Головна Економіка Економіка підприємства та маркетинг 5. ТРУДОВІ РЕСУРСИ ПІДПРИЄМСТВА 5.4. Оцінка ефективності використання трудових ресурсів

5.4. Оцінка ефективності використання трудових ресурсів

Вихідним моментом для оцінювання і прийняття рішень у галузі кадрового потенціалу є аналіз забезпеченості підприємства трудовими ресурсами й ефективності їх використання. При аналізі кадрового потенціалу вирішують такі завдання:

- оцінюють трудовий потенціал підприємства і його підрозділів;

- визначають ступінь відповідності загальноосвітнього і кваліфікаційного складу кадрів та їх структури до сучасного науково-технічного рівня виробництва і його організації;

- встановлюють забезпеченість виробництва кадрами;

- визначають ступінь обгрунтованості завдань з підвищення продуктивності праці та зниження трудомісткості продукції;

- виявляють резерви підвищення продуктивності праці.

Аналіз чисельності і структури працюючих починають з оцінювання їх відповідності трудомісткості виробничої програми та встановлення відхилень фактичної чисельності проти розрахункової чи проти минулого періоду. При цьому окремо виділяють склад і структуру персоналу основної діяльності.

Важливими характеристиками зміни чисельності і структури робітничих кадрів є:

а) відносне скорочення приросту чисельності працюючих стосовно зростання обсягу виробництва та фінансових результатів господарської діяльності;

б) підвищення частки робітників у складі персоналу основної діяльності як передумова зростання продуктивності його праці.

Аналізу забезпеченості підприємства кваліфікованими кадрами та надлишку чи нестачі робітників у провідних виробничих підрозділах за професіями і спеціальностями має важливе значення для поліпшення технічного процесу. Аналіз професійного складу кадрів здійснюють способом порівняння необхідної і фактичної чисельності робітників за кожною професією. У результаті виявляють найнезабезпеченіші робочою силою ділянки виробництва та невідповідність кваліфікації робітників виконуваним роботам.

Головними напрямками досліджень при аналізі організації праці є: аналіз режиму роботи підприємства, аналіз умов праці, аналіз стану та якості нормування праці, аналіз використання робочого часу.

Аналіз і оцінювання режиму роботи підприємства проводять, виходячи з можливостей найінтенсивнішого використання виробничого устаткування, досягнення пропорційності в роботі всієї технологічної і загальновиробничої системи машин, дотримання раціонального режиму праці і відпочинку.

Аналіз умов праці проводять за оцінками ступеня її монотонності і напруженості, шкідливого впливу на здоров'я працівників, важкості фізичної праці і т. ін. Результатом таких досліджень є визначення напрямків подолання монотонності праці та скорочення застосування ручних робіт, ліквідація важкої фізичної праці, забезпечення здорових санітарно-гігієнічних умов та впровадження досконалої техніки безпеки.

Аналіз стану та якості нормування праці проводять за станом охоплення робіт нормування, обґрунтованістю і напруженістю чинних норм та оцінювання ступеня їх виконання. Стан нормування праці на підприємстві характеризує показник питомої ваги нормованих робіт у їх загальному обсязі. Цей показник аналізують як на окремих виробництвах, так і за категоріями працюючих. Ступінь прогресивності норм визначають у загальній їх кількості та за

масштабами перегляду. Часто в аналізі використовують середній процент виконання норм з праці, що дає загальну характеристику виконання норм.

Аналіз використання робочого часу проводять у двох напрямках: виявлення втрат робочого часу і непродуктивне використання робочого часу. Аналіз проводять за даними балансу робочого часу та оперативного табельного обліку.

Наступний етап аналізу кадрового потенціалу підприємства - оцінювання якісних характеристик ефективності трудових ресурсів. Основним показником якості праці є її продуктивність. Продуктивність праці є результуючим показником роботи підприємства, що характеризує ефективність використання його трудових ресурсів.

