5.5. Виробництво таблеток з покриттям

Покриття таблеток оболонками

Для захисту лікарських речовин від дії зовнішніх несприятливих чинників, зменшення їх подразливої дії при прийомі, маскування не­приємних органолептичних властивостей препаратів, створення ефек­ту пролонгації, локалізації фармакологічної дії тверді форми лікар­ських речовин покривають спеціальними оболонками.

Покриття таблеток залежно від їх складу і способу нанесення по­діляють на три групи:

1 — дражовані покриття;

2 — плівкові покриття;

3 — пресовані покриття.

Основне призначення дражованих покриттів — оберігання та­блеток від дії зовнішніх чинників, поліпшення зовнішнього вигляду таблеток, маскування неприємного смаку і запаху препаратів. Ство­рення таких оболонок здійснюється у дражувальних котлах, або об- дукторах, які бувають трьох форм: кулястої, еліпсоїдної та грушовид­ної. Найбільш поширена еліпсоїдна форма, переваги якої полягають у можливості більшого завантаження таблетками, у створенні більшого тиску, отже, зміцнення оболонки, що наноситься. Крім того, в котлах такого типу створюються оптимальні обертальні рухи дражованих таблеток, що прискорює і поліпшує умови нанесення оболонки.

Форма котла, ступінь його завантаження, швидкість обертання, нахил казана до горизонталі, а також площа поверхні таблеток зна­чно впливають па якість покриття. Оптимальна швидкість котла - 18- 20 об/хв., кут нахилу до горизонталі - 30^45°, оптимальне завантажен­ня - 25-30 % від об’єму котла.

Дражована таблетка складається з таблетки-ядра. що містить лікар­ську речовину, і покриття, що містить комплекс допоміжних речовин.

Таблетка-ядро повинна бути механічно міцна. Таблетки, що під­лягають дражуванню, не повинні мати плоскої форми, оскільки вони можуть злипатися в ході процесу. Тому для дражування рекомендують­ся два типи таблеток:

1 — з середнім овалом поверхні, глибина складає близько 15 % діаметра, висота по центру - 25-30 % діаметра (R = 0,750);

2 - із стандартною кривизною поверхні (малий овал), глибина кривизни складає 10 % діаметра, висота по центру — не менше 25 % діаметра таблетки (R = 1,10).

У вітчизняній промисловості дражоване покриття ділиться на цу- крово-борошняне і суспензійне. Процес цукрово-борошняного дражу- вання включає 4 послідовних операції: грунтовку (обволікання), на­пластовування (обкатку), шліфовку і глянсування.

Процес дражування є трудомістким, тривалим (від 8 до 80 год ), відрізняється трудністю механізації і автоматизації, утворюється зна­чна товщина оболонки на таблетках, покриття не захищає таблетку- ядро від дії вологи повітря і т.д.

Останньою стадією процесу покриття таблеток на основі цукро­вих сиропів є операція глянсування, тобто надання таблеткам блиску, товарного вигляду. Здійснюють цю операцію двома способами.

За першим способом готують глянсувальну мастику такого складу:

Воску бджолиного - 45 частин

Масла вазелінового (олії соняшникової) — 45 частин

Тальку - 10 частин

Глянсувальну мастику в кількості 0,05-0,06 % наносять на теплі таблетки, що обертаються, і дають таблеткам вільно обертатися 30-40 хв. Після чого таблетки обсипають невеликою кількістю тальку для прискорення отримання глянцю.

За другим способом відполіровані таблетки завантажують у спеці­альний котел, стінки якого покриті воском. Обертання котла включають на 1,5-2 і од. і таким чином отримують глянець.

Суспензійний метод. Розроблена технологія дражування табле­ток з використанням суспензії, дисперсійним середовищем якої є 70 %-ний цукровий сироп. До складу суспензії входять: цукровий пісок - 58 %, вода - 24,85 %, полівінілпіролідон (пластифікатор) - 0,75 %, магнію карбонат основний - 13,4 %, тальк - 1 %, титану діоксид - 1 %, аеросил (стабілізатор суспензії) - 1 %. Суспензію вносять до дражувального котла в кількості 4-5 % до маси табле­ток. Після рівномірного розподілу суспензії продовжують обкатку протягом 3—5 хв. без подачі повітря, а потім з подачею нагрітого повітря (40^-5 °С) протягом 2-4 хв. Ці операції повторюють до отримання таблеток заданої маси. Суміш для глянсування скла­дається з 45 % бджолиного воску, 45 % масла вазелінового і 10 % тальку; суміш вводиться в кількості 0,05 %. Процес глянсування за­ймає 30-40 хв.

