8.3. Правовий статус іноземних інвесторів
Законодавство України визначає широке коло іноземних інвесторів; це суб'єкти, що здійснюють інвестиційну діяльність на території України. До них належать:
- юридичні особи, утворені за іншим законодавством, ніж законодавство України;
- іноземці та особи без громадянства, які не мають постійного місця проживання на території України;
- іноземні держави;
- міжнародні урядові та неурядові організації;
- інші іноземні суб'єкти інвестиційної діяльності, визначені законом.
Зазначений перелік в основному відповідає колу учасників цивільних правовідносин, передбачених законодавством України. Однак законодавець вказує, що інвесторами можуть бути й інші іноземні суб'єкти інвестиційної діяльності. Громадян України не віднесено до іноземних інвесторів.
У юридичній літературі висловлюється сумнів щодо доцільності внесення в перелік суб'єктів іноземного інвестування іноземних держав. Так, О. Любич вважає це неприпустимим з точки зору абсолютного імунітету держави, основу якої складає її суверенітет1 . Отже, В.М. Коссак вважає цю позицію автора спірною, адже сучасна доктрина міжнародного права не розглядає суверенітет держави як абсолютну категорію і підтверджує можливість його обмеження за певних умов. Щоправда, як прогалину нормативної бази слід відзначити відсутність у Цивільному кодексі серед переліку суб'єктів цивільних правовідносин іноземних держав .
Правове положення іноземного інвестора тісно пов'язане з правовим режимом іноземних інвестицій. Правовий статус іноземних інвесторів визначається насамперед національним законодавством держави, на території якої здійснюється інвестиція. Інвестиційне законодавство, як правило, не застосовує колізійний метод регулювання, тому відносини щодо здійснення інвестицій регулюються законодавством країни, яка приймає іноземну інвестицію. Але вплив на статус останнього мають міжнародні договори, зокрема про взаємний захист інвестицій.
У науковій літературі нерідко ототожнюють правовий статус іноземного інвестора та створеної ним в результаті інвестиційної діяльності юридичної особи, наприклад, спільного підприємства3 . На наш погляд, не зовсім правильно, оскільки якщо іноземний інвестор займається інвестиційною діяльністю шляхом створення юридичної особи, то, крім спеціального законодавства про іноземні інвестиції, застосовуються нормативні акти, які регулюють підприємницьку діяльність. І тому незалежно від
1 Любич О. Правовеє регулирование иностраннмх инвестиций в Республике Беларусь // Хозяйство й право. - 1993. - № 10. - С. 66.
2 Коссак В.М. Правові засади іноземного інвестування в Україні. - Л: Центр Європи, 1999. - С. 45-46.
3 Кабалкин А. Правовой статус иностранньїх инвесторов в Российской Федера» ции // Иностранньїе инвестиций в странах СНГ й Великобритании. - М., 1992. - С. 23.
організаційної форми всі підприємства з іноземними інвестиці ями можна поділити на два види:
- підприємства, які повністю належать іноземному інвестору;
- підприємства, у статутному фонді яких є частка іноземного інвестора.
Способи створення таких підприємств різні. Один з них - реєстрація у встановленому порядку новоствореного підприємства, яке належить іноземному інвестору, або спільного підприємства, а інший - придбання іноземним інвестором частки статутного фонду (паю, акції) у вже створеному підприємстві.
Цей підхід підтримує і обґрунтовує В.М. Коссак, на думку якого необхідно розрізняти правовий статус юридичної особи з участю іноземних інвестицій та правовий статус іноземного інвестора. Правовий статус самого іноземного інвестора визначається лише інвестиційним законодавством. Створення юридичної особи або здійснення інвестицій в іншій формі є одним із способів легалізації іноземного інвестора на території України. Підприємство, створене іноземним інвестором, є об'єктом інвестиційної діяльності. Юридична особа, незалежно від іноземного інвестора (власника), має певні права та обов'язки, які виникають у процесі підприємницької діяльності[1].
У науковій літературі підприємство визначається і як об'єкт, і як суб'єкт правових відносин. Українське ж законодавство не дає прямої відповіді на це питання, хоч у науковій літературі тенденція визначення підприємства як суб'єкта правових відносин переважає[2].
Правовий статус особи визначає сукупність її суб'єктивних прав та обов'язків. Іноземні інвестори можуть реалізовувати надане їм право здійснювати інвестиції без особливого державного дозволу, застосовуючи різні способи, більшість з яких названі в законодавстві. Це - часткова участь у підприємствах, що створюються спільно з українськими юридичними і фізичними особами або придбання частки у діючих підприємствах; створення підприємств, що повністю належать іноземним інвесторам, філій та інших відокремлених підрозділів іноземних юридичних осіб або придбання у власність діючих підприємств повністю; придбання прямо не забороненого законами України нерухомого чи рухомого майна, у тому числі будинків, квартир, приміщень, обладнання, транспортних засобів та інших об'єктів власності, шляхом прямого одержання майна та майнових комплексів у формі акцій, облігацій та інших цінних паперів; придбання самостійно або за участю українських юридичних чи фізичних осіб прав користування землею та концесій на використання природних ресурсів на території України; придбання інших майнових прав.
Право на інвестиційну діяльність може здійснюватися і в інших формах, зокрема на основі договорів із суб'єктами господарської діяльності України. Таким чином, правовий статус іноземного інвестора в частині форм здійснення інвестицій визначений законодавством.
Аналізуючи основні моменти правового статусу іноземних інвесторів при здійсненні іноземних інвестицій у вигляді реінвесто- ваних коштів, на думку В.М. Коссак, слід звертати увагу на таке:
- реінвестовані цінності виступають, як правило, у вигляді коштів, одержаних у результаті інвестиційної діяльності;
- має значення цільове призначення цих коштів; вони повинні вкладатися в об'єкти інвестиційної діяльності;
- джерелом їх надходження є інвестиційна діяльність у межах країни, тобто за своїм походженням реінвестовані кошти не є іноземним капіталом, оскільки останній ввозиться в країну з іншої держави;
- власником прибутку (доходу), одержаного в результаті первинного інвестування, є іноземний інвестор, але як реінвестовані повинні розглядатися не просто кошти, одержані інвестором в результаті інвестиційної діяльності, а частина (або весь) прибуток (дохід), який йому передано у власність та інвестовано знову відповідно до чинного законодавства.
Це дозволило авторові визначити реінвестовані кошти як прибуток (дохід)? одержаний іноземним інвестором відповідно до закону або договору в результаті здійснення інвестицій та вкладення на території України в об'єкти інвестиційної діяльності[3].
Основним критерієм віднесення особи до категорії іноземного інвестора є два моменти. По-перше, для фізичної особи-іно- земця - постійне місце проживання, а для інших суб'єктів - місцезнаходження за межами України. По-друге, повинна мати місце діяльність, пов'язана із реалізацією іноземних інвестицій у передбачених законом формах. Віднесення особи до категорії іноземних інвесторів, поширення державно-правових гарантій і пільг можливе за умови, якщо кошти, майно та інші види інвестицій вкладаються в об'єкти інвестиційної діяльності з метою одержання прибутку або досягнення соціального ефекту. При визначенні правового статусу іноземних інвесторів слід пам'ятати, що до іноземних інвесторів застосовуються положення чинного законодавства України, які стосуються їх безпосередньо, а також іноземних суб'єктів господарської діяльності та нерезидентів.