8.3. Конкретність змісту тексту виступу
Потрібно уникати використання в мові занадто узагальнюючих найменувань, конкретизуючи їх, тобто потрібно заміняти їх на конкретніші, а тому відоміші та зрозуміліші усім слухачам (прийом конкретизації).
Замість того, щоб казати: «Це потрібно, перш за все, працівникам бюджетної сфери», краще сказати: «Це потрібно лікарям й учителям, пенсіонерам і вихователям дитячих садків, інвалідам і медичним сестрам, працівникам музеїв і акторам театрів» тощо. Конкретні найменування набагато зрозуміліші слухачам.
У багатьох випадках конкретизація може сприяти виникненню наочних образів у свідомості слухачів, що набагато ефективніше, ніж чисто логічні побудови. Така конкретизація називається образною: наприклад, замість «У цьому році помітно зросло поголів’я птахів» краще сказати «У цьому році набагато більше стали вирощувати курей, качок, гусей, індиків» – у свідомості слухачів конкретні найменування птахів пов’язані з чуттєвими образами, і ці образи активізуються у свідомості слухачів, що спрощує сприйняття та запам’ятовування сказаного оратором [21].
Д. Карнегі вчив своїх слухачів: не собака, а п’ятнистий бульдог; не Філадельфія – великий науковий і медичний центр, а тут 150 лікарень і 4 інститути; не Лютер був упертим, а слід казати «Його шмагали плітями по 15 разів на день» [7].
О. Ернст радить замість іменників, де це можливо, використовувати дієслова: забезпечення – забезпечити, досягнення – досягти, покращення – покращити, що робить сприйняття більш образним [23].
Конкретизація також стосується форми «упаковки» ідей оратора. Для того, щоб увага слухачів зростала, для надання промові наочності та образності, більшої достовірності та переконливості доцільно, пропонуючи ідею, наводити конкретні подробиці, що стосуються появи цієї ідеї в оратора. Так, замість «Нещодавно я зустрів свого давнього приятеля, який розповів мені...» краще сказати так: «Минулого тижня, коли я їхав на дачу, на автостанції я побачив свого давнього приятеля, з яким колись разом працював і якого не бачив майже 20 років. Звісно, ми стали розпитувати один одного як справи, які новини. І ось, уявляєте, він розповів мені...».
Те ж саме доцільно робити при описуванні тих чи інших ситуацій. Ці, на перший погляд, зайві конкретні ситуації насправді є «упакуванням» ваших ідей, вони надають цим ідеям достовірність і правдивість, наочно показують слухачам відповідну ситуацію – а звернувши увагу на ситуацію, слухачі мимоволі звернуть увагу на «упаковану» в неї ідею й запам’ятають її.