11.3. Форми державного управління інвестиційною діяльністю

Державне управління інвестиційною діяльністю розглядається як складова частина державного управління економікою країни. У сфері управління інвестиційною діяльністю можна виділити загальні та спеціальні форми державного управління інвестиційною діяльністю.

Форми управління — це зовнішній вияв конкретних дій, які здійснюються органами виконавчої влади для реалізації поста­влених перед ними завдань. Форми управлінської діяльності ви­значаються характером відносин у сфері управління інвести­ційною діяльністю. Вони складаються в процесі виконавчої та розпорядчої діяльності уповноважених органів виконавчої вла­ди. Управлінська діяльність викликає різні наслідки: одні дії призводять до юридичних наслідків, інші не призводять.

При здійсненні державного управління інвестиційною ді­яльністю застосовуються правові та неправові форми. Правові форми - це діяльність органів управління, пов'язана з видан­ням правових актів, які тягнуть за собою певні юридичні на­слідки, тобто зумовлюють виникнення, зміну або припинення від­повідних інвестиційних правовідносин між суб'єктом і об'єк­том управління. Під час практичного виконання завдань, по­кладених на апарат управління, вони реалізують розпорядчі по­вноваження, змістом яких є виконання вимог закону і організа­ція застосування правових норм, а в передбачених законом ви­падках здійснюють адміністративну юрисдикцію. Здійснення виконавчої влади у правовій формі є виразом того, що повнова­ження, якими наділено управлінські органи, мають державно- владний характер з точно визначеним способом їх втілення в життя шляхом видання юридичних актів.

Чинним законодавством передбачені такі форми державного управління інвестиційною діяльністю, як:

- законодавча (прийняття актів інвестиційного законодавства);

- дозвільна (видача ліцензій та дозволів на здійснення певних видів інвестиційної діяльності);

- реєстраційна (реєстрація суб'єктів інвестиційної діяльності);

- контрольна (контроль за дотриманням суб'єктами інвести­ційної діяльності приписів чинних нормативних актів, стан­дартів; за достовірністю інформації, що надається суб'єктами інвестиційної діяльності та щодо зазначених суб'єктів; за діяльністю суб'єктів);

- обмежувальна (заборона чи зупинення на певний строк здій­снення інвестиційної діяльності або окремих її видів);

- захисна (створення системи захисту прав інвесторів та від­новлення їх попереднього стану, що мав місце до порушення їхніх прав) та інші форми.

Певна частина діяльності виконавчої влади не втілюється в правову форму, не пов'язана з виданням правових актів та здійсненням юридичне значущих дій, тобто не породжує, не

змінює та не припиняє інвестиційних і пов'язаних із ними пра­вовідносин. Ця частина діяльності виконавчої влади є не правовою, а є організаційною формою, тобто неправовою, яка безпосередньо не викликає юридичних наслідків. Ця форма передбачає такі дії, як інструктування, проведення нарад, контроль, інспектування, добір та розстановка кадрів тощо. Як правило, неправові форми є підставою для наступного здійснення виконавчою владою дій юридичного характеру. Але вони можуть виникати і після правових форм. Незважаючи на те що неправові форми управлінської діяльності пов'язані з правом, у загальному вигляді вони є опосередкованими, їх здійснення базується на правовій основі шляхом встановлення загальної процедури, у них також визначаються повноваження суб'єктів управління на їх здійснення. Неправові форми пов'язані з компетенцією органу виконавчої влади та його державно-владними повноваженнями, і цей орган реалізує свої повноваження не тільки шляхом видання нормативно-правових актів, а й шляхом проведення різних організаційних заходів та здійснення матеріально-технічних дій.

Таким чином, до не правових форм державного управління інвестиційною діяльністю відносять діяльність по здійсненню організаційних та матеріально-технічних дій, спрямованих на впорядкування інвестиційного процесу. Вони застосовуються при здійсненні державного управління інвестиційною діяльністю, оскільки при здійсненні функцій управління не завжди виникає необхідність видання нормативно-правових актів, а частина питань вирішується в організаційному порядку.

Спеціальні форми державного управління інвестиційною діяльністю визначаються специфікою об'єкта управління, оскільки він потребує поєднання різних форм управління та їх комплексного застосування. Ці форми поділяють на дві групи. До першої групи слід віднести форми проведення структурної перебудови економіки та залучення інвестицій шляхом сприяння розвитку конкуренції на інвестиційному ринку через залучення інвестицій на основі емісії цінних паперів під конкретні проекти з метою широкого залучення коштів підприємств і населення, залучення матеріальних, фінансових та інших ресурсів позабюджетних інвестиційних, пенсійних, страхових та інших фондів, страхових компаній, банків, внутрішніх інвестиційних позик, використання кредитних ліній і кредитів міжнародних фінансових організацій, використання капіталу, що має повернутися до України в результаті забезпечення економічної стабіліза­ції та створення відповідної законодавчої бази, проведення по­даткової політики, спрямованої на стимулювання інвестиційної діяльності суб'єктів господарювання. До другої групи належать заходи, спрямовані на розвиток і захист внутрішнього інвести­ційного ринку та прав інвесторів.

Проаналізувавши нормотворчу практику в Україні, можна зазначити, що подальший розвиток форм управлінської діяль­ності в галузі інвестування характеризується посиленням пра­вового впливу на суспільні відносини, що виникають при іно­земному інвестуванні, більш тісним поєднанням правових і неправових форм управління при розширенні діапазону дії правових норм. Про це свідчить динаміка розвитку інвести­ційного законодавства, але воно деякою мірою є складним і суперечливим^[1].