5.2. Завдання і бойовий порядок підрозділів в обороні

Для ведення оборони батальйону призначають район оборони, роті та взводу – опорні пункти.

Фронт оборони, залежно від бойових можливостей, становить: батальйону – до 5 км; роти – до 1,5 км; взводу – до 400 м. При обороні морського узбережжя, прикритті державного кордону, в горах та лісисто-болотистій місцевості фронт оборони може бути і більшим. На напрямі можливого головного удару противника, як правило, призначають більш вузькі ділянки оборони [1].

Глибина оборони повинна забезпечувати посилення протидії противнику при його вклиненні, тактичний взаємозв’язок між ешелонами бойового порядку, свободу маневру, особливо другими ешелонами і резервами, та розосередження підрозділів з метою захисту від зброї масового ураження й високоточної зброї. Глибина оборони батальйону може бути до 2,5 км, роти – до 1 км, взводу – до 300 м [1, 7].

Для ведення оборонного бою будують оборону. Складовими частинами цієї побудови є: бойовий порядок; система оборонних рубежів, позицій і районів; система комплексного вогневого ураження противника; система боротьби з десантами; система протитанкової оборони; система протиповітряної оборони; система інженерних загороджень [7].

Бойовий порядок – це шикування частин і підрозділів для ведення бою [8]. Ураховуючи те, що бойовий порядок бригади складається: з підрозділів першого ешелону; підрозділів другого ешелону (резерву); артилерійських підрозділів; ПТрез з РЗЗ; підрозділів ППО, а інколи і ПДрез, батальйон може діяти на передовій позиції, у першому ешелоні, у другому ешелоні (резерві) або складати ПДрез, залежно від обстановки та отриманих завдань.

Бойовий порядок батальйону в обороні будують у два або в один ешелон (додаток Ґ).

Перший ешелон в обороні призначений для відбиття наступу переважаючих сил противника, знищення його перед переднім краєм оборони та при вклиненні в оборону, утримання позицій та створення умов для його розгромлення. Він, як правило, має у своєму складі більшу частину сил та засобів батальйону. Перший ешелон батальйону в обороні складають дві-три механізовані роти.

Другий ешелон батальйону в обороні призначений для стійкого утримання району вглибині та знищення противника, що прорвався з вогневих рубежів або контратакою, а також для заміни підрозділів першого ешелону, які втратили боєздатність, для знищення десантів та аеромобільних груп противника.

Батальйон другого ешелону займає район оборони на другій позиції і готовий до проведення контратак, а танковий і механізований батальйони на бойових машинах піхоти, крім цього, – до зайняття вогневих рубежів.

Батальйон, що діє як загальновійськовий резерв, займає вказаний йому район зосередження, готує оборонні позиції, може виконувати раптово виниклі завдання.

Артилерійські підрозділи призначені для вогневого ураження наступаючого противника перед переднім краєм та в глибині оборони, прикриття флангів вогнем, боротьби із засобами вогневого ураження противника. Вогневі позиції артилерійських підрозділів призначають переважно на танконебезпечних напрямках. Вогневі позиції ешелонуються вглибину. Для маневру підрозділами готують запасні й тимчасові вогневі позиції та шляхи пересування до них.

Протитанковий резерв в обороні веде боротьбу з танками та іншими броньованими машинами противника, що прорвалися, прикриває танконебезпечні напрямки та проломи, утворені у бойовому порядку, відкриті фланги та стики, а також прикриває розгортання та дії підрозділів, які проводять контратаку. Йому вглибині оборони призначають район зосередження (основний та запасний), а на танконебезпечних напрямках – кілька рубежів розгортання.

Протидесантний резерв в обороні знищує десанти противника, що висадилися (аеромобільні й диверсійно-розвідувальні групи), самостійно чи у взаємодії з підрозділами другого ешелону (загальновійськового резерву). Йому вглибині оборони на ймовірному напрямку висадки десанту противника призначають райони зосередження.

Передову позицію створюють здебільшого за відсутності смуги забезпечення перед переднім краєм оборони на відстані, до 6 км з метою ввести противника в оману стосовно дійсного положення переднього краю та побудови оборони, уникнути раптового нападу противника на підрозділи першого ешелону, відбити атаку підрозділів розвідки та змусити передчасно розгорнути його головні сили.

