1.2.1. Принцип самовдосконалення у філософії Сходу
Одна з характерних рис стародавньої східної, зокрема, індійської філософії полягала в тому, що в ній, по-перше, головна увага приділялася дослідженню внутрішнього світу людини і, по-друге, не визнавалася наявність думки без дії, тому що лише дія дає є закінченістю думки. Основне знання зафіксоване у Ведах, що одержали назву “Упанішад”, або “таємне навчання”, де розкрито кінцеву мудрість життя і висвітлюються проблеми, пов'язані з улаштуванням Світобудови. Так, вищою реальністю Всесвіту визнається Брахман. У його основі лежить всесвітній дух, невимовний у словесних термінах і знаках тому як ЦЕ або ТЕ. Найбільше він співвідноситься з поняттями “душа” або АТМА, що є “згустком чистої свідомості” і знаходиться в стані “чистої свідомості”. Відповідно до світоглядної системи в Упанішадах намічаються й практичні шляхи удосконалювання людської природи.
Деякими східними навчаннями (насамперед йогою) були накопичені й використовувалися в повсякденній практиці методи, спрямовані на те, щоб розвивати в людини прагнення та здібності до самопрограмування своїх психічних і фізичних функцій. Емпірично була встановлена наступна психологічна закономірність: самопрограмування організму здійснюється лише при досягненні повної врівноваженості психіки. При цьому рівновага психіки мислилася як важлива складова частина її кінцевого результату. У такому плані трактувалася і внутрішня свобода особи як перша й неодмінна умова досягнення стійкої рівноваги психіки. З цією метою йога розробила спеціальну систему фізичних тренувань (хатха-йога), засвоєння якої покликане підвищити витривалість людини стосовно екстремальних факторів зовнішнього середовища настільки, щоб вона могла без особливої напруги ігнорувати їх можливий несприятливий вплив.
Для управління загальним психофізичним станом людини і, насамперед, знаряддям її думки – мозком – індійськими мудрецями була розроблена спеціальна психологічна система “раджі-йога – царствена йога”. Практичне керівництво психічним життям здійснюється при цьому за допомогою вироблення уміння зосереджувати думку. Раджа-йога вважає, що в звичайному стані ми даремно марнуємо нашу енергію. Сила духу – це розсіяні промені світла. Щоб вони засяяли вогнем, їх треба зібрати в пучок – зосередити. Можна сказати, що активність психіки, тренованої вправами йоги, дивує представників європейської науки. Знайомство з їх досягненнями почалося давно. Однак перші загальнодоступні дослідження, що викладали їх основи, з'явилися лише на початку ХХ століття. Реальні ж і доцільні межі розвитку психічної активності людини сучасна наука тільки починає з'ясовувати.
Іншим релігійно-містичним напрямком філософії Сходу, що припускає “вироблення психіки і психології людини” є дзен-буддизм. Його назва означає мовчазне , самозаглиблення, внутрішнє зосередження. Теоретичним обґрунтуванням дзен з'явився буддизм, зокрема його північна галузь – махаяна. Вона акцентувала свою увагу на культі терпимості і висунула ідею, сутність якої пов'язана з просвітлінням і з космічним принципом об'єднання всіх істот взаємним жалем і взаємною допомогою. Це навчання пропонує зосередження як одне з умов порятунку душі і просвітління.
Різні напрямки дзен-буддизму культивують різні системи підготовки до просвітління. Так, школа “сото” вимагає оволодіння складною системою фізичних і психічних тренувань, суворого самообмеження, слідування суворим етичним правилам. Інші, зокрема, школа “риндзай”, роблять ставку на спеціальні тексти для міркувань. Невід'ємною частиною побуту всіх монастирів “дзен” є фізична праця. Будучи індійським за походженням, навчання дзен широко поширилося в Китаї (Х ст.-ХIII ст.), а потім у Кореї і Японії, де воно дуже вплинуло на ідеологію і культуру цих країн. За словами видатного американського психолога-нейрофрейдиста Е. Фромма, дзен здатний активізувати внутрішню енергію людини, охороняти від психічних захворювань і сердечного надламу. Подібних висловлень можна навести чимало.