду або фермі має охоплювати всі сторони роботи зі стадом. Розділи плану слід розмістити так, щоб кожен наступний розділ ґрунтувався на матеріалах, викладених у попередніх розділах.

План племінної роботи по вівцефермі господарства складають та такою орієнтовною схемою:

1. Загальні відомості про господарство: адреса, ґрунтові та кліматичні умови місцевості, виробничий напрям господарст­ва, земельна площа, склад земельних угідь, шляхи сполучення, стан водопостачання, кількість тварин усіх видів у господарстві та ін.

2. Історія стада: історія стада овець господарства — коли воно виникло, які були вівці і як змінювався породний склад ста­да в останні 5 — 6 років; умови годівлі за цей час, утримання тва­рин, догляд за ними; вирощування молодняку, рівень і характер продуктивності основних груп овець; аналіз рівня і напряму про­ведення племінної роботи; характеристика використаних баранів- плідників.

3. Стан стада на 1 січня поточного року: докладна харак­теристика стада овець за підсумками роботи останнього року. Стадо потрібно характеризувати за породним та віковим складом,живою масою, настригом і якістю вовни по статево-вікових гру­пах. Бажано докладніше характеризувати умови вирощування молодняку та його продуктивні якості. Щодо наявності у стаді лі­ній і родин та їх характеристики зазначають результати лінійно­го розведення та міжлінійного парування, особливості спадково­сті у стаді найважливіших господарсько-корисних ознак, живу масу, настриг, довжину вовни, тип будови тіла, швидкостиглість тварин.

4. Завдання щодо поліпшення породності стада. Вказу­ють, як збільшуватиметься поголів’я племінних овець по роках, племінного молодняку, зазначають дані про придбання племін­них тварин, а також про реалізацію племінних ярок, баранів. Тут же можна дати характеристики тварин бажаного типу, яких роз­водять у стаді.

5. План індивідуального підбору. Зазначають, за якими принципами та основними ознаками проводиться підбір тварин, зокрема індивідуальний. Дають схеми внутрішньолінійного пару­вання, міжлінійних поєднань, визначають ступінь спорідненості тварин, яких парують. До плану додаються таблиці, в яких даєть­ся план індивідуального підбору до високопродуктивних маток та груп тварин певних баранів-плідників. У цьому плані має бути відображено також співвідношення кількості у стаді тварин пев­них ліній.

6. Годівля овець та вирощування молодняку. Докладно описують рівень і характер годівлі різних статево-вікових груп овець по періодах року, передбачаючи годівлю їх переважно кор­мами місцевого виробництва. Окремо треба описати організацію годівлі ремонтного молодняку та високопродуктивних тварин. У зв’язку з цим слід коротко викласти, як розвиватиметься кормова база господарства. Всі планові завдання щодо живої маси, на­стригу вовни та інших показників складають з урахуванням мо­жливостей господарства.

7. Утримання тварин. Це заключний розділ плану. В ньо­му зазначають потребу у приміщеннях для овець, засоби механі­зації найважливіших робіт з догляду за тваринами та заходи що­до оздоровлення стада.

Обсяг плану — не більш як 50 — 70 сторінок друкованого текс­ту. Для кожної ферми план не може бути однаковим за обсягом. Це залежить від рівня попередньої роботи та намічених заходів на перспективу. Викладений зміст плану стосується переважно планування племінної роботи в племінних господарствах та з по­родою в цілому. А в господарствах, які розводять товарне пого­лів’я овець, немає потреби складати такий план, оскільки тут не ведуть необхідних племінних записів та індивідуального обліку кількості і якості вовни, приплоду тощо.

План племінної роботи на товарній вівцефермі склада­ють за скороченою схемою Його загальний обсяг — не більш як 10 сторінок друкованого тексту. У ньому вміщують дані про:

♦ породність та класність відтворюваного поголів’я ферми на початок і кінець планованого строку (краще давати по статево-вікових групах тварин — барани-плідники та пробники, матки, ярки старше року та ярки до року);

♦ продуктивність овець ферми на початок і кінець плановано­го строку, жива маса та настриг вовни (по статево-вікових групах у середньому на одну голову). Дуже важливими показниками продуктивності овець є вихід ягнят на 100 маток, вихід чистої вовни (у відсотках), а при розведенні смушкових порід овець — одержання смушків І сорту;

♦ строки парування та обсяг штучного осіменіння маток, основ - ні вимоги до баранів-плідників, яких використовують при пару­ванні, а також показники щорічного ремонту дорослого поголів’я, продажу ярок, купівлі племінних баранів та ярок.

