3.3.4. Медитація як засіб саморегуляції

Останнім часом в області саморегуляції психічного стану, а також психопрофілактики й оздоровлення все ширшого застосування одержують прийоми медитації. В основі слова “медитувати” лежить індоєвропейська ідея, що описує кінцевий стан медитації як психофізичний стан безтурботного. Більш пізнє значення походить від давньогрецького слова “осмислювати” і до латинського – “міркувати, готуватися, вправлятися”.

Маючи багато загального з аутогенним тренуванням і самогіпнозом, медитація має специфічні особливості дії. Вона являє собою стан, в якому досягається вищий ступінь концентрації уваги на визначеному об'єкті або ж, навпаки, повне “розосередження” уваги. В обох випадках настає зупинка процесів сприйняття і мислення, відбувається особливого роду почуттєва ізоляція людини від зовнішнього світу. Ведучим моментом, що додає неповторну особливість цьому станові, є тимчасове вимикання функції пам'яті. Це дозволяє пояснити походження тих психічних процесів, що мають місце при медитації і її післядії.

Нормально функціонуючі під час спостереження органи почуттів створюють у центральній нервовій системі високий рівень власних “внутрішніх шумів”, що утруднює плин процесу асоціації й інтеграції. При медитації рівень цих шумів стає гранично вузьким, а, отже, з'являється можливість найбільш повного використання асоціативних й інтегративних процесів для вирішення визначених завдань, що формулює для себе сам медитуючий.

Медитацію необхідно відрізняти від звичайної концентрації уваги, від споглядання або навіювання. Метою концентрації є вищий ступінь напруженої уваги. Навіювання впливає на фізичні та психічні процеси організму, викликає окремі уявлення. Під час цих процесів людина свідомо мислить у стані спостереження. Медитуючий же цього не робить, він звертається до першопричини, джерела психічної та фізичної енергії, активності в самому собі, витягає життєву енергію. Медитація підготовляє щоденну активність; спокій і незворушність породжують динаміку і силу, що є передумовами успіху.

У даний час широке поширення одержала трансцендентальна медитація (ТМ). Цю техніку практикують в усьому світі близько 4 млн. людей. Вона походить від ведичних традицій Індії, у центрі яких знаходиться вивчення людської свідомості і розкриття її можливостей. Махариші Махеш Йог, фізик і філософ, зробив цей спосіб загальнодоступним. ТМ являє собою психічний процес, при якому розумова активність систематично знижується до досягнення стану душевного спокою і внутрішнього спостереження. Для цього необхідно простежити яку-небудь певну думку від початку її виникнення. При цьому медитуючий пізнає стан глибокої заглибленості в себе і відсутність будь-якої розумової і свідомої активності.

Медитація – це спосіб досягнення успіху. За результатами численних досліджень, проведених серед людей, що практикують ТМ, переконливо показане зростання їхньої позитивної мотивації. Вона створює діючі фізичні передумови для динамічного поліпшення показників здоров'я, вивільняє нові духовні сили для ясної постановки цілей і реалізації стратегії успіху. У медитуючих змінюються життєві цінності: підвищується задоволеність життям, з'являється впевненість у собі. У результаті виробляються позитивні стереотипи мислення й моделі поведінки, формується психологія “переможця”, що складає істотну психологічну основу досягнення успіху.

Велику роль у процесі розвитку людини відіграють пізнавальні процеси. Дослідники мозку виходять з того, що фізіологічну основу підвищення здібностей до навчання створює велика синхронність мозкової активності. Встановлено, що під час медитації людина досягає стану спокою. Криві відтоків мозку при цьому свідчать про підвищення ступеня сприйняття і поліпшення взаємодії розуму й тіла. Незалежність полів головного мозку співвідноситься з більш високою здатністю засвоювати і застосовувати засвоєне, кращою організацією розуму і пізнавальних здібностей, з поліпшенням пам'яті і творчих здібностей. Результати досліджень показали, що заняття ТМ розвивають незалежність полів. Це разючий результат, тому що раніше вважалося, що після досягнення повноліття ці здібності вже не можуть розвиватися. У немедитуючих людей у зрілому віці цей показник не змінюється, а часто, починаючи з 25 років, знижується. Взагалі можна сказати, що процес медитації сприяє цілісному розвиткові особистості [3].

В інституті мозку АМН Росії і Європейському інституті Махариші в 1990-1994 рр. проводилося вивчення реактивності головного мозку під впливом трансцендентальної медитації. Ці дослідження показали незаперечні можливості цієї технології з мобілізації прихованих резервів мозку людини. У результаті Інститут мозку при АМН Росії рекомендував усім навчальним закладам застосування технології трансцендентальної медитації як науково обґрунтованої технології розвитку гармонічної особистості й поліпшення навчального процесу.