2.2.1. Резерви головного мозку

Сучасні вчені вже не мають сумнівів у тім, що головний мозок людини таїть у собі величезні резерви. Ми тільки почали усвідомлювати, що він є біологічним суперкомп'ютером і що сьогодні ми лише стоїмо на порозі відкриття тих дивних здібностей, якими він володіє. І найперше, що нам потрібно зробити, це вивчити, яким чином наш мозок функціонує. У корі головного мозку більш десяти більйонів нервових клітин, розташованих у визначеному порядку. Передбачається, що в кожний даний момент у нашому мозку проходить від 100000 до 1 мільйона хімічних реакцій.

Ученими було проведене порівняння між людським мозком і одним з найбільших комп'ютерів у світі “Крей”. При цьому було встановлено, що для вирішення однієї й тієї ж задачі комп'ютер, за умови що він буде здійснювати 400 мільйонів дій у секунду, повинен працювати сто років, у той час як мозок може зробити ту ж роботу за одну хвилину. Наш мозок складається з десяти більйонів постійно функціонуючих частин і здатний сприймати десять нових фактів у секунду. Було підраховано, що людський мозок може нагромадити інформацію, приблизно рівну ста трильйонам слів, і що кожний з нас використовує лише невелику частину цього багатства.

Усі вчені, які вивчають людський мозок і його діяльність, згодні з тим, що люди поки навіть не торкнулися поверхні цього дивного чуда. У ньому, як дуб у жолуді, сплять грандіозні сили, що згодом прокинуться і приймуться за роботу. На їхню думку, наступний грандіозний цикл відкриттів буде пов'язаний саме з мозком людини. Паралельно зі швидким розвитком комп'ютерів і інформаційних технологій, комунікацій і освоєння космосу відбулося не менш важливе, хоча і не настільки помітне просування науки у цьому напрямку. Так, робота Роджера Сперрі в 1960 році, який став лауреатом Нобелівської премії в області фізіології, розкрила нові підходи до розуміння принципів роботи людського мозку. Пізніше, деякі особливо плідні ідеї одержали подальший розвиток. Наприклад, відкриття того, що дві частини мозку ефективно діють як дві самостійні системи, змінили наше розуміння про людське мислення й поведінку. Встановлено, що мозок використовує обидві півкулі по-різному, у залежності від задачі й обставин.

Сьогодні загальновизнано, що ліва половина мозку відповідає за логічні операції, рахунок, установлення послідовності. В основному ліва півкуля керує такими видами розумової діяльності: математика, мова, логіка, аналіз, письмо й інші аналогічні види діяльності. Це логічний, лінійний, конкретний і практичний мозок. Він відповідальний за міркування, аналіз, розрахунки й обробку фактів. Права півкуля зовсім інша. Вона контролює ініціативу і творчість, уяву, сприйняття кольору, музику і почуття ритму, мрії. Праву половину характеризує цілісне сприйняття, вона має справу зі всіма аспектами ідеї або ситуації одночасно, тому вона мислить образами. Це артистична, абстрактна сторона мозку, наділена уявою. Ліва півкуля стимулюється інтенсивним, логічним, лінійним представленням інформації. Права півкуля краще обробляє інформацію в стані розслабленості. Вона використовує так званий холістичний метод сприйняття інформації. У таблиці 2.1 наведені функції лівої і правої півкуль головного мозку [11, с. 16]:

Таблиця 2.1

Майже весь час обидві півкулі працюють разом, розділяючи обов'язки і поєднуючи потоки думок. Багато найважливіших творчих відкриттів в історії людства були зроблені завдяки використанню обох півкуль головного мозку. Так, Леонардо да Вінчі був не тільки прекрасним математиком, але ще й володів багатьма мова, мав розвите логічне й аналітичне мислення, чудово користувався уявою, почуттям кольору, ритму і форми. Альберт Ейнштейн відкрив свою теорію відносності, коли уявляв, що він несеться крізь космічний простір на промені світла. Ідеї приходили до нього у вигляді картин і образів, що він потім формулював словами.

