6.6. Механізація виробничих процесів у вівчарстві

Сучасна виробнича технологія у вівчарстві полягає у впрова­дженні механізації трудомістких процесів. Цьому сприяє концен­трація поголів’я, яка створює передумови для збільшення вироб­ництва продукції, підвищення продуктивності праці та зниження витрат на одиницю продукції. Механізація виробничих процесів у вівчарстві пов’язана зі змінами у системі приміщень і обладнання для стійлового утримання овець та модернізацією літнього утри­мання тварин з використанням постійних і мобільних огорож, автонапувалок та електропастухів. Вівчарські ферми з високим рівнем механізації виробничих процесів називають технологіч­ними машинними або промисловими комплексами.

У господарствах, де застосовують промислову технологію, при­міщення для овець мають прямокутну форму і розмір 18 х 102 м. Вівчарня для вівцематок (на 850 голів) чи молодняку (1100 — 1200 голів) розрахована на утримання однієї отари. Ма­точні вівчарні призначені для проведення ягніння і вирощування ягнят від народження до відлучення. Вони різняться між собою тільки технологічним обладнанням. Для утримання племінного й відгодівельного молодняку використовують вівчарні аналогічного типу. Приміщення для баранів-плідників, пробників і ремонтних баранчиків розділяють на секції, в яких і розміщують окремі гру­пи тварин. Воно має манеж для взяття сперми, лабораторію й до­поміжні приміщення. На промислових фермах овець утримують на суцільних підлогах із підстилкою або щілинних.

Залежно від природно-економічної зони і стану кормової бази розрізняють технологічні машинні підприємства на 5, 10 і 15 тис. овець (не менш як 2,5 тис. голів). Значна частина ферм розрахо­вана на 5 тис. овець, де є три вівчарні для ягніння, три — для ви­рощування молодняку, пункт штучного осіменіння, ветеринар­ний пункт, сховище для кормів, ванна для купання овець, авто- ваги, гноєсховище, будинок для вівчарів та інші споруди. Ферма на 10 тис. голів молодняку складається з 10 приміщень і відпові­дної кількості споруд за виробничим призначенням.

Механізація процесу годівлі. На вівчарських фермах най­більш трудомістким і найменш механізованим є процес годівлі овець. За відсутності засобів механізації чабани на навантажен­ня, транспортування і розкладання кормів у годівниці затрача­ють понад 60 % свого денного робочого часу. Комплексна механі­зація процесу годівлі дає змогу вдвічі підвищити продуктивність праці чабанів і збільшити норму навантаження з 200 — 250 до 400 - 500 маток, з 300 - 350 до 800 - 1000 голів молодняку і вала- хів. При цьому за допомогою механізмів навантажують, транспор­тують і готують корми до згодовування і роздавання.

Важливим елементом технологічного обладнання приміщень і базів для овець є переносні дерев’яні чи металеві щити й годівниці. їх наявність дає змогу ефективно використовувати приміщення й мобільні засоби механізації відповідно до ритму виробничого про­цесу на вівчарській фермі. Механізоване роздавання кормів здійс­нюється за допомогою причіпних кормороздавачів (КТУ-10, КТУ-3, РММ-5, КСА-5Б), навантажувачів (ПСК-5, ФН-1,2, ПЗ-0,8Б, ПГ-0,5В), змішувачів кормів (ТАК-7, РФС-6,5) та ін.

Розсипні і гранульовані кормосуміші роздають мобільними, інколи — стаціонарними кормороздавачами. Мобільні роздавачі є універсальними, працюють незалежно від джерел електроенергії, надійні та прості в експлуатації. Для роздачі розсипних кормосу- мішей, силосу і подрібнених грубих кормів у базах використову­ють КУТ-3Б або ЗСК-10. Стаціонарні роздавачі застосовують ду­же рідко і переважно у вівчарнях під час ягніння.

Стаціонарні роздавачі ТВК-80 у вівчарстві широкого застосу­вання не набули, оскільки вони є ненадійними, хоча застосуван­ня їх у кошарі ефективніше, бо дає змогу краще використовувати корисну площу приміщення. Мобільні роздавачі потребують ба­гато площі під кормовий проїзд, створюють зайвий шум у примі­щенні і призводять до погіршення мікроклімату. Але вони надій­ніші і дешевші та багатоцільові.

