7.3. Загальний порядок нормування оборотних активів підприємств
Нормування - це процес розрахунку тієї частини оборотних активів (запасів і витрат), що потрібно підприємству для забезпечення нормального, безперебійного процесу виробництва, реалізації продукції й розрахунків.
Основним завданням нормування є розробка в кожнім підприємстві економічно обґрунтованих норм і нормативів власних оборотних активів, що забезпечують прискорення їх оборотності й найбільш ефективне використання матеріальних і фінансових ресурсів.
Нормування оборотних активів включає розробку й установлення на кожнім підприємстві спеціальних норм по окремих видах матеріальних цінностей, витрат виробництва й т.д. і розрахунок нормативу власних оборотних активів у грошовому вираженні на кінець року, кварталу.
Норма - це обчислювальна у встановленому порядку по кожному виду оборотних активів відносна або мінімальна їх величина, необхідна для розрахунку нормативу. По окремих видах оборотних активів вона розраховується в абсолютних величинах (гривнях, копійках), по іншимі - у відносних величинах (днях, відсотках).
Розроблені норми діють протягом декількох років і переглядаються при зміні технології виробництва, номенклатури випускає продукции, що, умов матеріально-технічного постачання й ін.
Норматив - це мінімальний розмір власних оборотних активів у грошовому вираженні, необхідний підприємству для забезпечення нормального, безперебійного процесу виробництва, реалізації продукції й розрахунків.
Нормування оборотних активів здійснюється наступними методами:
- Метод прямого розрахунку полягає в тому, що спочатку визначаються відповідно до діючого порядку норми й нормативи по окремих елементах оборотних активів, а потім визначається сукупний норматив.
- При аналітичному методі виключається розрахунок нормативу по окремих елементах оборотних активів, а сукупний норматив на планований рік обчислюється виходячи з діючого нормативу цього року , скоректованого на зміну обсягу виробництва (обсягу товарної продукції) і розміру прискорення оборотності оборотних активів у планованому році.
- При коэффициентном методі розрахунок нормативу власних оборотних активів на планований рік виробляється виходячи з нормативу, що діяв у попередньому році, і розміру змін відповідних запасів і витрат у планованому році.
Використання того або іншого методу розрахунку нормативів власних оборотних активів залежить від часу функціонування й рівня економіки підприємств. При створенні підприємств, а також в умовах їхнього функціонування найбільше доцільно для розрахунку нормативів власних оборотних активів застосовувати метод прямого рахунку.
Норматив власних оборотних активів на сировину, основні матеріали й напівфабрикати визначається множенням вартості одноденної їхньої витрати в планованому році на норму запасу в днях. У вигляді формули це може бути представлене так:
Н = О * N (7.1)
де Н - норматив власних оборотних активів, грн.;
О - одноденна витрата сировини, матеріалів і напівфабрикатів, грн.;
N - норма оборотних активів, днів.
При цьому одноденна витрата сировини, матеріалів і напівфабрикатів визначається розподілом вартості їх річного (квартального) витрати в планованому році на 360 (90) днів.
Норма оборотних активів по кожному виді або однорідній групі матеріалів ураховує час їхнього перебування в поточних, страхових, транспортних, технологічному запасах, а також час, необхідний для вивантаження, доставки, прийому й складування матеріалів.
Поточний запас - основний вид запасу сировини, матеріалів і напівфабрикатів. На розмір поточного запасу впливають:
- періодичність поставок матеріалів по договорах (цикл постачання);
- обсяг їх споживання у виробництві.
При поставках матеріалів за графіком і щоденним їхнім споживанням у виробництві рівними партіями середній інтервал між поставками, тобто цикл постачання, розраховується шляхом розподілу 360 днів на число планованих поставок. При місцевих поставках середній інтервал визначається шляхом розподілу оптимальної з погляду економічної доцільності партії матеріалів на їхнє середньоденне споживання.
Норма оборотних активів у поточному запасі приймається, як правило, у розмірі 50% середнього циклу постачання, що обумовлено поставкою матеріалів декількома постачальниками й у різний термін.
Страховий запас - другий по величині вид запасу, що визначає загальну норму. Страховий, або гарантійний, запас необхідний на кожнім підприємстві для гарантії безперервності процесу виробництва у випадках порушення умов і строків поставок матеріалів контрагентами, транспортом або відвантаження некомплектних партій. Страховий запас створюється, як правило, у розмірі 50% поточного запасу, але може бути й менше цієї величини залежно від розташування постачальників й імовірності перебоїв у поставках.
Транспортний запас створюється у випадку перевищення строків вантажообігу в порівнянні зі строками документообігу.
Технологічний запас створюється в період підготовки матеріалів до виробництва, включаючи аналіз і лабораторні випробування. Цей запас враховується в тому випадку, якщо він не є частиною процесу виробництва. Наприклад, при підготовці до виробництва деяких видів сировини й матеріалів необхідно час на підсушування, розігрів, доведення до певних концентрацій і т.п.
Час на вивантаження, доставку, приймання й складування матеріалів, також приймається в розрахунок норми запасу сировини, основних матеріалів і покупних напівфабрикатів. Норми цього часу встановлюються по кожній операції на середній розмір поставки на підставі технологічних розрахунків або за допомогою хронометражу.
Додаванням обчислених по окремих операціях норм оборотних активів по відповідному виду сировини, матеріалів і напівфабрикатів одержують загальну норму.
Множенням загальної норми на вартість одноденних витрат відповідного виду цінностей визначають норматив.
Запаси палива на підприємствах створюються, як правило, у розмірі мінімальних залишків, з урахуванням зміни його споживання (витрати) у планованому році.
Норматив же по цьому виду цінностей визначається аналогічно нормативу по сировині, основним матеріалам і покупним напівфабрикатам.
Норматив власних оборотних активів на допоміжні матеріали визначається множенням норми запасу в днях на вартість одноденних їх витрат. При цьому норми по видах допоміжних матеріалів обчислюються в такому ж порядку, як і по основних матеріалах.
Норматив на запаси тари розраховується множенням норми в днях на вартість одноденного обороту тари по видах.
Норма оборотних активів по тарі визначається залежно від джерел надходження (способу заготівлі) і порядку використання. Розрізняють тару покупну, власного виробництва, поворотну й безповоротну.
По покупній тарі, призначеної для пакування готової продукції, норма оборотних активів установлюється так само, як по сировині, основним матеріалам і покупним напівфабрикатам - виходячи з інтервалів поставок.
По тарі власного виробництва, вартість якої врахована в ціні готової продукції, норма запасу визначається проміжком часу від виготовлення тари до пакування в неї продукції, призначеної до відвантаження.
По поворотній тарі норма оборотних активів складається із часу одного обороту тари, що включає період з моменту оплати тари з матеріалами до здачі документів у банк на відвантажену постачальникові тару.
Норматив оборотних активів по тарі в цілому дорівнює сумі добутків одноденного обороту (витрати) тари по видах на норму запасу в днях.
Для своєчасного проведення капітальних і поточних ремонтів машин, транспортних засобів й устаткування підприємства повинні мати певні запаси запасних частин і ремонтних матеріалів.
Норматив на запасні частини для ремонту машин, устаткування й транспортних засобів може обчислюватися двома методами: метод прямого рахунку й укрупненим методом.
При методі прямого рахунку кількість запасних частин й їхня вартість, необхідні для проведення капітального й поточного ремонтів у планованому році, визначаються на підставі кошторисів, складених на ремонт відповідних видів машин, транспортних засобів й устаткування.
Однак, оскільки цей метод скрутний, розрахунок нормативу на запасні частини можна робити укрупненим методом.
При укрупненому методі вирахування нормативу виробляється виходячи з норми, обумовленої в абсолютних величинах, і вартості машин, устаткування й транспортних засобів. При цьому норма оборотних активів обчислюється в абсолютних величинах розподілом вартості середньорічного залишку запасних частин на середню вартість машин, транспортних засобів й устаткування. А норматив визначається множенням норми (у грн., коп.) на балансову (первісну) вартість машин, транспортних засобів й устаткування, наявних на кінець планованого року.
Витрати у незавершеному виробництві складають всі витрати, вкладені у вартість початих, але незакінчених виробів, що перебувають на різних стадіях виробничого процесу з моменту першої операції до здачі готової продукції на склад.
Величина нормативу оборотних активів для заділів незавершеного виробництва, залежить від чотирьох факторів: обсягу й складу виробленої продукції, тривалості виробничого циклу, собівартості продукції й характеру наростання витрат у процесі виробництва.
Розрахунок нормативу оборотних активів у незавершеному виробництві виробляється по формулі:
Н = Зо * Дпц * К, (7.2)
де Н - норматив власних оборотних активів;
Зо - одноденні витрати на виробництво продукції в IV кварталі;
Дпц - тривалість виробничого циклу (дні);
К - коефіцієнт наростання витрат.
Одноденні витрати визначаються розподілом витрат на випуск валової продукції в оцінці по виробничій собівартості IV кварталу планованого року на 90.