У 50-і – 60-і роки в Болгарії психологом Г. Лозановим проводилися інтенсивні дослідження процесу, за допомогою якого люди вчаться і записують інформацію. Учений був заінтригований прикладами “наднавчання”, що спостерігаються у світі. Так відомо, що мусульманські студенти перед вступом до будь-якого мусульманського університету запам'ятовують і цитують весь Коран, книгу обсягом з Новий Завіт. При цьому він установив, що швидке навчання відбувається саме тоді, коли обидві частини мозку працюють у гармонії одна з одною. Під час його експериментів групи дорослих учнів розсаджувалися в розслабленому стані із закритими очима, і в кімнаті лунала м'яка музика. Інструктор зачитував списки слів іноземною мовою, повторюючи їх різними способами. За допомогою цього методу студенти навчалися з дивною швидкістю. Вони запам'ятовували 98% того, що їм викладали.

Таким чином, у результаті роботи обох півкуль спостерігається величезне збільшення всіх здібностей і ефективності діяльності людини [4, с. 17-18]. Сьогодні існує чимало доказів того, що вправи і фізична активність стимулюють роботу мозку, і цей процес не залежить від віку. Розроблено й широко застосовуються системи технік тренінгу, що дозволяють сполучити функції обох півкуль головного мозку.

Одночасно мозок функціонує як цілісна система на підставі різних процесів. При цьому відбувається обробка колосального обсягу інформації і контролюється безліч ситуацій. Наш вітчизняний учений професор Анохін був одним з перших, хто усвідомив, що не кількість кліток мозку визначає інтелект, а наявність зв'язків між опуклостями, розташованими на “щупальцях” клітини. Знання про те, що весь набутий життєвий досвід записується в нашому мозку, немов програма на твердому диску комп'ютера, а тому може бути доступним згодом, змінило наше уявлення про інтуїцію, пам'ять і сам процес мислення.

Нещодавно у вивченні головного мозку було виявлено ще один величезний недоторканий потенціал. Установлено, що верхня частина мозку, називана по-різному: “свідомим” мозком, “інтелектуальним” мозком, займається, насамперед, інтелектуальною діяльністю, і коли ми говоримо про ліву й праву півкулі головного мозку, то маємо на увазі саме її. Люди здатні свідомо вхопити лише дуже маленький шматочок інформації, що пропонує нам світ. Свідомість досить обмежена і здатна зберегти сліди максимум семи перемінних або одиниць інформації в будь-який момент часу. Вона безупинно сортує одержувані враження й виконує чотири найважливіші функції: ідентифікацію вхідної інформації, її порівняння, аналіз і прийняття рішень. У кожен даний момент часу свідомість може працювати тільки з однією думкою.

Нижній мозок, іменований “підсвідомим” мозком, “інстинктивним” або “емоційним” мозком, керує всіма щоденними видами діяльності, про які практично не піклується наш свідомий мозок. Підсвідомість – це життєзабезпечувальні процеси організму, результат минулого досвіду, того, що людина не зауважує в даний момент. Таким чином, вона є більш обізнаною, ніж свідомість. Підсвідомість являє собою величезний банк даних. Її потужність практично нічим не обмежена. У ній зберігається все, що з людиною відбувається. Функціями підсвідомості є збереження і видача інформації. Вона постійно перевіряє, чи діємо ми в точній відповідності з тим, як запрограмовані, або допускаємо якісь порушення.

Наочне уявлення про структуру взаємодії мозку і потоків інформації, свідомості і підсвідомості може дати рис. 2.1.

Людина повинна навчитися користуватися потужністю своєї підсвідомості, освоїти методи її активізації. Для цього необхідно знати, як вона збудована і як працює. Свідомість може змусити підсвідомість принести ту або іншу інформацію, класифіковану в клітинах пам'яті. Але між ними знаходиться якийсь перешкоджаючий “шлюз-блокатор”, що блокує інформацію, принесену підсвідомістю. Свідомий розум може концентруватися тільки на одній ідеї і не може копатися в підсвідомості. Підсвідомість має пам'ять, але не має розуму, інакше багато комірок пам'яті були б перекручені. “Шлюз-блокатор” пропускає лише одну думку. Але він не заважає проходити інформації в підсвідомість, де вона зберігається в блоках довгострокової пам'яті. Підсвідомість суб'єктивна, вона не думає і не робить висновків, а просто підкоряється командам, що одержує від свідомості. Можна сказати, що свідомість командує, а підсвідомість підкоряється. Виходячи з результатів численних експериментальних досліджень, ми вже знаємо, що верхній мозок має можливість програмувати діяльність нижнього і що за допомогою наших думок, слів, навіювання і самонавіювання можна впливати на мотивацію, силу волі й інші визначальні характеристики людини.