Зростання продуктивності праці виражається в збільшенні продукції, що випускається, в одиницю робочого часу. Разом з тим збільшення випуску продукції в одиницю робочого часу може відбуватися як за рахунок зростання інтенсивності праці, так і за рахунок зростання продуктивності праці, які є двома взаємозв'язаними сторонами. Продуктивність праці на окремому підприємстві визначається як кількість живої праці, що затрачується, на виробництво одиниці продукції або як здатність будь-якої конкретної праці виробляти певну кількість продукції в одиницю робочого часу.

Продуктивність же суспільної праці визначається витратами живої і упредметненої праці на одиницю продукції. Різниця полягає в тому, що збільшення випуску продукції в одиницю часу за рахунок зростання інтенсивності праці супроводжується збільшенням фізичної і розумової праці працівника в одиницю робочого часу. При зростанні продуктивності праці також забезпечується збільшення випуску продукції в одиницю робочого часу, але без збільшення витрат фізичної і розумової праці, тобто живої праці за ту ж одиницю робочого часу. Це в основному досягається за рахунок науково-технічного прогресу (механізації, автоматизації трудомістких процесів, прогресивних методів організації праці і ін.).

Рівень продуктивності праці характеризується наступними показниками:

- виробітком продукції в одиницю часу (W_в.пр), що розраховується по формулі:

- трудомісткістю, тобто кількістю часу, що затрачується на виробництво одиниці продукції (зворотний показник виробітку) :

де О - об'єм продукції, що випускається, в різних одиницях вимірювання (натуральних або вартісних);

Т - витрати живої праці на виробництво продукції, люд.-год., люд.-дні, середньооблікова чисельність працівників.

При визначенні продуктивності праці важливе значення має правильний вибір одиниці її вимірювання. Основними вимогами до показників, що характеризують продуктивність праці в АТП є об'єктивність, тобто правильне віддзеркалення дійсних витрат праці в процесі виробництва і забезпечення зіставності показників за різні періоди часу та в динаміці.

Продуктивність праці в АТП можна вимірювати в натуральних, умовно-натуральних і вартісних одиницях вимірювання.

Продуктивність праці в натуральних одиницях вимірювання (тоннах, годинах роботи, тонно-кілометрах, пасажирах, пасажиро-кілометрах, платних кілометрах пробігу) можна визначати тільки в підприємствах, в яких є одномарочний парк рухомого складу і однакові умови його експлуатації (відстань перевезення, клас вантажу, що перевозиться, і ін.). Такі підприємства практично відсутні. Тому продуктивність праці в натуральних вимірниках можна визначати в цілях аналізу для окремих водіїв або групи водіїв.

Продуктивність праці у вартісних вимірниках розраховується як відношення суми доходу підприємства до середньооблікової чисельності працівників.

Зростання продуктивності праці потрібно відрізняти від її інтенсивності (підвищення ступеня експлуатації). Зростання продуктивності праці можливе лише за умови додаткових інвестицій (капіталізації праці), що передбачає вихідне оцінювання обгрунтованості завдань щодо зростання її продуктивності.

Враховуючи, що зростання продуктивності праці може відбуватися на основі реалізації організаційно-технічних заходів, тобто при мобілізації чинників її підвищення, цей можливий приріст розраховують за формулою:

де— відносна сумарна економія чисельності працюючих при реалізації і - 1 групи організаційно-технічних заходів, чол.;

Чз - чисельність працюючих, розрахована, виходячи із фактичної трудомісткості виробничої програми та базових норм виробітку, чол.

Таким чином, прогнозний рівень продуктивності праці працюючих визначають як:

Рп=Рб + Р,

де Рб - базовий рівень продуктивності праці.

Аналіз зміни продуктивності праці за техніко-економічними чинниками найдоцільніший в оцінках годинного виробітку одного робітника. Щодо аналізу середньомісячного чи середньорічного виробітку одного робітника, то при цьому необхідно враховувати і використання робочого часу. Зокрема, середньорічний виробіток одного робітника аналізують під впливом таких чинників, як:

- зміна числа відпрацьованих кожним робітником робочих днів у році;

- зміна середньогодинного виробітку одного робітника.

Продуктивність праці (ПТ) розраховується за формулою: