1.3.2. Наукові основи свідомості
Що є свідомість? Її визначення даються з різних точок зору: філософської, релігійної, медичної. Свідомість – образ, розумне уявне єство, джерело життя. Свідомість животворить! Свідомість – життєва сила. Свідомість – енергія, що дає життя і натхнення плоті. Свідомість – це не один специфічний рівень, ця вся наша істота, абсолютно все наше буття. Свідомість – це прихована міць, що стоїть за розумом і життєвою силою. Таким чином, науки, що вивчають людину, не мають поки єдиної головної стратегії і концепції у вивченні свідомості.
У філософській літературі стверджується: свідомість вібрує в кожній клітинці нашого організму, приводячи його в гармонію; нею пронизані всякі почуття, думки, вчинки; вони оживляють тіло, одухотворяють його, без них тіло – порох, а тому свідомість можна назвати “подихом життя”. Дати повне визначення, що таке свідомість, неможливо, тому що свідомість це синтез взаємодії і роботи багатьох невидимих людському оку і його почуттєвих відчуттів структур і субстанцій. Це процеси, що відбуваються на субатомному, клітинному, енергоінформаційному і біохімічному рівнях, пов'язані із взаємодією нашого організму з навколишнім середовищем.
Лауреат нобелівської премії Р.І. Сперрі у статті “Перспективи менталістської революції та виникнення нового наукового світогляду” пише: “Свідомість посідає центральне місце майже в усіх аспектах людської діяльності. Усе, що людина коли-небудь, пізнала або відчула, бачила, чула, уявляла, у що вірила або що одержувала, у будь-якому досвіді, обов'язково оброблялося універсальним медіумом – розумом, що усвідомлює. Свідомість – це передатна система всіх наших цінностей, нашого розуміння мети і змісту, правильного й неправильного, любові, ненависті, краси, святості і всього іншого, що робить життя цінним. Отже, будь-яка істотна ревізія концепції свідомості, перегляд її ролі і зв'язку з фізичним мозком або з навколишньою дійсністю буде мати масштабні наслідки” [12, с. 23].
Новий погляд на глобальні проблеми людства і більш тонку роль у всіх процесах самої людини та її розуму почали складатися ще на початку ХХ століття. І тут, у першу чергу, слід назвати імена Володимира Івановича Вернадського і Пьера Тейяра де Шардена. У знаменитій праці “Феномен людини”, що всіляко заборонялася єзуїтською цензурою і побачила світло тільки після смерті Тейяра, він розвив навчання про еволюцію природи як становлення свідомості, коли сам феномен людини й накопичення нею духовних багатств є закономірна вихідна тенденція в розвитку природи, сходження до нового космічного прояву.
В.І. Вернадський (1863-1945 рр.) – перший президент Академії наук України (1919 р.) учився в одній з харківських гімназій, основоположник геохімії, біогеохімії, радіогеології, професор Московського університету, що пішов у відставку в 1911 р. на знак протесту проти утиску студентства.Суть фундаментального навчання В.І. Вернадського полягає в переході біосфери в стан ноосфери, у той стан, в якому її основні процеси будуть визначатися людиною, її розумом [6]. Це положення є, на думку академіка М.М. Мойсеєва, одним з найважливіших внесків науки ХХ століття в сучасну “картину світу”. Власне кажучи це і є та ланка, що дозволяє пов'язати розвиток відсталої матерії і суспільства і, отже, представити розвиток нашого Всесвіту – Універсуму – як еволюцію єдиної цілісної системи. М.М. Мойсеїв є видатним фахівцем з математичного моделювання. Йому належать найбільш серйозні дослідження цих проблем у даний час.
Свідомість не є якимсь об'єктом, що знаходиться у визначеному місці в нашому організмі, вона скрізь. Свідомість є симбіозом індивідуальної й у той же час макрокосмологічної структури, животворящої матерії, що самоорганізується. “Свідомість – інформаційне поле високоорганізованої матерії, що перебуває в людському організмі аж до субатомних часток” [13, c. 261]. Свідомість пов'язана індивідуально з кожною людиною й у той же час із життям Всесвіту, вона йде в багатомірність планетарного існування. За М.І. Пироговим, “життєва субстанція простирається, як ефір; усюди її місцеві прояви пов'язані з її взаємодією з іншими субстанціями, але в цілому вона весь всесвіт поєднує в один організм”. Цього всеосяжного прозріння дотримувалися К.Е. Ціолковський і В.І. Вернадський.
