Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

7. Послання Вишенського до всіх у Ляцькій землі

Перше послання Ів'ана Вишенського. Найдавніше послання Вишенського - це „Писання до всіх тих взагалі, котрі живуть в Ляцькій землі“. Це перший його твір, що має підпис: „Іван чернець з Вишні, від 'святої Афонськоґ гори“ з допискою: „Я зачув од людей з Ляцької землі, себто України, що на вас напали єресі, тому послав отця нашого Саву, протоігумена св. Павла“. Написане це послання під впливом згадуваної вже книжки Василя Су-разького з 1588 р. та правдоподібно двох листів, які вислало львівське ставропігійське братство 1592 р. до царгородського патріарха Єремії з скаргами на львівського єпископа Гедеона Балабана та з загальною характеристикою церковних відносин у Галицькій землі. В усякому разі посланіє написане перед 1596__р^.бо про унію немарні згадки. Форма листа подиктована переломним значенням історичного моменту, незвичайним оживленням і загостренням протиріч українського православного й польського католицького таборів, суперечками й боротьбою їх обох. Хоч ця форма письменства дуже процвітала на Заході в часах гуманізму й реформації, на Україні його перші зразки належать представникам грецької церкви - патріархам Єремії й Мелетію Пігасу, що перейняли цю форму від західноєвропейських реформаторів.

Зображення занепаду релігійності й моралі в Польській державі у Вишенського. Автор чує в собі силу та право промовити до всього народу українського, литовського й ляцького, що жив у межах Польської держави. Починає своє писання поетичним вступом, мотив якого запозичений з апокрифічного „Плачу землі“:

Заявляю вам, що земля, по якій ногами вашими ходите та в ній народилися для цього життя' і сьогодні живете, на вас перед Господом Богом плаче, стогне та кличе, просячи Сотворителя, щоб післав серп смертний^ серп кари погиоельноїГ як колись на Содомлян, і світовий потоп, котрий міг би вас винищити й викорінити (щоб ви більше не плюгавили її антихристовим безбожним невір'ям і поганським нечистим і несправедливим життям вашим), воляии краще порожньою в чистоті стойти, ніж вами безбожниками заселеною і беззаконнимиділами сплю-гавленою та спуст6шейою7~а ~хвали всесильного Бога, Творця неба й землі, позбавленою бути. Де бо сьогодні в Ляцькій землі віра? Де надія, де любов?^ Де правда й справедливість суду? Де покора? Де євангельські заповіді, де ' апостольська проповідь, де закони святих, де зберігання заповідей божих? Де непорочне священство, де хрестоносне життя чернече? Де просте, побожне й релігійне християнство?. Чи не все перемінилося_в життя & _ безвір’я, далеко ^-нечесніше, ніж у всіх народів нечистих? Т чому важитеся іменем християнським себе називати безсоромно, коли не бережете сили цього імені, ні не хочете вчитися зберегти прикмету цього імені, добре його збагнувши? О проклята утроба, що таких синів на погибель вічну породила й на спокусу звабливого світу цього випустила! Сьогодні бо в Ляцькій землі священики всі, як ддвно колись Єлзавелині (а не небесного Бога) жерці, черевом, а не духом офірують. А панове над Бога богами вищими, над своїми підручними підданими поробилися і над Творця, що в однаковій мірі образом своїм усіх пошанував, судом беззаконним піднялися, істоту безсловесних вищою ціною оцінили (в своїх правах антихристового закону над божий люд, їм до часу під владу повірений)! А замість євангельської проповіді, апостольської науки й закону святих і огородження чесноти й чемності сумління християнського сьогодні поганські вчителі, Арістотелі, Платони й інші тим подібні машкарники й комедійники в дверях Христа Бога володіють. А замість покірної простоти й бідності - гордість, хитрість, ошукування”"! лихва ттануєГ А~ ЗЯ*мість суду й правди - несправедливість, брехня" кривда, перехитртшЯння, переспорювання, наруга, лицемірство, похлібство й насилля антихристів панує. А замість віри й надії й любові - безвірство, розпука, ненависть, зависть і мерзота панує. А замість чистого життя -необхідне перелюбство, плюгавство й нечистота огидна панує!..