Коефіцієнт наростання витрат відбиває характер наростання витрат у незавершеному виробництві по днях виробничого циклу.
Всі витрати в процесі виробництва підрозділяються на одноразові й наростаючі. До одноразового ставляться такі витрати, які здійснюються на початку виробничого циклу. Вони включають витрати сировини, основних матеріалів, покупних напівфабрикатів. Інші витрати вважаються наростаючими. Наростання витрат у процесі виробництва може відбуватися рівномірно й нерівномірно. При рівномірному наростанні витрат середня вартість незавершеного виробництва обчислюється як сума всіх одноразових витрат і половини наростаючих витрат.
При рівномірному наростанні витрат коефіцієнт обчислюється по формулі:
ДО = (Зе + 0.5Зн) /( Зе + Зн) , (7.3)
де ДО - коефіцієнт наростання витрат;
Зе - одноразові витрати;
Зн - наростаючі витрати.
При нерівномірному наростанні витрат по днях виробничого циклу коефіцієнт наростання витрат визначається по формулі:
ДО = З / П (7.4)
де З - середня вартість виробу в незавершеному виробництві;
П - виробнича собівартість виробу.
До готової продукції відносяться вироби, закінчені виробництвом, прийняті відділом технічного контролю й здані на склад. Норматив оборотних активів на залишки готової продукції визначається як добуток норми оборотних активів у днях на вартість одноденного випуску товарної продукції в майбутньому році по виробничій собівартості. У вигляді формули це можна представити в такий спосіб:
Н= У / Д * Т (7.5)
де Н - норматив оборотних активів на готову продукцію, грн.;
У - випуск товарної продукції в IV кварталі майбутнього року (при рівномірно наростаючому характері виробництва) по виробничій собівартості, грн.;
Д - кількість днів у періоді (90);
Т - норма оборотних активів на готову продукцію, днів.
При цьому норма оборотних активів на запаси готової продукції (у днях) складається з наступних елементів: часу, необхідного для комплектування виробів для поставки; часу на пакування продукції; часу на оформлення до банку платіжних документів. Визначення часу на зазначені види операцій здійснюється розрахунковим методом (хронометражем).
До витрат майбутніх періодів ставляться витрати, вироблені в поточному плановому періоді, що відносяться на собівартість продукції в наступні періоди (витрати по освоєнню нових видів продукції, удосконалюванню технологій виробництва, а також витрати на підписку періодичних видань, орендна плата й ін).
Норматив на витрати майбутніх періодів визначається в такий спосіб:
Н = Рн.г. + Рп.г. - С, (7.6)
де Н - норматив власних оборотних активів на витрати майбутніх періодів;
РНГ. - сума витрат майбутніх періодів на початок планованого року;
РПГ. - сума витрат майбутніх періодів, які будуть зроблені в планованому році по відповідних кошторисах;
С - сума витрат майбутніх періодів, що включає в собівартість продукції планованого року.
Такий порядок розрахунку нормативів власних оборотних коштів по їхніх окремих елементах методом прямого рахунку. Додаванням сум приватних нормативів одержують сукупний норматив по підприємству в цілому.
Вирахування нормативу по оборотних активах, розмір яких залежить від зміни обсягу виробництва, виробляється множенням діючого нормативу по цих елементах оборотних активів на відсоток зміни обсягу виробництва, а по оборотних активах, розмір яких не залежить від зміни обсягів виробництва, -множенням діючого нормативу по цих видах оборотних активів на 50% приросту обсягу виробництва. Обчислена сума сукупного нормативу на планований рік з урахуванням зміни обсягів виробництва коректується на встановлений розмір прискорення оборотності оборотних активів у планованому.
Сукупний норматив власних оборотних активів на кінець планованого року визначається додаванням сум нормативів, розрахованих по окремих елементах нормованих запасів цінностей, і витрат виробництва. Він визначає загальну потребу господарюючого суб'єкта в оборотних активах, необхідних для забезпечення нормального процесу виробництва, реалізації продукції й розрахунків. Оскільки розрахований сукупний норматив на кінець планованого року в діючих підприємствах включає як норматив на початок планованого року, так і його приріст у планованому році, то визначають джерела покриття діючого нормативу і його приросту.
Приріст нормативу являє собою різницю між сукупним нормативом, розрахованим на кінець планованого року, і нормативом, що діяв на початок цього ж року.
Розрахований приріст нормативу покривається наступними джерелами:
- стійкими пасивами;
- прибутком;
- надлишком власних джерел формування оборотних активів на початок планованого року;
- іншими джерелами;
- позиковими засобами.