Відповідно до сучасних наукових поглядів, учені розуміють свідомість як вищу форму розвитку інформації – інформацію, що творить, причому зв'язка “інформація-свідомість” є таким фундаментальним проявом Всесвіту, як “енергія-матерія” [16]. При розгляді природи свідомості через специфічні прояви торсіонних полів – матеріальних об'єктів – стає очевидним, що свідомість сама по собі стає матеріальним об'єктом. З фізичної точки зору, свідомість є особливою формою польової (торсіонної) матерії [1, c. 72]. Свідомість і матерія на рівні торсіонних полів виявилися нерозривними сутностями. З цих позицій стало очевидним, що свідомість виступає як посередник, що поєднує, з одного боку, усі поля, увесь матеріальний світ, а з іншого, – усі рівні Тонкого світу. Таким чином, висловлена ще Піфагором ідея монади як своєрідного “мікрокентавра” свідомості й матерії, знайшла своє наукове підтвердження лише через два тисячоліття.
Визнано, що, залишаючись на науковому ґрунті, не можна розглядати звичайний стан свідомості, в якому ми здатні до логічного мислення, як єдино можливий і найзрозуміліший. Навпроти, було встановлено, що в інших станах свідомості, поки ще мало вивчених, можна довідатися і зрозуміти те, чого в звичайному стані свідомості ми зрозуміти не можемо. Це говорить про те, що “звичайний” стан свідомості є лише окремим випадком світорозуміння. Реальність і цінність містичних станів свідомості визнавалися і визнаються усіма без винятку релігіями. Сьогодні і фундаментальна наука починає вбирати всі “ненаукові форми знань”.
Франк Гранжан свого часу стосовно цього писав: “І все-таки ми продовжуємо бути переконаними, що розум – приналежність мозку, і відповідність розуму мозку здається нам до того очевидною, що ми не мислимо ці два терміни один без іншого. Це тому, що в силу незакінченого узагальнення, ми робимо висновок про те, що тіло і дух взаємно підлеглі один одному. Це тому, що ми звикли змішувати поняття розум і дух. Розум, звичайно, дух, але лише вид духу. Розум відноситься до духу, як частина до цілого. Дух набагато ширше розуму…”[5,с. 44].
Що ми знаємо про дух? Досить багато чого зі Священного Писання і чимало з явищ духу в природі й людині. Багато прикладів, один одного дивніші, наведено в книзі академіка Ш. Рише. Це великий фізіолог і фізик, один з найвизначніших діячів в області метапсихології, яка виникла наприкінці ХIХ століття і розроблюваної тепер відомими вченими різних країн. Метапсихологія ставить своєю метою вивчення всіма способами наукового дослідження області незрозумілих і таємничих психологічних явищ, що відкидаються офіційною психологією, як марновірні казки. Ш. Рише з великою науковою строгістю обговорював ці факти і дійшов висновку: “Існують у всесвітній вібрації (сили), що збуджують нашу чутливість й обумовлюють достовірні пізнання дійсності, яких наші нормальні почуття не можуть дати. Ці сили, нові і страшні, повинні створити революцію в психології, переробити її до основ”. Він вважає, що в основі явищ телепатії (передачі думок і почуттів на відстані) і ясновидств лежать зовсім невідомі нам і при сучасному стані науки зовсім непояснені, навіть дивні сили.
Вивчаючи безліч фактів, Ш. Рише дійшов висновку про те, що у всіх людей, навіть у найменш сенситивних, є інші здібності пізнання, відмінні від звичайних. Але в нечуттєвих ці здібності пізнання вкрай слабкі, майже непомітні. Таємничим чином думка однієї людини повідомляється думкам інших людей. Ми не ізольовані, ми в невідомому зв'язку з усіма людьми. І, безсумнівно, є істина в тім, що називають “душею юрби”. Могутній потік симпатії або гніву, обурення або ентузіазму може викликати майже одностайну єдність. Це потік, що зносить усі греблі. Хіба не можна порівняти цю емоцію юрби з передачею думки в експерименті? Про це ж говорять такі факти, коли беззавітний порив одного хороброго може повести військо. Цей могутній потік духу хоробрості й відваги, що виливається з одного полум'яного серця, захоплює сотні інших сердець, що прийняли його, як антена сприймає радіохвилі. Чим, якщо не могутньою духовною енергією назвати всеперемагаючу силу любові матері, жагуче почуття улюблених і навіть потік злої енергії злісного духу.
