4. Печерський монах Григорій
Зачислення Теодосія Лечерського між святих. До часу 1093—1096 рр. треба віднести „Похвалу преподобному отцю нашему Теодосію, ігумену печерському; иже єсть вь богоспасаемЬмь градЬ Кіев*“ анонімного автора. Але вже Несторове Житіє Теодосія, яке не згадує ще про перенесення його мощів (1091 р.), звеличує цього ігумена як преподобного. В 1108 р. на пропозицію печерського ігумена Теоктиста ім’я Теодосія вписано в синодик у всіх єпи-скопіях і його ім’я почали згадувати „на всіх соборіх“; одні бачать у цім установлення загально-церковної пам’яті святого, інші початок згадування на літіях. В усякому разі ім’я Теодосія швидко увійшло% в календарі й богослужебні книги. Стихіри в його честь бачимо вже в новгородськім Стихірарі на початку другої половини XII ст.
Творець канонів Григорій. Службу й канони преподобному Теодосієві Печерському приписують гіпотетично печерському монахові Григорієві, 4 якого згадує чернець Полікарп у посланії до нечерського архімандрита в оповіданні про затворника Никиту. Тут оповідає Полікарп, що між іншими за Никиту молився і „Григорій, творець канонів“. Його печерське чернецтво відносять на кінець XI або початок XII ст. Досі не знайшлися в рукописах ніякі канони з ім’ям цього автора релігійної гімнології. Крім канонів Теодосієві авторство Григорія бачать також в канонах св. Володимирові й на перенесення мощів св. Бориса та Гліба та св. Миколая.
Автори інших співів і молите. Здебільшого не знаємо авторів маси інших богослужебних співів і молитв. Знаємо як авторів їх тільки Теодосія Печерського, Кирила Турів-ського й київського митрополита Івана 1 з початку XI ст., сучасника великого князя Ярослава Мудрого. Митрополитові Іванові II приписують службу святим мученикам Борисові та Глібові..