Собівартість обробки деталей значною мірою залежить від шару металу - припуску, що залишається на заготовці з метою отримання заданих розмірів і певних властивостей поверхонь деталей після обробки. Великий припуск зумовлює підвищені витрати матеріалу,, знижує продуктивність праці при механічній обробці, збільшує витрати електроенергії та різального інструмента. Малий припуск не завжди забезпечує отримання заданих розмірів і бажаних фізико-механічнйх властивостей поверхонь. Малі припуски вимагають підвищення точності базування і встановлювання заготовок на верстатах, а це призводить до підвищення вимог щодо кваліфікації робітників, ускладнення конструкції пристроїв, за допомогою яких здійснюється закріплювання заготовок, а отже, до збільшення вартості обробки.