Механізація водонапування. Водонапування на вівчарсь­ких фермах механізовано на 50 %. На комплексно механізованих фермах для подачі води використовують водопровід, а також ав­тонапувалки. У базах широко використовують автонапувалки з електропідігрівом АГК-4 і ПО-8, у вівчарнях — чашкові ПАС-2, АП-І і ПА-1. За отарної форми утримання овець джерелом води слугують шахтні колодязі. Водна з них подається водопідйомни­ками. Для піднімання води із бурових свердловин 50 — 100 м за­вглибшки застосовують глибинні насоси, за допомогою яких на­повнюють водяні башти. Вода підводиться до приміщень і пода­ється в напувалки. Для напування ягнят під час ягніння маток використовують сакманну напувалку АГО-3. На пасовищах, куди воду підвозять, найчастіше користуються напувалками ГАО-3, ГАО-4, ВУО-3, які заповнюють водороздавачами марки ВР-3 і ABB на шасі ГАЗ-51 і ГАЗ-53.

Механізація прибирання гною. Овець утримують на глибо­кій незмінній підстилці, тому гній прибирають раз на рік. Із ко­шар його видаляють навесні начіпками типу ПБ-35, які монту­ються на трактори Т-150 і Т-75. Із кормовигульних майданчиків гній видаляють бульдозерними начіпками БН-1, котрі начіплю­ють на трактор МТЗ-80 або ЮМЗ. При утриманні овець на щі­линних підлогах гній накопичується у підпільних траншеях, з яких його навантажують спеціальними навантажувачами у трак­торні візки 2ПТС-4М і вивозять на лани.

Механізація стриження овець. Процес стриження вважа­ється найбільш механізованим. У великих вівчарських господар­ствах його здійснюють у типових стригальних пунктах. Для ком­плексної механізації стриження нині використовують комплекти технологічного обладнання КТО-24, КТО-48, до яких входять від двох до чотирьох електростригальних агрегатів ЕСА-12/200 або ЕСА-12Г зі стригальними машинками МСО-77Б, які працюють від електродвигуна, сумісного з рукояткою. До комплекту техно­логічного обладнання входять конвеєр для рун ТВ-0,5, ваги для їх зважування, циферблатні платформи ВЦП-25, класирувальний стіл СКВ-200 і прес для вовни горизонтальний ПГВ-1, гострильні апарати ДАС-350 або ТА-1, ваги для зважування кіп ВПГ-500. Комплекти технологічного обладнання стригальних пунктів да­ють змогу механізувати всі операції стриження: власне стрижен­ня, транспортування рун від місця стриження до обліковця, зва­жування рун, класирування вовни і упаковування її в кіпи. Для навантаження кіп на транспортні засоби в багатьох господарст­вах використовують навантажувачі.

Комплексна механізація забезпечує швидке, високої якості і з найменшими затратами ручної праці стриження. У господарст­вах, які мають невелике поголів’я овець, для стриження викорис­товують індивідуальні стригальні апарати ЕСА-1Д.

Для комплексної механізації стриження овець на відгінних пасовищах використовують виносний стригальний цех ВСЦ/24-200, який включає універсальний пересувний навіс, ко­лісну електростанцію.

Механізація профілактичного купання овець і дезінфек­ції приміщень. Серед установок для купання овець розрізняють установки душового і заглибленого типів. До заглиблених уста­новокможна віднести звичайну купальну ванну 20 м завдовжки, 0,6 — 0,8 м завширшки і 1,5 — 1,8 м завглибшки. На кінцях ванни влаштовано пологі вхід і вихід з трапами, які мають поперечні планки для упору ніг. При ручному подаванні тварин до ванни бригада із 7 — 10 осіб за 8-годинний робочий день купає 1200 — 1300 овець. Для полегшення їх подавання в кінці розколу, що веде до ванни, встановлюють стрічковий конвеєр, який подає овець до ванни. При використанні конвеєра продуктивність праці робітників, зайнятих купанням овець, підвищується вдвічі. Для механізації купання овець та проведення інших профілактичних заходів використовують спеціальне обладнання і устаткування (ОКВ, КУП-1, ЛСД-3М, ДУК-2).

Ветеринарно-санітарну обробку приміщень і території ферм здійснюють методом крапельної або аерозольної дезінфекції або дезінсекції, використовуючи для цього механізовані насосні уста­новки дУК-2, ЛСД-2М, ВДМ-2, АДА та ранцеві обприскувачі ОРД і ОРП-І. Високої продуктивності досягають при використанні пароводоструминних установок типу ОМ-3360А-ДНДІТ. Очищен­ня і дезінфекцію цими установками можна проводити на різних режимах пароводяною сумішшю, холодною або гарячою водою з додаванням хімічних препаратів або без них.

Широке впровадження засобів механізації виробничих проце­сів на вівчарських фермах значно полегшує працю людини. Про­те надмірне насичення таких ферм капітальними спорудами і громіздкими засобами механізації, стійлове утримання овець і в літній період, зростання витрат на скошування та перевезення кормів, подовження технологічного процесу переробки грубих кор­мів у зимовий період створюють низку проблем економічного й виробничого характеру щодо безумовних перспектив поширення технологічних машинних комплексів у вівчарстві.