3.2. Поняття і система інвестиційного законодавства

Інвестиційна діяльність як вид господарської діяльності має свою нормативну основу — інвестиційне законодавство, яке з'явилося після прийняття 24.08.1991 р. Акту проголошення незалежності Украї­ни. В інвестиційному законодавстві домінує принцип рівності в регламентації прав вітчизняних та іноземних інвесторів, і відпові­дно до цього принципу має формуватися система нормативно-пра- вових актів, що регулюють відносини у сфері інвестування.

За завданням та обсягом правового регулювання у сфері інвестиційної діяльності серед цієї системи актів, на думку В.П. Нагребельного, можна виділити дві основні групи:

1) комплексні законодавчі і підзаконні акти, які мають універ­сальний характер і встановлюють основні принципи та зага­льні положення правового регулювання діяльності на тери­торії України вітчизняних та іноземних інвесторів;

2) предметні або рамкові законодавчі та підзаконш акти, які спеціально орієнтовані на регламентацію правового режиму інвестиційної діяльності чи її конкретних організаційних та правових форм, легалізованих в Україні¹.

Норми права, що регулюють суспільні відносини у сфері ін­вестування, знаходять своє формальне закріплення у відповід­них нормативних актах. Сукупність цих норм, закріплених у нормативних актах відповідних державних органів, покликана регулювати сукупність складних суспільних відносин, що вини­кають у процесі інвестування. Але існує думка про те, що інвес­тиційне законодавство включає також і видані відповідними дер­жавними органами нормативні акти.

Інвестиційне законодавство як форма реалізації інвестицій­ного права містить широке коло нормативних актів, які регулю­ють інвестиційну діяльність. Основу нормативно-правових ак­тів, що регулюють цей вид діяльності, складають, безумовно, за­кони. Разом з тим особливістю правового регулювання інвести­ційної діяльності є те, що відносини регламентуються широкою системою підзаконних нормативних актів.

Термін «законодавство» досить широко використовується в правовій системі переважно на позначення сукупності законів та інших нормативно-правових актів, які регламентують ту чи іншу сферу суспільних відносин і є джерелами певних галузей права. Цей термін охоплює закони України; діючі міжнародні договори, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України; постанови Верховної Ради України; укази Президен­та; декрети і постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень і відповідно до Конституції України і законів України.

О.М. Вінник визначає інвестиційне законодавство як су­купність нормативних актів, що регулюють інвестиційні від­носини, щодо безпосереднього здійснення інвестиційної діяль­ності і щодо керівництва такою діяльністю². Оскільки, на думку автора, інвестиційне законодавство є підсистемою госпо­дарського законодавства, то йому притаманні риси, характерні як для законодавства взагалі, так і для господарського законо­давства зокрема:

- розгалуженість і велика кількість нормативних актів. Автор виділяє об'єктивні і суб'єктивні причини цієї розгалуженос­ті. До об'єктивних належать складність відносин у сфері ін­вестиційної діяльності, динамізм інвестиційної діяльності та

її правового регулювання, до суб'єктивних - недостатня ува­га до оптимізації інвестиційного законодавства з боку дер­жави та численні експерименти у сфері інвестиційної діяль­ності, кожен з яких має своє правове забезпечення;

- наявність у системі інвестиційного законодавства значної кількості нормативних актів обмеженої сфери дії - відом­чих і локальних;

- відсутність Інвестиційного кодексу. Але цю прогалину запо­внює Закон України «Про інвестиційну діяльність» від 18.09.1991 р. Аналіз існуючої правової бази і практики за стосування інвестиційного законодавства свідчить про необ­хідність його подальшого вдосконалення шляхом система тизації і розробки на цій основі Інвестиційного кодексу Укра­їни. У процесі систематизації інвестиційного законодавства мають формуватися такі юридичні моделі цієї діяльності, реалізація яких відповідала б загальним цілям ефективного правового регулювання економічних відносин. Моделю­вання відповідних юридичних форм, включаючи і запропо­нований кодекс, спрямований на комплексне регулювання інвестиційних відносин, має передбачати і застосування адек­ватних юридичних засобів, що сприяли б поліпшенню інвес­тиційного клімату в Україні ;

- наявність нормативних актів СРСР, які застосовуються від повідно до Постанови Верховної Ради України «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законо­давства Союзу РСР» . Наприклад, Правила про договори під­ряду на капітальне будівництво (затверджене постановою Ради Міністрів СРСР від 29.12.1987 р. № 1550);

- наявність дореформених нормативних актів, що значною ча­стиною суперечать основним засадам правового регулюван­ня в умовах запровадження ринкових відносин в економіку України.

Система інвестиційного законодавства — це розміщення ма сиву інвестиційно-правових норм з урахуванням зв'язків і за лежностей між ними.