Доктор Котик, що написав книгу “Еманація психофізичної енергії” (Вісбаден, 1908 р.), про встановлені ним факти передачі думок, пояснює їх у такий спосіб: “Думка є енергія, що випромінюється назовні. Вона має властивості фізичні й психічні, і її можна назвати психофізичною енергією. Ця енергія, що народилася в мозку, поширюється до кінцівок тіла. Вона погано передається повітрям, поширюється по металевих провідниках. Очевидно, вона не спеціально властива людській думці: можливо, що всі речі випромінюють якусь вібруючу енергію, тому що сенситивні суб'єкти не тільки сприймають те, про що думає експериментатор, але і вказують інертні речі, що не мислять” [5, с. 46].
Ученими вже встановлено, що вічної матерії немає, як і взагалі немає матерії, а є тільки енергія в її різних формах, конденсація якої і є формою матерії. Матерія представляє стійку форму внутрішньоатомної енергії, а теплота, світло, електрика – нестійкі форми тієї ж енергії. Процес розпаду атомів, тобто розкладання матерії, зводиться до перекладу внутрішньоатомної енергії зі стану стійкої рівноваги в нестійку, що зветься електрикою, світлом, теплом і т.д. Матерія, таким чином, постійно перетворюється в енергію.
Відомо, що при атомному розпаді вивільнюються форми енергії все більш і більш тонкі, що наближаються до чогось нематеріального. Що ж заважає нам зробити останній крок і визнати існування цілком нематеріальної духовної енергії і вважати її первинною формою, родоначальницею і джерелом усіх форм фізичної енергії? Тільки апріорне заперечення Духа і світу духовного, заперечення завзяте й незрозуміле, тому що величезна кількість фактів імперативно змушують нас рахуватися з ними і визнати поряд з матеріальною природою, безмежний, набагато більш важливий світ духовний. В усіх текстах Святого Писання є цілком ясна думка про загальне одухотворення Духом Божим. Не можна говорити про “мертву природу”. Немає границь між неорганічною, органічною й організованою природою. Така точка зору сучасної науки. Яскраво про це свідчать філософія Фехнера і Лотце, велика глибокодумність Лейбніца. Про це свідчить й усе, що створено природою.
Наука нашої цивілізації вже стоїть на порозі найбільших відкриттів в області вивчення мислячої матерії і матерії почуттів, що веде нас до самопізнання ще невикористаних можливостей. У даний час для цього є досить експериментальних і теоретичних підтверджень. Так, у результаті досліджень, проведених за участю доктора психологічних наук В.М. Пушкіна, доктора філософських наук М.К. Мамардашвілі, доктора біологічних наук О.П. Дуброва, отримані дані, що свідчать про неземне походження розуму і свідомості людини.
Людина – істота космічна. Наявність енергетичних планів підтверджується теоретичними і практичними науковими розробками другої половини ХХ століття. Учений Білоруської академії О.І. Вейнік показав за допомогою математичних розрахунків, що Всесвіт має енергоінформаційну побудову. Ряд учених так само підтвердили цей висновок. Так, доктор технічних наук Харківського державного технічного університету радіоелектроніки М.Д. Колпаков створив прилади, за допомогою яких практично встановив, що вакуум Космосу заповнений високоенергетичною інформаційною матерією, різною за якістю або частотою вібрацій і їй відповідає природа людської думки – продукт мозкової діяльності. Одночасно в новій області медицини – психологічній медицині – практично підтверджено, що Космос і Людина побудовані ідентично.
Експерименти доктора медичних наук психотерапевта Станіслава Грофа свідчать про необмежені можливості потенціалу людської психіки і меж нашого сприйняття. Стани, пережиті в холотропних станах досліджуваних людей, не обмежуються спогадами нашого нинішнього життя і фрейдівським індивідуальним несвідомим, а виходять далеко за межі життя в країні і навіть на Землі. Аналіз цих матеріалів дозволяє характеризувати явища загальної психології, психоенергетики і парапсихології як фундаментальні явища нового природознавства. У зв'язку із цими дослідженнями психіка людини як функція польових, резонансних, голографічних, енергоінформаційних й інших, невідомих ще можливостей живої матерії одержує своє місце в нерозчленованій єдності з потойбічними світами. Це єдність психічної регуляції мікро- і макрокосму. С. Гроф, що зарекомендував себе одним з великих першовідкривачів у психології ХХ століття, ґрунтуючись на великій кількості клінічних даних і теоретичних розробках, запропонував блискучий синтез психології і релігії [9].