Рис. 2.1. Взаємодія свідомості і підсвідомості

Якщо вдатися до аналогії, свідомість можна уподібнити невидимому програмістові, що знає всі правила, які відносяться до специфічних видів людської діяльності. Свідомість запам'ятовує в мозку, що діє подібно наймогутнішому комп'ютерові, ті знання, які необхідні людині в кожний даний момент. Свідомий рівень нашого існування, подібно верхівці айсберга, містить незначну частину знань у межах нашого безпосереднього усвідомлення. Підсвідомість, підводна частина, включена в наш мозок, яку можна уподібнити суб'єктивному або особистому досвідові нашого життя, усього, що ми коли-небудь довідалися, випробували, зробили, відчували і думали. Таким чином, можна стверджувати, що завдяки підсвідомості “наше минуле завжди з нами, будучи постійно змінюваним сьогоденням, або усвідомленим рівнем нашої свідомості, щоб здійснювати наше майбутнє”.

У науковій літературі ми зустрічаємо твердження, що неусвідомлювана діяльність мозку має три групи явищ [13, с. 266]:

1. Несвідоме (досвідоме) – вітальні (біологічні) потреби в їжі, воді, продовженні роду та інші природжені потреби.

2. Підсвідомість – усе те, що було усвідомлюваним або може стати таким за певних умов. Понад – Я, що діє зсередини.

3. Творчий початок у діяльності мозку представлений механізмами надсвідомості.

Підсвідоме і несвідоме постійно впливають на наше мислення і поведінку. Їхня взаємодія з усвідомленим створює те, що може бути відповідно назване Свідомістю, повним зібранням наших уявлень, відносин, почуттів, думок, ідей, переживань. Свідоме навчання, звичайно шляхом повторення, постійно проникає в підсвідомість і звідти в безмежне несвідоме. Підсвідомість – це область чинності закону притягання, своєрідна станція, що посилає ментальні сигнали, вібрації і розумову енергію. Як тільки людина починає вірити в можливість здійснення якоїсь дії, то підсвідомість починає роботу як передавач ментальної енергії, у результаті чого притягає людей і обставини, гармонійно відповідним новим домінантним думкам. І чим емоційніше відношення до чогось конкретного, тим скоріше підсвідомість підкаже, що можна зробити для втілення бажаного в реальність.

Підсвідомість реагує на навіювання. Тому, якщо ми концентруємо нашу свідому увагу на одній думці, то ми збільшуємо потужність навіювання і з його допомогою можемо проникнути в підсвідомість. Тому міркування про нову мету сприймаються підсвідомістю як команда. Вона починає корегувати слова і вчинки таким чином, щоб вони працювали на досягнення мети і бажаного результату. При цьому діють, на думку Б. Трейсі, такі два закони:

По-перше, закон концентрації, що говорить: усе, про що людина думає, збільшується в розмірах. Успіх і щастя дається тим людям, які виробляють здатність цілком зосередитися на чомусь одному і не залишати це без уваги доти, поки процес досягнення запланованого або задуманого не буде довершений.

По-друге, закон підстановки, що є розширенням закону контролю. Він стверджує, що свідомість у кожний момент часу може утримувати тільки одну думку і тому можна робити заміну однієї думки на іншу. Використовуючи при цьому принцип виштовхування, можна цілком свідомо і цілеспрямовано замінити негативні думки позитивними [18, с. 114-116].

Щоб навчитися ясно і точно мислити необхідно зрозуміти таке:

1. Мозок необхідно контролювати, направляти на досягнення творчих конструктивних цілей.

2. Мозок може служити досягненню деструктивних цілей, він може руйнувати і знищувати, якщо його не контролювати.

3. Мозок має владу над усіма клітинами тіла. Він може змусити кожну клітину працювати правильно або порушити нормальне виконання клітиною її функцій.

4. Усі досягнення людини є результатом думки. Роль, яку відіграє тіло, вторинна, а в багатьох випадках тіло взагалі виступає тільки вмістилищем мозку. Тому треба навчитися робити думку конструктивною і сильною.

5. Найбільші досягнення людства звичайно є результатом ідей, створених мозком однієї людини і перетворених у дійсність іншими людьми.

6. Більшість думок, створених розумом людей, не є точними, скоріше, це просто думки, часто поспішні й поверхневі.