Позиції бойової охорони розміщують на відстані до 2 км від переднього краю оборони за відсутності передової позиції з метою не допустити раптового нападу противника та ведення ним наземної розвідки.

Перша позиція є найважливішою в обороні бригади. Її обороняють батальйони першого ешелону, вона призначена для нанесення противнику рішучого ураження з метою не допустити прориву ним переднього краю головної смуги оборони.

Другу позицію обороняють батальйони другого ешелону (загальновійськового резерву) бригади, вона призначена для зупинки та знищення противника, який прорвався углибину ділянки оборони бригади.

Батальйонні райони оборони складаються з ротних опорних пунктів, зв’язаних між собою по фронту і вглибину системою вогню, загородженнями, траншеями та ходами сполучення, які призначені для ведення кругової оборони. Ротні опорні пункти обладнуються на позиціях так, щоб своїм розташуванням та вогнем перекрити найімовірніші напрямки наступу противника.

Основою кожної позиції є батальйонні райони оборони. Вони розташовуються один біля одного і з’єднуються між собою системою траншей. Між ротними опорними пунктами можуть бути проміжки до 1 км. За ними необхідно безперервно наглядати, прострілювати фланговим та перехресним вогнем усіх вогневих засобів, особливо протитанкових, а також прикривати вогневими засідками, вогнем артилерії та загородженнями.

Рота обороняється, як правило, в складі батальйону і може знаходитися у першому або другому ешелоні батальйону, у смузі забезпечення або на передовій позиції, становити загальновійськовий резерв або знаходитися в протидесантному резерві. При виході з бою і відході рота може бути призначена у тильну (бокову) похідну заставу або діяти, як підрозділ прикриття.

Побудова оборони механізованої (танкової) роти містить: бойовий порядок роти; систему опорних пунктів і вогневих позицій; систему вогню; систему інженерних загороджень.

Основні зусилля роти в обороні зосереджуються на головному напрямі наступу противника й утриманні найбільш важливого району (об’єкта) місцевості.

Бойовий порядок роти будується в один або два ешелони. Залежно від характеру місцевості взводи в опорному пункті роти можуть розташовуватися кутом назад (вперед), мати уступом праворуч (ліворуч) та інше розташування, яке забезпечить кращу організацію системи вогню перед фронтом і на флангах опорного пункту.

Бойовий порядок роти містить: взводи першого ешелону; взводи другого ешелону або резерву; вогневі засоби та підрозділи посилення, які залишаються в безпосередньому підпорядкуванні командира роти.

Бойовий порядок може містити бронегрупу.

Бронегрупа роти створюється з метою підвищення активності оборони і своєчасного посилення її стійкості на ймовірних напрямах наступу противника, закриття проломів, які утворюються в результаті вогневих ударів противника, та вирішення інших завдань, що потребують стрімких, маневрових дій та ефективного вогневого ураження противника.

Командиром бронегрупи призначається один із заступників командирів взводів.

До її складу можуть входити декілька танків і БМП, БТР (як правило, без десанту), які виділяються із підрозділів першого і другого ешелонів, що обороняються поза напрямом зосередження основних зусиль.

Вогнева засідка в обороні створюється у складі взводу (відділення, танк), посиленого саперами, інколи ПТРК або гарматою. Вона призначається для нанесення противнику максимального ураження раптовим вогнем прямою наводкою, кинджальним вогнем та застосуванням мінно-вибухових загороджень.

Система опорних пунктів і вогневих позицій роти складається з: опорних пунктів взводів, які об’єднуються в ротний опорний пункт; вогневих позицій танків, БМП (БТР), ПТРК та інших штатних і доданих вогневих засобів; траншей і ходів сполучення.

Система опорних пунктів і вогневих позицій роти готується залежно від прийнятого рішення, бойових можливостей роти, наявності часу і характеру місцевості.

Опорний пункт механізованої роти зазвичай обладнується двома траншеями і складається із опорних пунктів механізованих взводів, позицій вогневих засобів роти і доданих підрозділів, пов’язаних між собою єдиною системою вогню, загороджень і ходів сполучення.