Метод поширений тому, що дозволяє автоматизувати процес дражування.

Для отримання таблеток методом дражування на виробництві ви­користовують не тільки дражувальні котли, але й автоматичні лінії, ви­готовлені у ФРН (фірма “Steinberg”) і в Італії (фірма “Pellegrini”).

Суспензійний метод покриття таблеток дозволив автоматизува­ти процес, зменшити трудовитрати, підвищити продуктивність пра­ці у 3-5 разів.

Ця технологія поліпшила якість покритих таблеток:

- знизилася середня маса;

- покращився товарний вигляд;

- підвищилася стабільність покритих таблеток;

- підвищився термін придатності препаратів з 1 до 4 років;

- виключений харчовий продукт - борошно, яке призводить до розтріскування покриття.

Плівковим покриттям називається тонка (близько 0,05-0,2 мм) оболонка, що утворюється на таблетці після висихання нанесеного на її поверхню розчину плівкоутворюючої речовини. Вони мають такі переваги:

- можливість вибіркової розчинності таблеток у шлунку або ки­шечнику;

- регулювати швидкості адсорбції лікарських речовин;

- можливість поєднання в одній лікарській формі несумісних лі­карських речовин;

- збереження фізичних, хімічних та механічних властивостей таб- леток-ядер при нанесенні плівкових покриттів;

- збереження первинних геометричних параметрів таблеток, їх форми, маркування, фірмових позначень;

- можливість автоматизації процесу покриття, інтенсифікації ви­робництва і скорочення виробничих площ.

Залежно від розчинності плівкові покритгя поділяють на такі групи: 

- водорозчинні;

- розчинні у шлунковому соку;

- кишковорозчинні;

- нерозчинні.

Водорозчинні покриття поліпшують зовнішній вигляд таблеток, коригують їх смак і запах, захищають від механічних ушкоджень.

Покриття, розчинні у шлунку, оберігають таблетки від дії вологи повітря, вони руйнуються в організмі упродовж 10-30 хв.

Кишковорозчинні покриття захищають лікарську речовину, що міститься в таблетці, від дії кислої реакції шлункового соку, оберігають слизову оболонку шлунка від подразливої дії деяких ліків, локалізують лікарську речовину в кишечнику, пролонгуючи певною мірою її дію. Кишковорозчинні покриття мають також більш виражений, ніж у ви- щеперерахованих груп покриттів, вологозахисний ефект.

Процес розчинення ентеросолюбільних оболонок в організмі обу­мовлений дією на них комплексу ферментів та різних солюбілізуючих речовин, що містяться в кишечному соку.

Для одержання кишоворозчинних покриттів застосовують при­родні речовини: шеллак, віск карнаубський, казеїн, кератин, парафін, церезин, спермацет, спирт етиловий, а також синтетичні продукти, сте- кислоту аринову у поєднанні з жирами і жовчними кислотами, бутил- стеарат, фталати декстрину, сорбіту, полівінілового спирту, моносукци- нати ацетилцелюлози, метилфталілцелюлози.

Дуже широко в якості плівкоутворювачів, як для шлункових, так і для кишковорозчинних покриттів, застосовуються „ойдрагіти”, що ма­ють певне призначення, вказане у табл. 5.2.

Раніше для отримання кишковорозчинних покриттів використову­вали ацетилфталілцелюлозу як речовину, найбільш стійку до дії шлун­кового соку. Перераховані плівкоутворювачі наносять на таблетки у вигляді розчинів в спирті етиловому, спирті ізопропіловому, ацетоні, толуолі або в сумішах указаних розчинників. Для отримання забарвле­них оболонок до розчинів додають пігменти і барвники.

Кишковорозчинні покриття витримують (2-4 год. і більше) дію шлун­кового соку, що дозволяє таким таблеткам у незмінному вигляді пройти через шлунок, у кишечнику вони розпадаються упродовж 1 години, за­безпечуючи вивільнення лікарської речовини.

Нерозчинні покриття. Основне призначення покриттів даного типу — захист таблетки від механічного ушкодження та від дії атмос­ферної вологи, усунення неприємного запаху і смаку лікарської речо­вини, пролонгація її дії. До таких покриттів відносять етилцелюлозу, монолаурат поліетиленсорбіту, поверхнево-активні речовини та ін.