Аналіз і систематизація експериментів дали можливість чітко усвідомити: люди, що переживають холотропні стани, виявляють різні аспекти грандіозної картини одуховлення Всесвіту, що пронизаний вищим Космічним розумом, який можна порівняти з їх власною психікою і свідомістю. Ці прозріння продемонстрували дивну подібність з таким розумінням реальності, що протягом історії людства неодноразово, найчастіше зовсім незалежно, виникала в різних частинах світу. Коли це нове бачення космосу знайде завершеність, воно, безумовно, буде являти собою не повернення до донаукового розуміння реальності, а цілісний творчий синтез усього найкращого, узятого з минулого і сьогодення і зможе зробити глибокий вплив на наше життя. Таке усвідомлення й осмислення людиною свого місця і призначення в об'єктивному світі буде ґрунтуватись на розумінні того, що психіка як реальний прояв матерії, енергії й інформації виявиться могутнім способом пізнання в руках людини, що володіє ним.
Дослідження паранормальних явищ висувають необхідність створення в системі фундаментальних наук спеціальних наукових напрямків, що покликані розкрити механізм інформаційних зв'язків у регуляції процесів життя і поведінки людини. Це комплексна проблема, що має глибокий зв'язок з фундаментальним механізмом живої природи. Необхідно також перебороти психологічні бар'єри, пов'язані з визнанням існування таких форм матерії, що невідомі сучасній науці. Хоча історії науки відомо, що багато які з єретичних поглядів сьогодні стають науковою нормою дня завтрашнього.
Отже, очікувані відкриття й дослідження в області мислячої матерії і матерії почуттів, а також продовження вивчення властивостей фізичної матерії кожної біологічно мислячої системи (БМС) неминуче приведе нас до пізнання невикористаних можливостей фізичної матерії кожного. Ці відкриття і дослідження в сукупності піднімуть нашу цивілізацію на новий ступінь розвитку й у перспективі стануть основою для програмування і створення людством Землі могутнього енергетичного заряду об'єднаної матерії думки всіх БМС нашої цивілізації. Усе це дасть життя новому простору, новим космічним тілам і планетарним системам, новій цивілізації – от головна мета прийдешнього творчого творення. Для цього потрібне нове розуміння духовності й новий світогляд, основною задачею якого є формування нового суб'єкта творчості.
Проблемою свідомості на сучасному рівні займається дуже багато вчених. Фізична реальність свідомості вже не викликає сумніву. Учені йдуть далі, вони намагаються зрозуміти, як інформація надходить у наш мозок, що відбувається при цьому в мозку й у людському організмі, як виявляє себе наша свідомість. Свого часу В.В. Налимов обґрунтував дві форми надходження інформації в мозок, обумовлені рефлективним і континуальним мисленням. У першому випадку людина одержує інформацію словами, думає словами, й іноді перетворює їх на образи. Такий спосіб передачі інформації (вербальний) має малу інформаційну ємність, вимагає активної участі мозкових структур по розшифровці, переробці, доповненню прийнятої інформації. Цей вид мислення не може існувати без мови. Незнання мови робить одержувану інформацію марною для створення образа.
При континуальній свідомості мислення здійснюється не словами, а образами. Таке мислення характеризується великим надходженням інформації в мозок за одиницю часу, його навіть не можна порівнювати з вербальним мисленням. Образним мисленням користуються і люди, і тварини. З розвитком вербального, логічного мислення воно стало для людини основним. Воно дозволяє розвиватися абстрактному мисленню і дає деякі переваги в спілкуванні. За емоції й образне мислення відповідає права півкуля головного мозку. Логічне й абстрактне мислення знаходяться під контролем лівої півкулі, що стала для людини ведучою. Права півкуля спочатку в чоловіків, а потім усі частіше й у жінок виявлялася в підлеглому положенні. Ми стали менше жити емоціями й більше логікою.