Одним із важливих розділів плану роботи зі стадом є характе­ристика поголів’я овець ферми. У ньому треба дати докладний опис екстер’єру, типу, будови тіла, конституційних особливостей більшості поголів’я маточного стада та окремих груп тварин. Дати опис важливих технологічних властивостей вовни — тонини, дов­жини, вирівняності, звивистості та ін. Обов’язково зазначити на­явні на вівцефермі недоліки, на подолання яких варто звернути увагу.

Услід за цією характеристикою потрібно дати якомога доклад­ніший опис екстер’єру — продуктивних якостей овець бажаного типу, кількість яких зростатиме. Важливо описувати конкретних високопродуктивних тварин стада, які найбільш повно відпові­дають природним та господарських умовам господарства.

Крім перспективного плану племінної роботи у господарстві щороку розробляють комплекс зоотехнічних заходів, без здійс­нення яких виконання перспективного плану неможливе. Ці за­ходи складають у вигляді календарного плану, в якому дають перелік робіт, зазначаючи строки їх виконання та виконавців. Орієнтовну схему такого плану подано у табл. 5.4.

Таблиця 5.4. Календарний план зоотехнічних заходів по вівчарству


Продовження табл. 5.4


Племінний облік треба вести систематично на всіх вівчарських фермах, які займаються відтворенням стада.

Основними документами на племінних тварин у господарствах є племінні картки: для баранів — форма № 1о, для маток № 2о. Ці картки заводять після бонітування або при надходженні тва­рин у господарство. У картці записують дату народження, індиві­дуальний номер, походження, дані про бонітування, продуктив­ність тварин по роках та результати племінного їх використання (кількість і якість вирощеного приплоду).

На племінних заводах ведуть індивідуальний облік усіх завод­ських тварин, а також маток І класу, визначених для перевірки баранів за нащадками та на весь приплід, одержаний від цих груп овець; у племінних господарствах і на племфермах — всіх племінних тварин та їхній приплід; на товарних фермах — усіх племінних баранів, маток племінної групи та одержаний від них приплід.

Формами первинного племінного обліку на фермах є: Відо­мість призначення баранів для парування, Журнал парувань та окоту маток, Журнал бонітування овець.

Журнал парувань та окоту маток ведуть по кожній маточній отарі і щороку міняють. У нього записують усіх маток отари за зростаючим номером, що полегшує користування ним під час па­рування та окоту маток. Записують дату осіменіння та номер ба­рана, спермою якого її осіменяли. Під час окоту у журналі запи­сують дані про приплід (дату народження, стать і живу масу при народженні), а також живу масу і дані про ягнят при їх відлучен­ні від маток.

У Журналі бонітування та стриження овець записують оцінку кожної тварини (у балах) під час бонітування за відповідним бо- нітувальним ключем, а також масу настригу вовни. Оскільки овець стрижуть і після бонітування, облік настригу вовни прий­нято провадити так.

При механічному стриженні овець на 7 — 8 стригалів виділя­ється один обліковець. Як тільки стригаль узяв вівцю, обліковець записує її номер у картку, а нижче — прізвище стригаля. Руно у стригаля забирають разом із карткою. Обліковець зважує руно, записує у відомість стриження проти прізвища стригаля номер обстриженої вівці та масу одержаного руна. Масу руна простав­ляють у картці, яку повертають стригалеві для контролю. Напри­кінці дня масу руна обстрижених овець із відомості стриження записують у Журнал бонітування та стриження овець. Така сис­тема обліку дає змогу водночас враховувати кількість настриже­ної вовни кожним стригалем і отримувати дані для запису в пле­мінні документи.