Як підгалузь господарського законодавства інвестиційне за­конодавство базується на ньому. До господарського законодав­ства входять нормативні акти загальної сфери дії, що регулю­ють господарську діяльність, у тому числі пов'язану з інвесту­ванням і функціонуванням її суб'єктів незалежно від видів і сфер цієї діяльності. У сфері інвестиційної діяльності діють:

- положення Конституції України щодо забезпечення держа­вою соціальної спрямованості економіки України (ст. 13); права власності (у т.ч. інтелектуальної) (ст. 41); права на підприємницьку діяльність (ст. 42); основних засад законо­давчого регулювання у сфері економіки (ст. 5, 7-9, 91) тощо;

- положення кодексів: Цивільного кодексу України; Господар­ського кодексу України, зокрема щодо правового регулюван­ня інноваційної діяльності (глава 34), іноземних інвестицій (глава 38), спеціальних (вільних) економічних зон (глава 39), концесії (глава 40) тощо; Господарського процесуального кодексу щодо вирішення господарських спорів; Кодексу за­конів про адміністративні правопорушення України щодо адміністративної відповідальності; Земельного кодексу Укра­їни щодо використання земельних ділянок під забудову (ст. 62,

68, 69) та ін.;

- положення Законів України «Про інвестиційну діяльність»,

«Про інноваційну діяльність», «Про загальні засади створен­ня і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон»,

«Про концесії», «Про угоди про розподіл продукції», «Про наукову і науково-технічну діяльність» та ін.;

- положення шдзаконних нормативно-правових актів, які ре­гулюють окремі питання здійснення інвестиційної діяльності.

Спеціальне інвестиційне законодавство - це система нормати­вно-правових актів, які власне (спеціально) регулюють інвести­ційну діяльність та відносини, що складаються між її суб'єктами.

Інвестиційне законодавство складається із Загальної й Особ­ливої частин. Загальна частина містить норми, що стосуються однаковою мірою всіх суб'єктів інвестиційного права, видів і стадій інвестиційної діяльності, а також галузей народного гос­подарства, у яких здійснюється інвестування та встановлюються інвестиційні договірні відносини. Основним загальним інвес­тиційним законом є Закон України «Про інвестиційну діяль­ність», який визначає правові, організаційні та економічні осно­ви інвестиційної діяльності в Україні:

- дає визначення понять «інвестиції» (ст. 1), «інвестиційна дія­льність» (ст. 2);

- визначає види та форми інвестицій та інвестиційної діяльно­сті (ст. 1-3);

- визначає об'єкти інвестування (ст. 4);

- дає визначення понять «суб'єкт інвестиційної діяльності», «інвестор», «учасник інвестиційної діяльності» (ст. 5), а та­кож визначає їх права (ст. 7) та обов'язки (ст. 8);

- визначає договір як правову форму взаємовідносин між су­б'єктами інвестиційної діяльності (ст. 9);

- визначає правові форми державного регулювання інвестицій­ною діяльністю (ст. 12);

- закріплює основні засади експертизи інвестиційних проектів (ст. 15);

- закріплює державні гарантії прав суб'єктів інвестиційної ді­яльності (ст. 18) та захист інвестицій (ст. 19);

- визначає умови припинення інвестиційної діяльності (ст. 21) та основні засади відповідальності її суб'єктів (ст. 20), а та­кож інші питання здійснення інвестиційної діяльності.

Особлива частина інвестиційного законодавства містить нормативні акти, які регулюють особливості здійснення інвести­ційної діяльності та функціонування її суб'єктів в окремих га­лузях економіки (промисловості, сільському господарстві, транс­порті тощо), сферах інвестиційної діяльності (проектуванні, бу­дівництві, приватизації державного майна, кредитуванні, іннова­ційній діяльності тощо), за участю окремих суб'єктів (іноземне інвестування) чи на окремих територіях (спеціальних економіч­них зонах).

О.М. Вінник виділяє такі розділи інвестиційного законодав­ства¹ :

- правовий режим іноземного інвестування. Основним нор­мативним актом цього розділу є Закон України «Про ре­жим іноземного інвестування» від 19.04.1996 р.², який ви­значає особливості правового режиму іноземного інвестуван­ня. Його суттєвою рисою є те, що для іноземних інвесторів встановлюється національний режим інвестиційної та іншої господарської діяльності, за винятками, передбаченими зако­нодавством та міжнародними договорами. Законом перед бачено критерії надання пільг для інвестиційних проектів із залученням іноземних інвестицій лише стосовно пріоритет них напрямків, у яких вони мають здійснюватися. Але такі важливі критерії, як обсяг іноземних інвестицій, їх види, на