Механізм вивільнення лікарської речовини із таблеток з нерозчин­ними оболонками полягає у наступному. Після надходження таблетки у шлунково-кишковий тракт травні соки проникають у неї крізь мікро­пори оболонки і викликають або розчинення вмісту оболонки, або його набухання. У першому випадку розчинені речовини дифундують через плівку у зворотному напрямку - в бік шлунково-кишкового тракту під впливом різниці концентрацій, у другому - відбувається розрив обо­лонки за рахунок збільшення об’єму таблетки, після чого лікарська ре­човина вивільняється звичайним способом.

Існує три способи нанесення плівкових покриттів на таблетки:

- занурення в розчин плівкоутворюючої речовини:

- напластовування у дражувальному котлі або в сучасних уста­новках на базі барабана;

- отримання покриття у псевдозрідженому шарі.

Перший спосіб оснований на зануренні таблеток по черзі то одні­єю, то другою стороною в покриваючий розчин. Таблетки фіксуються за допомогою вакууму на металевому перфорованому листі спеціаль­ної машини, продуктивність якої складає 5—8 тис. покритих таблеток за годину. Машини подібного типу випускаються фірмою “Артур Кол- тон”. Цей спосіб достатньо складний і придатний лише для нанесення на таблетки в’язких, але не дуже клейких розчинів, у зв’язку з недо­статньо високою продуктивністю застосовуються рідко.

Раніше найширше застосовувався спосіб нанесення плівкових оболонок у дражувальному котлі. Цей спосіб недорогий, може засто­совуватися для розчинів практично будь-якої в’язкості, має високу продуктивність.

Для нанесення покриття двоопуклі таблетки поміщають у дра- жувальний котел, який в період роботи обертається із швидкістю 20 -25 об/хв. Перед початком процесу покриття з поверхні таблеток ви­даляється пил за допомогою сильного повітряного струменя. Покрива­ючий розчин вводять у котел шляхом періодичного розбризкування за допомогою встановлених біля отвору форсунок. Для сушки оболонок таблетки обдувають у теплим струменем.

Нині для нанесення плівкових покриттів на таблетки-ядра заводи обладнуються установками типу ОБ (Італія) на базі котла “Пелегрі- ні” з горизонтальною віссю обертання, з комплектом універсального устаткування типу “Мультисистема” з об’ємом продуктового барабана 25 л, установка також барабанного типу “Нікомак” фірми “Нікомак” (Італія), автомат для нанесення покриттів типу “Авто коатер-48” фірми “ЕРПАК ЕКСПОРТ” (Індія), продуктивністю 125-150 кг.

Фармацевтичні підприємства також обладнуються устаткуванням багатофункціонального призначення: для отримання гранул в умовах зваженого шару; для нанесення плівкового покриття. Це установки типу “Хютлін”, які є на таких підприємствах, як “Інтерхім” (Одеса), “Фарма Старт” (Київ).

Пресовані покриття

Нанесення оболонок пресуванням (“сухі” покриття) здійснюють за допомогою таблеткових машин типу “Драйкота” англійської фірми “Манесті” або вітчизняної РТМ-24 Д. Машина являє собою здвоєний агрегат, що складається з двох роторів (рис. 5.7).

На першому роторі звичайним способом пресуються таблетки- ядра двоопуклої форми, що передаються за допомогою спеціального транспортуючого пристрою на другий ротор, де наноситься покриття за схемою. Спочатку відбувається заповнення гнізда матриці порці­єю грануляту, необхідного для утворення нижньої частини (полови­ни) покриття, потім на гранулят по спеціальних напрямах з першого ротора подається таблетка-ядро, на яку наноситься покриття. Після фіксації таблетки точно по центру гнізда матриці нижній пуансон дещо опускається, після чого відпускається верхній пуансон, який злегка упресовує таблетку-ядро в порцію грануляту, що знаходиться

під нею, що створює над таблеткою простір для заповнення другої порції грануляту.

Після подачі цієї порції відбувається остаточне формування по­криття шляхом пресування (одночасно верхнім і нижнім пуансоном). На завершальній стадії здійснюється виштовхування таблетки, покри­тої оболонкою.

Продуктивність машини 10 500 таблеток за годину.

До недоліків цього методу слід віднести: значну витрату матеріа­лу для покриття, збільшення маси і розміру таблеток, нерівномірність оболонки по товщині, порушення центрування ядра.