14.4. Угоди про вільну торгівлю і виробничу кооперацію
Ця група угод набула широкого застосування з метою усунення митних бар'єрів на шляху руху товарів, інвестицій, а також поставок технологічно взаємопов'язаної продукції між суб'єктами господарювання різних країн. Двосторонні угоди про вільну торгівлю укладені Україною з усіма країнами СНД, за винятком Таджикистана та країн Балтії, але багатосторонню Угоду про створення зони вільної торгівлі від 15.04.1994 р. Україна не ратифікувала.
Основними положеннями угод про вільну торгівлю є:
- незастосування ввізного мита відносно товарів національного виробництва країни-експортера;
- застосування ПДВ та акцизного збору при імпорті товарів заставками, що не перевищують встановлені для аналогічних товарів національного виробництва країни-імпортера;
- кількісні обмеження імпорту окремих товарів у разі необхідності застосовуються на визначений термін за умови надання обґрунтування шляхом проведення двосторонніх консультацій.
Угоди передбачають можливість введення винятків за окремими товарними групами по узгодженому переліку, який оформлюється спеціальним протоколом і підписується обома сторонами.
Серед угод про виробничу кооперацію відзначається Угода про загальні умови та механізм підтримки розвитку виробничої кооперації підприємств та галузей держав - учасниць СНД (23.12.1993 р., м. Ашхабад) і Протокол про механізм реалізації цієї Угоди (15.04.1994 р., Москва).
Угодою передбачено незастосування ввізного та вивізного мита, акцизів та кількісних обмежень стосовно товарів і послуг, які надаються по кооперації, крім готової продукції, а також у межах митних режимів переробки. Як додаток до цієї Угоди було підписане Положення про порядок застосування ПДВ та акцизів за поставками товарів (послуг) за виробничою кооперацією при розрахунках між суб'єктами господарювання - учасниками СНД (17.01.1997 р.).
Під кооперованими поставками товарів розуміються поставки сировини, матеріалів, вузлів, запасних частин, заготівок, комплектуючих та інших виробів галузевого і міжгалузевого призначення, які технологічно взаємопов'язані і необхідні для виготовлення кінцевої продукції. Під наданням послуг розуміються проектні, ремонтні роботи, технічне обслуговування та технічні операції. Поставки в межах митних режимів переробки товарів визначаються відповідно до законодавства сторін угоди і найчастіше маються на увазі операції із давальницькою сировиною.
Крім зазначеної угоди, діють також двосторонні міжурядові угоди про виробничу кооперацію з окремими державами СНД (Росією, Вірменією, Азербайджаном, Узбекистаном, Грузією, Туркменіста- ном, Киргизстаном, Казахстаном). На базі цих угод укладаються галузеві та міжгалузеві міжнародні угоди про виробничу кооперацію[1].
Наприклад, з метою реалізації у двосторонніх відносинах Угоди про сприяння у створенні та розвитку виробничих, комерційних, кредитно-фінансових, страхових і змішаних транснаціональних об'єднань від 15 квітня 1994 року було укладено Угоду між Урядом України та Урядом Російської Федерації про основні принципи створення українсько-російських фінансово- промислових груп (26 липня 1995 року, м. Москва). В Угоді сторони домовилися про сприяння створенню фінансово-промисло- вих груп на базі українських і російських суб'єктів господарювання для встановлення і розвитку технологічних і коопераційних зв'язків. Згідно з Угодою учасниками фінансово-промисло- вих груп можуть бути підприємства, кредитно-фінансові установи, інвестиційні інститути та інші організації обох держав будь- якої організаційно-правової форми незалежно від форми власності, а також третіх країн, як це передбачено законодавствами України і Російської Федерації.
Сторони вважають найбільш перспективним створення про- мислово-фінансових груп у таких сферах діяльності:
- пошук, видобуток, переробка, транспортування і реалізація па- ливно-енергетичних ресурсів;
- проектування, будівництво, реконструкція і експлуатація газових транспортних трубопроводів;
- виробництво феросплавів на марганцевій основі;
- виробництво листової сталі, газопровідних труб великого діаметру і труб нафтового сортаменту для нафтовидобувної промисловості;
- виробництво глинозему, алюмінію і алюмінієвого прокату;
- виробництво титану;
- виробництво продукції хімічної промисловості (карбаміду, анілінової кислоти, великогабаритних шин та ін.);
- виробництво гірничошахтного, збагачувального і електротехнічного устаткування для вугільної промисловості, великого енергетичного і насосного устаткування для електроенергетики;
- виробництво ліків, препаратів і медичної техніки;
- виробництво, зберігання, транспортування і комплексна переробка сільськогосподарської продукції;
- виробництво морських і річкових суден, аерокосмічної техніки, спецтехніки, обладнання для атомної енергетики.
Сторони виходять з того, що фінансово-промислові групи формуються з метою об'єднання матеріальних і фінансових ресурсів їх учасників для підвищення ефективності виробництва,
конкурентноспроможності на світовому ринку, розширення і поглиблення раціональних технологічних і коопераційних зв'язків між підприємствами двох країн, збільшення експортного потенціалу в треті країни, прискорення науково-технічного прогресу і залучення інвестицій третіх країн. Формування фінансово-промислових груп здійснюється згідно з законодавством обох держав і відповідно до Договору про проведення узгодженої ан- тимонопольної політики від 23 грудня 1993 року.
Інвестиційна діяльність фінансово-промислових груп проводиться згідно з законодавством держави, у якій здійснюються інвестиції, і угодами, що укладаються між сторонами про співробітництво у сфері інвестиційної діяльності і взаємного захисту інвестицій.
З метою стимулювання створення і функціонування фінансово-промислових груп Україна і Російська Федерація будуть у разі необхідності надавати державні гарантії і пільги відповідно до національного законодавства у сферах діяльності, що зазначені вище.
Угодою встановлено, що з питань, не передбачених цією Угодою, сторони керуватимуться положеннями Угоди про сприяння у створенні і розвитку виробничих, комерційних, кредитно-фінансових, страхових і змішаних транснаціональних об'єднань від 15 квітня 1994 р., Угоди про співробітництво в галузі інвестиційної діяльності від 24 грудня 1993 р. і Угоди про загальні умови і механізм підтримки розвитку виробничої кооперації підприємств і галузей держав — учасниць СНД від 23 грудня 1993 р.
[1] Більш докладно з цих питань див.: Кибенко Е. Международно-правовьіе аспе- ктьі регулирования иностранньїх инвестиций в Украине / Предпринимательс- тво, хозяйство й право. - 2000. - № 5. - С. 3-10.