6.2. Системи і форми заробітної плати
Основними формами оплати праці є відрядна і почасова.
При відрядній формі використовуються такі системи оплати праці: пряма відрядна, непряма відрядна, відрядно-преміальна, відрядно-прогресивна, акордна.
Пряма відрядна система заробітної плати кожного робітника знаходиться у прямій залежності від його результатів роботи. Така система праці є доцільною на тих ділянках виробництва, де праця кожного робітника нормується.
Індивідуальна відрядна розцінка визначається двояко: для тих виробництв, в яких за характером виробничого процесу застосовуються норми виробітку — діленням погодинної або денної тарифної ставки, яка відповідає певному розряду виконаної роботи, на погодинну або денну норму виробітку, а там, де застосовуються норми часу, — множенням погодинної тарифної ставки на норму часу.
Для розрахунку відрядної розцінки застосовується тарифна ставка, яка відповідає розряду роботи, а не розряду, присвоєному робітникові. Відрядна розцінка визначається за формулами:
1) для виробництв, де застосовуються норми виробітку:
де Т — погодинна або денна тарифна ставка, яка відповідає розряду даної роботи;
Нвир — норма виробітку за одиницю часу;
2) для виробництв, де застосовуються норми часу:
де Нч — норма часу, хв.
Непряма відрядна форма, як правило, застосовується до робітників, що виконують допоміжні роботи в тих випадках, коли заробітна плата одних робітників ставиться в залежність від результатів роботи інших.
В АТП ця система застосовується для оплати праці ремонтних робітників за виконання непрямих показників (машино-день роботи, машино-годину або пробіг автомобіля).
Загальний заробіток може визначатися двома способами:
1) множенням непрямої відрядної розцінки на фактичне виконання завдання за робочими об'єктами обслуговування. При цьому непряма відрядна розцінка визначається за формулою:
де Тден.доп. — денна тарифна ставка допоміжного робітника, праця якого оплачується за непрямою відрядною системою, грн.-коп.;
Ноб— кількість робочих місць, які обслуговуються за установленими нормами;
Вп — планова норма виробітку, яка установлена для кожного виробничого об'єкта, що обслуговується;
2) множенням тарифної ставки допоміжного робітника на середній відсоток виконання норм виробітку робітників, яких він обслуговує за даний період часу.
При відрядно-преміальній формі оплати праці працівникам додатково нараховується премія за виконання умов і показників преміювання: якість роботи, терміновість, відсутність обґрунтованих скарг з боку клієнтів і ін.
Розмір премії зазвичай встановлюється у відсотках до відрядного заробітку. Можливі і інші підходи до преміювання.
Конкретні показники й умови преміювання, а також розміри премій установлюються керівником підприємства за згодою комітету профспілки.
Загальний заробіток робітника за відрядно-преміальної оплати його праці за виконання і перевиконання завдань, технічно обґрунтованих норм виробітку можна розрахувати за формулою:
де Зв — заробіток за відрядними розцінками, грн.;
П1 , П2 — відсоток премії за виконання плану і технічно-обгрунтованих норм і за кожний відсоток перевиконання плану або норм;
Ппл— відсоток перевиконання плану виробництва або норм.
У разі преміювання робітників-відрядників за економію матеріальних цінностей загальний заробіток розраховують за формулою:
де е — сума досягнутої економії, грн.;
РП — розмір премій у відсотках від досягнутої економії.
Відрядно-прогресивна система оплати праці передбачає оплату праці по прямих відрядних розцінках в межах виконаної норми виробітку, а за продукцію (роботу), виконану понад норму, по підвищених розцінках. При цьому відрядні розцінки збільшуються залежно від рівня перевиконання за спеціальною шкалою. Застосовується ця система рідко і вводиться тимчасово.
Загальний заробіток за відрядно-прогресивною системою розраховується за формулою:
де Зв — відрядний заробіток за прямими розцінками;
Пв — відсоток виконання норм виробітку;
Пн — вихідна база для нарахування прогресивних доплат, яка виражена у відсотках виконання норм виробітку;
Кр — коефіцієнт збільшення прямої відрядної розцінки за шкалою прогресивних доплат.
Колективна відрядна (бригадна) оплата праці - відрядна форма оплати праці по результатах роботи колективу (бригади). Спочатку розраховується заробіток усієї бригади як при прямій відрядній системі, використовуючи бригадну розцінку. Потім цей заробіток розподіляється між членами бригади методом коефіцієнто-годин або методом коефіцієнта виконання норм. Головна перевага даної системи в тому, що вона зацікавлює усіх робітників даної бригади в кінцевих результатах роботи, сприяє розвитку в них почуття відповідальності і взаємодопомоги.
Акордна система оплати праці - це різновид відрядної, оплати праці, сутність якої полягає в тому, що розмір оплати праці встановлюється на весь обсяг виконання робіт із визначенням терміну його виконання.
На підприємстві найбільш доцільно застосовувати акордну оплату праці в наступних випадках:
- підприємство не укладається в термін із виконанням якогось замовлення, і при його невиконанні воно буде зобов'язане заплатити значні суми штрафних санкцій у зв'язку з умовами договору;
- при надзвичайних обставинах (пожежі, обвали, виходи з ладу основної технологічної лінії по серйозній причині), що приведуть до припинення виробництва;
- при гострій виробничій необхідності виконання окремих робіт або впровадженні нового обладнання на підприємстві.
Почасова форма оплати праці передбачає нарахування заробітної плати по тарифних ставках за фактично відпрацьований час як при індивідуальній, так і колективній оплаті праці.
Ця форма має такі системи:
Проста погодинна - розраховується як добуток годинної тарифної ставки робочого даного розряду на відпрацьований час у даному періоді.
Погодинно-преміювальна - це така оплата праці, коли робітник одержує не тільки заробіток за кількість відпрацьованого часу, але і визначений відсоток премії до цього заробітку.
Система посадових окладів. По цій системі оплачуються працівники, робота яких має стабільний характер. Окладна система праці передбачає оплату по встановлених посадових окладах за місяць і використовується в основному для оплати керівників, фахівців і службовців.
Погодинну систему оплати праці найбільш вигідно застосовувати, якщо:
- на підприємстві функціонують потокові і конвеєрні лінії зі строго заданим ритмом;
- функції робітника зводяться до спостереження і контролю за ходом технологічного процесу;
- витрати на визначення планової та облік зробленої кількості продукції відносно великі;
- кількісний результат праці не може бути виміряний і не є визначальним;
- якість праці важливіше його кількості;
- робота є небезпечною;
- робота неоднорідна за своїм характером і нерегулярна по навантаженню;
- на даний момент збільшення випуску продукції (робіт, послуг) на тому або іншому робочому місці є недоцільним для підприємства;
- збільшення випуску продукції може призвести до браку або зниження її якості.
Тарифна система (Tariff system) являє собою основу для диференціації заробітної плати відповідно по кваліфікації, умовам і шкідливості праці, а також у районному, міжгалузевому, галузевому і внутрішньозаводському розрізах. Вона містить у собі нормативні документи, що характеризують якісні особливості різної конкретної праці, дозволяє зіставляти між собою всі різноманітні види праці, враховувати їхню складність, умови виконання і народногосподарське значення, відбивати якість праці в заробітній платі.
Г одинні тарифні ставки характеризують розмір оплати праці за одиницю робочого часу (годинна, денна, місячна).
В АТП встановлені єдині тарифні ставки для оплати праці водія як при відрядній, так і почасовій формі оплати праці.
Для оплати праці водіїв вантажних автомобілів розміри тарифних ставок встановлені по трьох групах автомобілів залежно від їх вантажопід’ємності:
1 група - бортові автомобілі і автомобілі-фургони загального призначення;
2 група - спеціалізовані і спеціальні автомобілі: самоскиди, цистерни, рефрижератори, контейнеровози, пожежні, технічної допомоги снігоочищувальні, поливомийні, підметально-прибиральні, автокрани, автонавантажувачі і ін.;
3 група - автомобілі для перевезень цементу, отрутохімікатів, трупів, аміаку, аміачної води, сміття.
Для оплати праці водіїв автобусів встановлені годинні тарифні ставки загальні і підвищені - при роботі на міських і екскурсійних маршрутах в містах з чисельністю населення 500 тис. осіб і більше, а також на санітарних автобусах (окрім швидкої допомоги). Годинні тарифні ставки встановлені залежно від класу автобуса (особливо малий, малий, середній і великий), а також від габаритної довжини автобуса (в метрах).
Для оплати праці водіїв легкових автомобілів встановлені годинні тарифні ставки загальні і підвищені - при роботі на легкових таксомоторах в містах з чисельністю населення 500 тис. осіб і більше, на санітарних автомобілях (окрім швидкої медичної допомоги). Тарифні ставки встановлені залежно від класу автомобіля і робочого об'єму двигуна (в метрах).
Для оплати водіїв швидкої медичної допомоги і оперативних автомобілів із спеціальними звуковими сигналами годинні тарифні ставки встановлені залежно від класу автомобіля і робочого об'єму двигуна. Для оплати праці водіїв мотоциклів і моторолерів, а також для кондукторів автобусів тарифні ставки встановлені окремо.
На підприємствах використовують просту та почасово-преміальну системи оплати праці і окладну. Проста почасова система оплати передбачає оплату праці по тарифних ставках за фактично відпрацьований час і визначається множенням годинної тарифної ставки на відпрацьовану кількість годин.Почасово-преміальна система оплати праці крім оплати по встановленим тарифним ставкам за відпрацьований час передбачає виплату премій по діючому на підприємстві положенню про преміювання.
Тарифні сітки є сукупністю тарифних розрядів і відповідних їм годинних тарифних ставок або тарифних коефіцієнтів, які встановлюють диференціацію в оплаті праці робітників. Тарифні розряди є показниками кваліфікації робітників і кваліфікаційного рівня робіт. Тарифні коефіцієнти показують співвідношення тарифних ставок робочих більш високих розрядів з тарифною ставкою робітників першого розряду.