2.4. Виробництво екстрактів-концентратів

Екстракти-концентрати, або екстракти для приготування настоїв і відварів, являють собою стандартизовані рідкі й сухі витяги з лікар­ської рослинної сировини, що використовуються для швидкого при­готування водних витягів в аптечній практиці. Для цісї мети на фар­мацевтичних виробництвах готовлять рідкі 1:2 і сухі концентрати 1:1 щодо висушеної стандартної сировини. Це означає, що з однієї части­ни рослинного матеріалу (г) одержують відповідно дві частини рідкого (мл) або одну частину сухого (г) екстракту.

Екстракти-концентрати виготовляють на спирті низької концен­трації (20-40 %), щоб наблизити ці витяги за складом екстрагованих речовин до аптечних водних витягів. У той же час концентрація спирту в рідких концентратах повинна бути достатньою, щоб запобігти мікроб­ному псуванню.

Технологічний процес виробництва екстрактів-концентратів вклю­чає стадії:

1. Екстрагування рослинної сировини.

2. Очищення витяжки.

3. Випарювання. Сушіння (для сухих концентратів).

4. Стандартизація.

Екстрагування рослинної сировини. Витяжки для екстрактів-концен­тратів одержують різними варіантами реперколяції й протитечії. Так, при виробництві рідких екстрактів-концентратів застосовують ті ж мсгоди екстрагування, що й при одержанні рідких фармакопейних екстрактів.

Сухі концентрати одержують аналогічно сухим екстрактам. Екс­трагування сировини здійснюється зазвичай методом швидкоперебіга- ючої реперколяції, а у випадку алтейного кореня - мацерацією.

Метод швидкоперебігаючої реперколяції проводиться в батареї перколяторів, що працюють за принципом протитечії. Кількість пер- коляторів у батареї залежить від властивостей сировини й застосову­ваного екстрагенту. Перколяторів повинно бути тим більше, чим важче переходять біологічно активні речовини в екстрагент і чим менша його здатність розчиняти ці речовини. Екстрагент у батарею може подавати­ся згори або знизу. Розглянемо принципову схему роботи такої батареї з 5 перколяторів (рис. 2.14 ).

Подрібнену рослинну сировину завантажують порівну в чотири перколятори. Екстрагент подають у перколятор 1 знизу. Живленням знизу виключається небезпека утворення «мертвих» ділянок в екстра­гованій сировині.

Як тільки з перколятора буде витиснуте повітря і з верхнього крана перколятора піде екстрагент, крани перекривають. Перколятор залиша­ють для настоювання. Після чого відкривають бічний кран 1 -го перко­лятора й через нижній кран подають екстрагент із певною швидкістю в нижню частину 2-го перколятора, заповнюючи його в такому ж поряд­ку, як перколятор 1 Після настоювання екстрагент пропускають через 1 і 2 перколятори в 3-й, а потім аналогічно в перколятор 4.

У першому перколяторі сировина виснажується найбільше, тому що в нього увесь час подають свіжий екстрагент. Такий перколятор батареї, у якому найбільш виснажена сировина, називають «хвосто­вим», а з найбільш насиченим витягом, з якого роблять злив готового продукту, називають «головним». Як тільки сировина в перколято­рі досягає необхідного ступеня виснаження, його відключають від батареї, а подачу екстрагенту ведуть у перколятор 2, що тепер стає «хвостовим». Далі витяжку подають послідовно в перколятори 3, 4. У перколятор 5 завантажують свіжу сировину і подають у нього ви­тяжку з перколятора 1. Злив готового продукту проводять із перко­лятора 5, що тепер стає «головним». Всі перколятори з'єднані між собою комунікаціями так, що можна здійснювати подачу екстрагенту й злив готового продукту з будь-якого перколятора. Таким чином, у роботі перебувають чотири перколятори з п’яти, що забезпечує без­перервність роботи. Один перколятор знаходиться під рекуперацією екстрагенту, вивантаженням шроту й завантаженням свіжої сирови­ни. Рекуперація екстрагенту в перколяторах найчастіше проводиться вимиванням водою. Промивні води з невеликим вмістом спирту мо­жуть бути використані для приготування екстрагенту. У разі потреби із промивних вод витягують екстрагент методом простої перегонки. Екстрагент із відпрацьованої сировини (шроту) може бути рекуперо- ваний перегонкою з водяною парою.

Очищення витяжок. У виробництві екстрактів для настоїв і від­варів очищення витяжок проводять так само, як очищення фармако­пейних екстрактів, тобто відстоюванням протягом декількох діб при температурі не вище 10 °С з наступною декантацією.

Упарювання й сушіння. При одержанні сухих екстракті в-концен- тратів упарювання й сушіння витягів здійснюють у вакуумній апара­турі при температурі 50-60 °С. Витяги після очищення упарюють до консистенції густуватого екстракту (води близько 50 %), який сушать у вальцьовій вакуумній сушарці. Наповнювачі вводять під час розмолу висушеного продукту.

Стандартизація. Рідкі екстракти-концснтрати стандартизують за вмістом діючих речовин, сухим залишком і вмістом спирту, сухі — за вмістом діючих речовин і вологи. Всі екстракти перевіряють на важкі метали (допускається не більше 0,01 %).

Екстракти-концентрати, що містять завищену кількість сильнодію­чої речовини, яка піддається кількісному визначенню, замість доведен­ня до потрібного об’єму або маси доводять до норми діючих речовин: рідкі концентрати - спиртом відповідної концентрації, сухі - молочним цукром, декстрином або іншими розріджувачами, розчинними у воді.

Зберігання. Зберігають рідкі екстракти-концентрати в добре заку­порених флаконах. Сухі екстракти-концентрати герметично закупорю­ють у широкогорлі банки малої ємності. Якщо необхідно, зберігають у прохолодному, захищеному від світла місці.