15.2.2. Фарбування
Кількість шарів фарби, яку наносять на поверхню грунтованого і шпакльованого виробу визначається властивостями лакофарбового матеріалу (в’язкість, покривність), способом його нанесення та експлуатаційними вимогами до цього виду покриття. Кожний наступний шар, як правило, наноситься на добре висушений попередній шар. Хоча в деяких випадках використовується принципкімокрий по мокрому”.
Фарбування пневматичним розпилюванням полягає в розпилюванні лакофарбового матеріалу стиснутим повітрям і нанесенні його у вигляді дисперсії на поверхню виробу. Позитивними якостями методу є висока продуктивність, можливість фарбування виробів різної конфігурації і габаритів, використання всіх видів лакофарбових матеріалів і отримання покрить високого класу. До недоліків цього методу належать великі втрати лакофарбового матеріалу (15-55%), значні витрати розчинників, вогненебезпечність і погані санітарно-гігієнічні умови праці. Лакофарбові матеріали можна наносити в холодному стані або нагріванням. В останньому випадку знижується в’язкість матеріалів, зменшуються витрати розчинників на 30 - 40 %, кількість покривних шарів фарби, втрати матеріалів і покращується декоративний вигляд виробів.
Фарбування безповітряним розпилюванням здійснюється під високим тиском з нагріванням або без нагрівання. При фарбуванні з нагріванням лакофарбові матеріали при температурі 40- 100 °С подаються до сопла розпилювача під тиском 4-6 МПа, а при фарбуванні без нагрівання при температурі 18-25 °С під тиском 10-25 МПа. Розпилювання матеріалу досягається за рахунок перепаду тиску при виході з сопла розпилювача і миттєвого випаровування розчинників
Переваги цього методу фарбування порівняно з попереднім полягають у тому, що зменшуються втрати лакофарбових матеріалів і розчинників, отримуються щільні покриття. Недоліками с те, що важко фарбувати вироби складної форми, значна вартість обладнання, погіршення зовнішнього вигляду виробів.
При фарбуванні в електричному полі високої напруги диспергований лакофарбовий матеріал набуває від’ємного потенціалу, під дією електричного поля переміщується до позитивно зарядженого виробу і осаджується на його поверхню. Якість покриття залежить від параметрів електричного поля, електричних властивостей лакофарбового матеріалу і методу його розпилювання. Перевагами цього методу фарбування є те, що значно знижуються витрати матеріалу, поліпшуються умови праці, є можливість отримання покрить високого класу.
При фарбуванні методом занурювання виріб після занурення в фарбу потрібно встановити над ванною для стікання надмірної кількості фарби. Метод використовується для фарбування виробів простої конфігурації.
Фарбування методом струменевого поливання реалізується в спеціальній установці. Після поливання виріб витримується в парах розчинника. Такий метод використовується для фарбування виробів складної конфігурації. Метод забезпечує високу якість покриття, дозволяє механізувати фарбування.
Фарбування методом електроосаджування здійснюється в водяному середовищі при протіканні постійного струму. Метод дає можливість отримати щільні покриття рівномірної товщини, забезпечує одержання покрить високого класу, піддається повній механізації, пожежо- і вибухобезпечний, значно покращуються санітарно-гігієнічні умови праці. Недоліками методу є великі капітальні вкладення, велика витрата води, можливість отримання покрить тільки на струмопро-відних матеріалах.