1. Походження літописів
Приналежність літописів до літератури. Опис подорожі Данила Паломника до святої землі це не єдцна пам’ятка початків оригінального наукового письменства в давній добі української літератури. Туди можна б зачислити й початки української історіографії. Одначе „Ходження Данила Паломника“ не тільки подає опис подорожі та святої землі, але воно не вільне від почувань і вражень його автора. Цей бік опису, як і його легендарно-апокрифічний елемент, надають йому форму мистецького опису й тим самим роблять його літературним твором. Ще у вищій мірі можна сказати про літописи. Вони і в цілості, мають поетичне забарвлення і містять велику силу хара ктєристичних епізодів чисто поетичної творчості як наприклад народні поетичні перекази. Зрештою, початком літопису являється розвиток національно-історичної свідомості, а це вже само собою "творить предмет зацікавлення історика літератури.
Переказ в історії Поетичний елемент в українськім літописі з’явився, з одного боку, під впливом апокрифів і легендарної літератури, з другого, — під впливом вірувань і переказів, що жили серед українського народу в часі писання літописів. Тому літопис був першим літературним пам’ятником» де заговорило українське життя.
Як поодинокій людині, так і цілому народові вроджене бажання знати своє минуле. Підставу історичного знання дає епічна пісня, яку в такій чи іншій формі мають навіть найдикіші народи. По більшій частині такі пісні співає окремий стан народу, що зберігає багатство народних переказів для грядучих поколінь. Від ваги поетичного елементу у витворенні історичних оповідань залежне також його значення в історичних творах. ^Цавні письменники широко користувалися народними переказйии, мітами й оповіданнями. З ними так тісно з’язана початкова Тсторїя всіх європейських народів, що історія і переказ постійно переплітаються і мають взаємний вплив на себе.
Форма літопису. Першим мотивом народження літопису на східно-слов’янськім грунті було бажання зберегти пам’ять про події. Як почалося у нас літо-гїйсання; Щодо цього розходяться думки учених. Вказували на готові візантійські зразки або відшукували подібність з англо-саксонськими літописами, помильно виводили початок літопису від великодніх табзіийь. йіг ^иx_J^,шмcя_Jкopoткi замітки про важніші події“ відповідного року, але до однозгідної думки не прийшли.
А втім для історика літератури це питання не має істотної ваги ось чому. Писання літописів відбувалося у наіГ тим чином, що на давніше—оповідання напластовува-лись^ пізніші вістки й коротші оповідання зводилися разом в ширше опоЩ^НН^г~яке~зшюйд щораз ширші хронологічні 3 територіальні рамки Наслідком того в своїй навіть найдавнішій формі по рукописах XII—XIV ст. літопис представляє собою вже літописний звіт, себто компіляцію,—зложену з літописних . .заміток і літописних оповідань; під літописною заміткою розуміється запис якоїсь події з хронологічною датою; літописне оповідання звичайно не має хронологічної дати, зате подає"^цільне" оповідання~~про якусь визначну подію. Кілька літописних зводів злучуються разом в одно ширше суцільне літописне оповідання і творять літописний збірник, зроблена з якого копія, більше чи менше близька до оригіналу, називається літописним списком.
Досліди над літописами. Тому, що первісні елемен-ти літописного письменства не дійшйи до нас і найдавніші ліумййнї тексти" представляють уже зводи, довгий ряд~ учених''‘старався Шляхом ^наукового аналізу дійти до напластовань, означити ступінь і характер залежності одних літописних зводів від інших і вияснити історію розвитку літопису від його початків. Най-оригінальніші і найбистріші здогади бачимо у Шахма-това. Він шукає першцх слідів літопису в Новгороді, де в 1017 р. новгородські властівписали новгородську „Правду“ в літопис, що містив тільки дуже коротенькі вістки.
На дальший розвиток новгородського літопису вплинув київський літопис. Тут у Києві вже в 1039—1040 • рр. появився перший літописний звід рівночасно з основанням митрополії й побудуванням катедри св. Софії.