Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

Книжки, що вживалися замість шкільних підручників. Шкільними підручниками служили такі богослужебні книги, як „Часосолов“ і „Псалтир“, такі видання, як „Книга про віру“ Копистенського, „Зерцало богословіи“ Кирила Транквіліона Ставровецького, крім того, братські видання богослужебних і гомілетичних книжок, а також полемічні писання, послання й писання східних патріархів, що перекладалися в братських школах і видавалися брат-ствами. Так стояла справа з підручниками для братських шкіл. Для могилянської колегії вже не була можлива така свобода у вибиранні книжок на підручники, але вони були тісно зв’язані з професорами окремих предметів.

Граматика Лаврентія Зизанія.л Коли з острозької школи вийшла перша граматика церковно-слов’янської мови, надрукована у Вільні 1586 р., львівській школі треба завдячити виготовленням підручника грецької граматики, надрукованої у Львові 1591 р. п. н. „Адельфотес“ і „Граматики“ Лаврентія Зизанія з 1596 р. у Вільні п. н. „Грамматіка словенска сьзершеннаго искуства осми частій слова* и иных нуждных“. Знайомий з грецькими граматиками Ласкаріса, Крузія, Меланхтона та його ж латинською, Лаврентій Зизаній наслідував легкий уклад шкільного підручника Меланхтона, де дальший виклад в’яжеться логічно з попереднім. Все-таки й граматика й ще більше додане до неї „Толкування молитви Отче наш“ носить на собі ясні сліди впливу живої української мови в її північнім діалекті, що прийнявся в літературнім ужитку XVI—XVIII ст. Для шкільного ужитку служила граматика Зизанія до часу появи граматики Мелетія Смотрицького в 1619 р., для якої послужила одним із джерел.

„Буквар“ Лаврентія Зизанія. Для науки початків письма служили букварі, а найдавніший з них видав також Лаврентій Зизаній у Вільні в 1596 р. В старих часах буквар заступав дві сьогоднішні книжечки: буквар і малий катихизм. В „НауцЬ ку читаню и розумЪню писма словен-скаго“ Лаврентія Зизанія маємо за азбукою та складами між іншим молитву до Христа з поясненням, яка думка міститься в кожнім слові молитви, яка догма, проти яких єресей, а далі йдуть інші щоденні молитви. Наприкінці букваря брат Лаврентія Степан у коротких питаннях і відповідях подав „Виклад православної віри“, виясняючи головніші точки православної догматики при допомозі розмови між „страннымъ зловЪрнымъ“ і „првославнымъ бла-говЪрнымъ“, що вказує разом на полемічне забарвлення книжечки, якій меті служив і його короткий катихизм. По коротких статейках „о вьчловеченіи Господни“ ’ й „о зна-меніи крестномь“ замикає книжечку „Лексись“, себто збірочка церковно-слов’янських слів і висловів із поясненнями в живій мові, отже: баня — лазня, безумен — дурень, благодЬтелство — добродійство, бразда — борозна, блюденіе — стережЪнье, врачеваніе — лікарство, лЬчЬнє, дЬяніє — справа, изіваяніе — вырЬзоване, вырытя, лесть — зрада, печаль — утискъ, утрапеня, тщеславіе — порожняя слава й т.д.

Життєписні дані про Лаврентія Зизанія. Лаврентій Зизаній, рідний брат голосного проповідника Степана, походив з Галицької землі. Зизаній — це прийнятий тоді в звичаю грецький переклад первісного прізвища Кукіль. Де здобував освіту, не відомо, але знав добре церковнослов’янську та грецьку мови й менше латинську. До 1592 р. був учителем львівської братської школи, пізніше берестейської, звідки перейшов до віденської школи; від 1597 р. три роки вчителював у князів Соломирецьких, а пізніше вернув до Галичини, де вчив дітей Олександра Острозького в Ярославі до кінця 1602 р. Рівночасно був при тамошній церкві священиком і проповідником. Найближча відома дата з його життя це 1612 рік, коли став протопопом у Корці. Грамота надання парохії називає його Зизанієм Тустановським.

Проповідь на похоронах Чарторийської. З часу його корецького протопопства лишилася в рукописі проповідь з 1618 р., виголошена на похоронах княгині Чарторийської. Ця проповідь це місцями талановита компіляція з проповіді Скарги про смерть, другого похоронного казання і проповіді про третього неприятеля душі, себто наше власне тіло, а, крім того, помітна тут начитаність у проповідях Вуйка, Верещинського й похоронних казацнях Гронцького. Від польських проповідей відрізняється корисно тим, що нема в ній їх схоластичної балаканини та штучності, так що на перший погляд справляє враження самостійної роботи.

Великий катихизм. У працях 'печерського гуртка вчених узяв живу участь і на тодішній час правдоподібно припадає його праця над великим катихизмом, що приніс йому багато клопотів. Разом із двома синами поїхав 1626 р. з катихизмом до Москви. Привіз з собою листи від митрополита Йова до царя, патріарха й інших осіб і два листи від єпископа Ісаії Копинського з Прилуцького монастиря до царя й патріарха. В Москві прийняв його цар, якому вручив своє київське „Толкування на Апокаліпсіс“. Хоч йому дали вигідне приміщення, все-таки він був невдоволений, скаржився і становище примхуватого гостя все поправлялося. Тут і докінчував свій кати-хизм, що був готовий наприкінці грудня. А що Лаврентій Зизаній написав свій катихизм тодішньою українською літературною мовою, поручили ігуменові Іллі перекласти його на церковно-сл ов ’ янську мову. Не знаючи мови оригіналу, перекладач спричинив недоклад-ності й неправильності.

Протягом січня 1627 р. видано катихизм (395 аркушевих листків).


Але тепер автор не пізнав своєї праці, коли почав її чигати; стільки було у ній поправок. Здивований й уражений в авторських правах і в своїх догматичних переконаннях, почав нарікати й патріарх велів розмо-витися з ним про поправки ігуменові Іллі з протопопом Г ригорієм.

Та бачачи, що з москвичами не договориться, Лаврентій звалив вину на свою простоту й невченість. Розмовляли ж люди двох різних світоглядів, виховані на різних літературах, і між ними виникла така безодня, така велика різниця в поглядах і поняттях, що москвичі відразу поставилися критично до українських і білоруських видань. Хоч катихизм виправлено, лишилося в ній багато протестантських і католицьких думок, крім того, помилок наслідком невироблення богословської термінології й т. д. Здається, тому не пущено його в оборот, навіть здогадуються, що патріарх велів його спалити, а збережені примірники не мають наголовного листка. Все-таки катихизм Зизанія поширився в копіях і мав велику повагу серед старообрядців, що видали його три рази в Городні


(1783, 1787, 1788). Ще в 1874 р. передрукували його псковські єдиновірці.

Як для слівничка Зизанія послужили джерелом проби подібних слівничків перед ним, так і його великий кати-хизм має подібності з одним українським . катихизмом з 1600 p., написаним, без сумніву, для шкільного вжитку. Видав його Голубев із збірника бібліотеки собору св. Софії в Києві.

Півтора року після повернення з Мрскви судилося Лаврентієві Зизанієві відіграти провідну роль на київськім соборі в справі Мелетія Смотрицького. Жив ще до 1634 р. З 1631 р. маємо похвальний відгук Діпліца про нього: „Рідний брат Степана Зизанія, що називає себе також Зизанієм, муж поважний серед нашого українського народу, ще живе з Божої ласки"