Повною мірою здатністю до образного мислення володіли представники давніх цивілізацій. Аналіз опису життя атлантів, виконаний доктором медичних наук Є.М. Каструбіним, дозволяє зробити висновок про те, що вони представляли “правопівкульну цивілізацію”, де інтуїція була способом пізнання. Їхнє спілкування відбувалося шляхом передачі образів, мова була відсутньою. Їхній мозок міг створювати особливі резонансні ефекти з тонкоматеріальним світом, джерелом творчої енергії. За допомогою невідомої нам психічної енергії вони могли створювати матеріальні цінності. “Зараз уже не викликає сумніву, що багато представників цивілізацій, що зникли, могли користуватися можливостями Єдиного Інформаційного поля, а їхній мозок містив різні програми дистанційної взаємодії з єдиною інформаційною семантичною свідомістю” [10, с. 8]. Попередня нам цивілізація позбавилася можливості атлантів, але змогла вижити завдяки появі мови і свідомості. Це був компенсаційний подарунок природи, що забезпечує виживання людства.
У зв'язку з цим становить певний інтерес інтерв'ю відомого вченого Ю.О. Фоміна. На питання журналіста: “Як ви представляєте надлюдину ХХІ століття?”, учений відповів так: “Проблема полягає в одержанні людиною інформації. При вербальних взаєминах ми можемо сприймати лише до 500 біт інформації за секунду. Буква російського алфавіту дорівнює 5 бітам, а мозок сприймає 4 млрд. біт за секунду. Раніше люди могли спілкуватися один з одним на почуттєвому рівні, але потім огрубіли й цілком перейшли на вербальні відносини. Дотепер деякі племена, що знаходяться на первісному ступені розвитку, багато що сприймають на рівні почуттів, інтуїції. Гарна мати, незважаючи ні на що, відчує, що дитина в біді, навіть якщо вона далеко від неї” [21, с. 7].
Доктор фізико-математичних наук Л.В. Петрова, яка довгий час займається дослідженнями психофізики, говорить про могутній вплив психічної енергії на фізичні процеси, на долю окремої людини. Вона вважає, що за допомогою торсіонних полів можна пояснити будь-яку проблему, пов'язану з психічною енергією, що досліджується як реально існуюче енергетичне поле. Обмін словом, думкою – це обмін могутнім зарядом енергії. Наші думки і почуття – це торсіони, оскільки матерія думок і почуттів є елементом торсіонних полів.
Наука вважає думку матеріальною часткою, хоча ще не створені технічні засоби, що дозволяли б вловити думку у вигляді якоїсь дуже тонкої, надчастотної електромагнітної хвилі. Немає приладів, що вловлюють і розшифровують думки. Генетик М.П. Дубинін стверджує, що пояснення психічних явищ не може спиратися на функціонування нейронів мозку. Енергія та вібрації думки занадто тонкі і швидкі, здатні занадто легко проникати через речовини й тіла, щоб прилади могли їх зафіксувати. І все-таки вчені стверджують: думка може передаватися від однієї людини до іншої, подібно радіохвилям, що йдуть від однієї станції до іншої.
Експерименти з людьми, проведені під керуванням і контролем протягом життя двох поколінь, були підкріплені незвичайними демонстраціями дослідів Кліва Бакстера з рослинами. Вони довели, що уявна енергія легко проходить через бар'єри (товсті щити зі свинцю, бетону і т.п.), що затримують всі інші відомі форми випромінюваної енергії. Але найразючіша властивість думки – це та страшна сила творення і руйнування, якими вона володіє. Адже думка формує інформаційний зміст аналітичного розуму. Невловимий світ думки контролює й керує відчутним фізичним світом.
Як вважає професор Е.Р. Мулдашев, фундаментальними категоріями Тонкого Світу, що лежать в основі його розвитку й еволюції, є Добро і Зло. Якщо в основі земного життя лежать збереження і спадкування інформації через генний апарат, то в основі польової космічної форми лежать збереження та передача інформації в торсіонних полях Тонкого світу, а прогрес цієї життєвої форми здійснюється за рахунок єдності і боротьби Добра і Зла (позитивної і негативної психічної енергії).
Учені вважають, що сьогодні, на жаль, людство Землі випромінює негативний інформаційно-енергетичний потік, що досягає інформаційного шару планети, спотворюючи інформацію й порушуючи хід планетарних процесів [10]. Для запобігання катастрофи не потрібно винаходити якісь засоби. Вони є і дані людям як інструкція до існування. Це – Біблія і, зокрема, біблійні заповіді. Ми завжди повинні пам'ятати, що тільки добрі справи, думки, слова, вчинки сприяють закручуванню торсіонних полів у позитивному напрямку. Особливо високочастотними й інформаційно-ємними ці поля стають тоді, коли відбуваються шляхетні вчинки, виявляються жаль, милосердя, великодушність, коли вимовляються слова молитви і щирої любові.