Людина сама по собі велична, у ній закладені найбільші багатства, невичерпні можливості. Через це наші предки не намагалися приписувати їй якісь додаткові надприродні сили і якості, передавати якісь таїнства і секрети. Їхньою метою було сприяти тому, щоб людина відкрила в собі приховані здібності душі. Вони намагалися, щоб вона звільнилася від дрібних проблем матеріального світу, від своїх страхів і всього того, що могло б зупинити її сходження дорогою мудрості. Вони вважали, що кожна людина повинна проникнути у приховану сутність речей і піднятися до духовної мудрості.

В усіх прадавніх культурах і цивілізаціях існували системи навчання, звані ініціатичними, які були спрямовані на пробудження потенціалу людини. Сьогодні ми маємо досить стереотипні уявлення про те, у чому полягала суть цих систем. Звичайно, вважалося, що вони складалися з рецептів і формул, які пропонують, як краще жити. Невідомо, як насправді йшло навчання, але, очевидно, пройти цей шлях було зовсім нелегко, інакше більшість людей того часу були б посвяченими і без зусиль дійшли б до завершального етапу. Відомо, що шлях ініціації був нелегкий, але зате він був набагато людянішим, ніж будь-які інші шляхи й методи, що існували того часу.