Вступ

Наукова думка сучасної цивілізації усвідомила потребу пізнання народження думки, законів психології та їх впливу на світ людини. Вивчення фізичних властивостей матерії біологічно мислячої системи ставить завдання спрямовані на розкриття нових невикористаних можливостей людини. Не випадково Міжнародна конференція з освіти в 1995 році проголосила генеральну лінію орієнтації освітніх систем на формування людини, тому що “Людина – не економічний фактор, не просте знаряддя, засіб досягнення мети, у ній закладена самостійна мета розвитку”. Для створення нового суб'єкту історичної творчості потрібні кардинальні зміни існуючої системи освіти як за формою, так і за змістом.

Насамперед, потрібно мати розуміння сучасної природничо-наукової картини світу, біосфери, ноосфери і Всесвіту в цілому, усвідомлення місця людини в природі та її ставлення до себе. Це означає важливість світоглядної підготовки студентів, необхідність її наукового обґрунтування. Паростки нового сприйняття світу уможливили деякі зрушення в аналізі накопичених нестандартних для функціонуючої науки фактів, їх осмислення і, головне, можливості поширення цих знань. Подальше просування людства шляхом пізнання неможливе без перегляду фундаментальних уявлень про світ, зміни змісту та методології самої науки. Ще К.Е. Ціолковський, В.І. Вернадський, О.Л. Чижевський свого часу висловлювали припущення про те, що науку очікують великі зміни й залишили нам безцінну спадщину, вказавши напрямок для продовження початого ними. Так, наприклад, засновник навчання про вічність життя, біосферу і ноосферу В.І. Вернадський розглядав науку як частину історії світу, в якій рушійною силою розвитку є духовне життя людства в поєднанні з точним знанням.

Відповідно науковому передбаченню прийдешніх змін для життя землян, академік О.Л. Чижевський звертав увагу на необхідність підготовки нової системи виховання й освіти, пов’язаних з появою нового суб'єкта історичної творчості, тобто людини, внутрішній світ якої характеризується необмеженими фізичними та психічними можливостями. У зв'язку із цим виникає об'єктивна необхідність й історична неминучість наукових пошуків, спрямованих на формування особистості, що усвідомлює свої можливості, що прагне самоосвіти, самовдосконалення, максимальної самореалізації, досягнення щастя й успіху в житті.

Методом досягнення поставлених завдань є зміна традиційного екстравертного мислення на інтровертне, спрямоване всередину себе, з метою зміни свого внутрішнього світу або своєї свідомості. Цей процес здійснюється на новій високоенергетичній основі, що дозволить людям гармонійно співвідносити себе з постійно змінюваним зовнішнім світом. Методологічна особливість такого методу – це постійна цілеспрямована робота над самим собою. За допомогою зміни своєї людської сутності здійснюється процес самовдосконалення та гармонійний розвиток особистості, розкривається її творчий потенціал.