2.2.1. Конструкторські бази

Конструкторською базою називають поверхню, лінію або точку деталі, щодо яких на кресленні визначають розрахункові положення інших деталей або складальних одиниць виробу, а також інших поверхонь і геометричних елементів деталі. Конструкторські бази поділяються на основні і допоміжні.

Основною конструкторською базою називається база, що належить деталі або складальній одиниці, яка використовується для визначення її положення в даному виробі.

Конструкторські бази, що належать деталі або складальній одиниці, які використовуються для визначення положення виробу, що приєднується до неї, називається допоміжною базою.

При розробці конструкції деталі спочатку необхідно створити поверхні, які будуть прийняті за її бази, і відносно цих баз розташувати усі поверхні деталі відповідно до їх службового призначення.

Якщо проаналізувати функції, які виконуються різними поверхнями деталі при виконанні її службового призначення, то можна побачити, що з цього погляду всі поверхні можна поділити на чотири види.

Поверхні першого роду, які називаються виконавчими, забезпечують виконання виробом свого службового призначення. Наприклад, розглядаючи вал електричного двигуна постійного струму (деталь), рис. 2.7, неважко встановити, що поверхню А, яка призначена для встановлення з’єднувальної півмуфти, потрібно зарахувати до категорії виконавчих поверхонь, оскільки за її допомогою забезпечується виконання двигуном його основного призначення - приведення в рух механізму, приєднаного до нього.

Рис. 2.7 Поверхні вала двигуна постійного струму

Поверхні другого роду визначають положення деталі щодо інших деталей і вузлів машини, їх називають основними базуючими поверхнями або основними базами деталі.

До основних базуючих поверхонь вала двигуна потрібно зарахувати поверхні Г, Д, М і Н, які служать для встановлення в задане положення підшипників 2 і і, що визначає положення вала К а відтак, і ротора 4 відносно магнітної системи 7.

Третій вид поверхонь , за допомогою яких визначається положення всіх інших деталей, що приєднуються до деталі, відносно її основних баз, є допоміжними базами деталі.

На рис. 2.7 - це поверхні Б, Е, Ж, К і Л, які призначені для встановлення ротора 7, колектора 5 і кришки підшипника 6.

Четвертий вид поверхонь становлять усі інші поверхні, які не сполучаються з іншими деталями, їх називають вільними поверхнями.

На рис. 2.7 - це поверхні П, Д З, И і О.