1.1. Загальні положення

Відповідно до Воєнної доктрини стратегічним завданням України у галузі оборони є захист її державного суверенітету і політичної незалежності, збереження територіальної цілісності та недоторканності кордонів.

Україна може і повинна стати впливовою державою, здатною виконувати значну роль у забезпеченні політичної, економічної і воєнної стабільності в Європі та в усьому світі.

Воєнна доктрина – це сукупність керівних принципів, воєнно-політичних, воєнно-стратегічних, воєнно-економічних і військово-технічних поглядів на забезпечення воєнної безпеки держави [21].

Воєнна доктрина України має оборонний характер.

Правовою основою Воєнної доктрини є Конституція, закони та інші правові акти, а також міжнародні договори України.

Своїм потенційним противником Україна вважатиме державу, послідовна політика якої становить небезпеку для України, призводить до втручання у внутрішні справи України, зазіхає на територіальну цілісність та національні інтереси.

Україна застосовує свої Збройні сили виключно у разі збройної агресії проти неї та посягань на її територіальну цілісність, недоторканність державних кордонів або під час виконання своїх міжнародних зобов’язань.

Виходячи з катастрофічних наслідків для всього людства ядерної війни, Україна вважає застосування ядерної зброї недопустимим.

Таким чином, необхідно підкреслити, що Воєнна доктрина є основою для підготовки та прийняття воєнно-політичних і воєнно-стратегічних рішень, розроблення програм у воєнній сфері.

Військова наука – це система знань про закономірність збройної боротьби, про підготовку і її ведення з метою захисту держави від агресорів. Військова наука становить систему різноманітних, тісно пов’язаних між собою галузей знань, насамперед це:

- загальна теорія збройної боротьби, підготовка і ведення війни збройними силами;

- теорія військового мистецтва.

Військове мистецтво як наукова теорія поділяється на три складові частини:

- військову стратегію;

- оперативне мистецтво;

- тактику.

Військова стратегія розглядає питання підготовки та ведення стратегічних операцій і війни в цілому.

Військова стратегія – теоретична і практична наука про ведення війни, одна зі сфер воєнного мистецтва, найвище його проявлення. Охоплює питання теорії підготовки до війни, її планування і ведення, досліджує закономірності війни.

Оперативне мистецтво – теоретична і практична наука, яка вивчає методи підготовки і ведення спільних і самостійних операцій (бойових дій) великими військовими формуваннями – корпусами, оперативними об’єднаннями корпусів.

Тактика розглядає бій як основну форму тактичних дій військ.

Слово „тактика” походить від грецького слова „taktika” – мистецтво побудови військ. Будучи складовою частиною військового мистецтва, тактика займає підпорядковане місце стосовно оперативного мистецтва і стратегії, діє в їхніх інтересах і служить для досягнення цілей, що ставляться перед нею оперативним мистецтвом.

Тактика – це теорія і практика підготовки та ведення бою з’єднаннями, частинами та підрозділами (корпус, бригада (полк) і кораблями різних видів Збройних Сил, родів військ і спеціальних військ на суші, у повітрі й на воді, а також у космічному просторі [8].

Сучасна тактика передбачає дії військ як в умовах застосування ядерної і хімічної зброї, так і з використанням тільки звичайних засобів ураження, у тому числі й високоточної зброї.

Вона поділяється на загальну тактику і тактику видів Збройних Сил, родів військ і спеціальних військ.

Теорія і практика загальновійськового бою повинні постійно удосконалюватися з урахуванням вимог стратегії, оперативного мистецтва і змін у матеріальній базі бою, а рівень тактичного мистецтва командирів, штабів і військ безупинно підвищуватися.

Предметом загальної тактики є загальновійськовий бій. Вона вивчає закономірності загальновійськового бою і розробляє рекомендації щодо його підготовки і ведення сумісними зусиллями частин (підрозділів) різних видів Збройних Сил, родів військ і спеціальних військ.

Предметом тактики артилерії є розроблення порядку і способів застосування артилерійських частин (підрозділів) у загальновійськовому бою і самостійно.

Основою сучасного бою є загальновійськовий бій. Він ведеться об’єднаними зусиллями частин і підрозділів різних родів військ усіх видів Збройних сил [6].

Основним способом ведення бою із застосуванням звичайної зброї є послідовне знищення підрозділів противника. При цьому виконання загальновійськовими частинами, підрозділами поставлених завдань у бою неможливе без надійного вогневого ураження противника.

Тактика має два аспекти: теоретичний і практичний.

Теорія тактики вивчає зміст і характер сучасного бою, розкриває закономірності й принципи його ведення, розробляє способи підготовки і ведення бою. Теорія тактики викладається в статутах, підручниках, військово-наукових роботах.

Практика тактики охоплює діяльність командирів, штабів і військ з підготовки і ведення бою. Вона містить: збір і вивчення даних обстановки; прийняття рішень і доведення завдань до підлеглих; організацію взаємодії, вогневого ураження противника; підготовку частини (підрозділу) до виконання бойових завдань; планування бою; управління підрозділами у бою, а також всебічне забезпечення бою.

Тактична підготовка найбільш повно забезпечує комплексне навчання воїнів і підрозділів умілих і злагоджених дій на полі бою в умовах, максимально наближених до бойової дійсності: ведення оборонного бою, що дозволяє не тільки відбити, а й зірвати наступ противника, ведення наступальних дій і зустрічного бою, умілого маневрування і швидкого здійснення маршів на великі відстані.

Основною умовою досягнення успіху тактичної виучки є дотримання принципу – навчати війська того, що необхідно на війні. Тільки в обстановці, максимально наближеній до реальної бойової дійсності, можуть бути вироблені висока бойова майстерність, морально-психологічна стійкість, фізичне загартування і витривалість.

Рівень розвитку тактики, якість тактичної підготовки офіцерів, штабів і військ є найважливішим фактором досягнення перемоги. Цим і визначається необхідність особливо вимогливого ставлення до тактики, тактичного мистецтва офіцерів.