жаль, до уваги не бралися. Законом визначено момент набуття підприємством статусу підприємства з іноземними інвести­ціями. Державна реєстрація іноземних інвестицій здійсню­ється лише після фактичного їх внесення. Законом більш чітко визначаються порядок та умови звільнення від обкла­дення митом майна, що ввозиться в Україну як внесок інозе­много інвестора до статутного фонду підприємств з інозем­ними інвестиціями;

- правове регулювання інвестування в процесі приватизації дер жавного майна. До цього розділу належать Закони України «Про приватизацію державного майна» від 19.02.1997 р.¹, «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу при ватизацію)» від 15.05.1996 р.², «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі» від 10.07.1996 р.³, а також Указ Президента України «Про державну програму при ватизації» від 12.02.1999 р.⁴. Ці нормативні акти визначають принципи та порядок інвестування в процесі приватизації державного майна;

- корпоративна форма інвестування. Основними нормативно- правовими актами цього розділу є Закони України «Про гос­подарські товариства» від 19.09.1991 р., «Про цінні папери та фондову біржу» від 18.05.1991 р.⁶, «Про державне регулюван­ня ринку цінних паперів» від 30.05.1996 р.^в, «Про оренду дер­жавного та комунального майна» від 14.03.1995 р.⁷, «Про про- мислово-фінансові групи в Україні» від 21.11.1995 р. , «Про сільськогосподарську кооперацію» від 17.07.1997 р.⁹, та ін.;

- правове регулювання інноваційної діяльності. Правові, еконо­мічні та організаційні засади державного регулювання інно­ваційної діяльності визначені Законом України «Про іннова­ційну діяльність»¹⁰. Поняття інноваційної діяльності дається у Законі України «Про інвестиційну діяльність» (ст. 3), а піль­ги щодо оподаткування інноваційної діяльності визначено За­коном України «Про оподаткування прибутку підприємств» (ч. 14 ст. 7). Деякі питання інноваційної діяльності врегульо­вано підзаконними нормативними актами;

- правове регулювання лізингу. Основним нормативним ак­том, що регулює ці відносини, є Закон України «Про лізинг» від 16.12.1997 р.¹;

- правове регулювання капітального будівництва. До цього роз­ділу належать нормативні акти, які регулюють особливості пра­вового становища проектних і будівельних підприємств та ор­ганів управління будівельним комплексом. Це Господарський кодекс України та Закони України «Про управління майном, що перебуває у загальнодержавній власності, в будівництві та промисловості будівельних матеріалів» від 19.02.1993 р.², «Про основи містобудування» від 16.11.1992 р.³, який визначає пра­вові, економічні, соціальні та організаційні засади містобудів­ної діяльності в Україні та спрямований на формування повно­цінного життєвого середовища, а також низка підзаконних нор­мативно-правових актів;

- особливості інвестиційної діяльності в окремих галузях на­родного господарства;

- особливості здійснення інвестиційної діяльності в спеціальних (вільних) економічних зонах. Основним законом цього розділу є Закон України «Про загальні засади створення і функціо­нування спеціальних (вільних) економічних зон»⁴. Цей Закон визначає порядок створення і ліквідації та механізм функціо­нування спеціальних (вільних) економічних зон на території України, загальні правові та економічні основи їх статусу, а та­кож загальні правила регулювання відносин суб'єктів економі­чної діяльності цих зон з державними та іншими органами.

Слід зазначити, що в цілому в Україні створено правові засади здійснення інвестиційної діяльності, але деякі законодавчі акти потребують змін та доповнень.

Чисельність нормативних актів, що видаються для регулю­вання інвестиційних відносин, велика кількість органів, упов­новажених видавати такі акти, створюють масив несистемати- зованих та невпорядкованих актів. Цей масив не має у своїй основі системоутворюючого акту (деякою мірою цю прогалину заповнює Закон України «Про інвестиційну діяльність»), який потрібний для того, щоб:

- зробити інвестиційне законодавство зручним для практич­ного застосування;

- створити стійку і взаємопов'язану ієрархію актів, у якій, вихо­дячи з основної регламентації, можна було б отримати точні дані щодо вирішення питання в ггідзаконному нормуванні;

- в ієрархії нормативного регулювання витримати вимоги по­слідовної відповідності актів нижчого рівня актам вищого рівня;

- за рахунок створення Загальної частини інвестиційного зако­нодавства забезпечити не тільки єдність правового регулю­вання, а й зекономити нормотворчий матеріал, у якому прин­ципові положення не потребували б повторення в кожному підрозділі Особливої частини інвестиційного законодавства.

Ці проблеми можуть бути вирішені тільки шляхом кодифі­кації інвестиційного законодавства. І саме тому заслуговує на підтримку думка про доцільність розробки та прийняття Інвес­тиційного кодексу України.