Зіпсуття сучасного духовенства. Автор закликає всіх мешканців Речі Посполитої до каяття, щоб не погинули подвійною погибеллю, вічною і дочасноїо7~А коли його_хдів не послухають усі, він звертає їх бодай дб~^їравославних> Не радить надіятися на тіанівГ бо вони всі поєретичЕли й відступили від Бога та віри. Як ціле посланіє писане з великим запалом і викликає сильне враження, так сила вислову й величні помисли здобувають для деяких уступів місце між найкращим, що має українська література. Побіч вступу ось друге місце про зіпсуття тодішнього духовенства:

Хай будуть прокляті владики, архімандрити й ігумени, котрі монастирі поспустошували Ни 'фільварки собі з місць святих поробили, й самі тільки з слугами та' приятелями в них тілесне—й ло худоблячому переховуються; на місцях святих лежачи, гроші збирають: з тих доходів, що надані на Хрихірвих богомольців, дівкам своїм віно готують, синів зодягають, жінок пристроюють,' ~слуг ~ примножують, барви (ліберії) справляють, приятелів збагачують, карети будують, "повозові коні ситі й одної масті спрягають, розкіш свою поганську сповняють. А в монастирі не видно тих рік і потоків чернечої безупинної молитви, котрі по закону церковному повинні плисти до ~неба, й замість безсонниці, пісні й молитви й урочистості духовної - пси виють, голосять й тріумфують!.. Владики бо безбожні замість правила й читання книжок і науки закону божого день і ніч над статутами та брехнею увесь вік свій вправляються і нищаться і замість богослов’я й уваги до справжнього життя вчдіься облесливості, хитрості людської, брехні, шекарства й викрутасів чортівського пустомельства та похлїбства!

Многослівність і риторизм у Вишенського. Беручи не одну фразу живцем із старозавітних пророків, Вишенський став сам пророком Ч відношенні до Польщі, бо передбачив її неминучий упадок:

Тому, це говорить Господь Бог Саваот, горе сильним і старшинам у Ляцькій землі Не спиниться мій гнів на їх супротивлення і зроблю суд над їх облудою і їм супротивлюся і наведу руку мою на них, і розпалю бідами й іспитом у чистоту. А тих, котрі не схочуть покаятися і навернутися від неморальності, і до кінця знищу, і пам’ять імені їх навіки затрачу, і заберу всіх беззаконних від тебе, і всіх гордих упокорю, і буде їх сила, як паздір’я під згреблом, і діла їх, як іскри огнисті, і спаляться беззаконники та грішники вкупі, а не буде такого, що гасив би огонь! О страшно грішна земле, люди повні гріхів, плем’я зле, синове беззаконні! Ви покинули Господа й розгнівали святого Ізраїлевого, відвернулися від нього! А тим іще.більше ранитеся, що до беззаконня додаєте беззаконня. Від голови й до ніг ви острупіли, від старшин, священиків і до простих ви занечистилися, осмородилися гноєм любові світу; образ божий ви опюіпи; нема місця вільного від гріховної хвороби, - всюди струп, всюди рана, всюди пухлина, всюди гнилизна, всюди огонь пекельний, всюди хвороба, всюди гріх, всюди неправда, всюди облуда» всюди— хитрість, всюди зрадливість, всюди підступ, всюди брехня, все мара, все тінь, все пара, все дим, все суєта, все марність, все привид; нема нічого істотного, нема де приложити плястер, щоб' вилічити бодай частинку, - всюди смертний гріх, усе пекло, адом і геєнною вічною смердить, — пише Вишенський, запозичивши барв і мотивів у пророка Ісаії. Для історика літератури тільки побічну роль відіграє пересада автора в зображенні релігійного та взагалі мо-ральтого занепаду на Україні напередодні унії, але він не може не відмітити іцногослів’я j риторики, що знижують поетичну й літературну стійність його послань.