Проміжки між опорними пунктами рот – до 1000 м, взводів – до 300 м.

Система вогню в обороні – це організоване за єдиним планом поєднання підготовленого вогню усіх видів звичайної зброї підрозділу із замислом бою, з урахуванням характеру місцевості та інженерних загороджень.

Система вогню роти (батальйону) містить:

- ділянки зосередженого і рубежі загороджувального вогню артилерії і мінометів, підготовлені на підступах до оборони, перед переднім краєм, на флангах, у проміжках між ротними (взводними) опорними пунктами і в глибині оборони;

- зони вогню протитанкових засобів і суцільного багатошарового вогню усіх видів зброї перед переднім краєм, у проміжках, на флангах і в глибині оборони для знищення у першу чергу танків та інших броньованих машин противника;

- підготовлений маневр вогнем із метою його зосередження у короткі строки на будь-якому загрозливому напрямку або ділянці.

Вона будується з урахуванням вогневих можливостей усіх видів зброї роти (батальйону), доданих вогневих засобів, їх тісної взаємодії у поєднанні з інженерними загородженнями і природними перешкодами.

Основу системи вогню становить протитанковий вогонь. Він включає організований вогонь артилерії, танків (БМП, БТР) і протитанкових засобів для знищення танків противника вогнем прямою наводкою перед переднім краєм, на флангах і вглибині оборони.

Взвод обороняється, як правило, у складі роти, може знаходитися в резерві батальйону, призначатися у бойову охорону, бойовий розвідувальний дозор і вогневу засідку, частиною сил або в повному складі входить до бронегрупи батальйону (роти).

Побудова оборони механізованого (танкового) взводу включає: бойовий порядок взводу; опорний пункт взводу; систему вогню.

Основні зусилля взводу в обороні зосереджуються на напрямі наступу противника, що очікується, й утриманні важливої ділянки (об’єкта) місцевості.

Побудова оборони повинна забезпечувати відбиття атаки противника і знищення його танків і живої сили перед переднім краєм, на флангах і вглибині оборони.

Бойовий порядок взводу будується залежно від поставленого завдання та умов місцевості. Позиції відділення механізованого взводу в обороні розташовуються, як правило, в одній траншеї у хвилясту лінію. В опорних пунктах, розташованих на найбільш імовірному напрямі наступу противника, позиція одного із відділень взводу з метою посилення стійкості оборони може обладнуватися вглибині опорного пункту (на другій лінії) в 100–200 м за траншеєю.

При загрозі атаки з флангу бойовий порядок може будуватися уступом праворуч або ліворуч, а танкового взводу, крім того, – кутом назад (уперед).

БМП і танки в опорному пункті взводу розташовуються по фронту і вглибину з інтервалом до 200 м [6]. Вогневі позиції вибираються для них з урахуванням умов місцевості як на передніх, так і на зворотних схилах висот із таким розрахунком, щоб забезпечувалися спостереження за противником і ведення вогню на граничну дальність прямою наводкою з гармат, кулеметів і ПТРК, взаємна вогнева підтримка та можливість вести зосереджений вогонь перед переднім краєм і на флангах опорного пункту, а також кругова оборона, приховане розташування вогневих засобів і маскування. БТР займають вогневі позиції зазвичай углибині опорного пункту так, щоб забезпечувалася можливість ведення вогню з кулеметів переважно в сторони флангів і в проміжки.

Додане взводу протитанкове (гранатометне) відділення може розташовуватися на позиціях механізованих відділень, – у проміжках між ними або на фланзі опорного пункту взводу.

Проміжки між позиціями відділень – до 50 м.

По всьому фронту опорного пункту механізованого взводу відривається суцільна траншея, яка з’єднує одиночні (парні) окопи для особового складу механізованих відділень, для БМП, танків, ПТРК, інших вогневих засобів і укриття для особового складу. Від опорного пункту вглибину оборони відривається хід сполучення, який обладнується для ведення вогню.

Перша траншея є переднім краєм оборони і обороняється взводами першого ешелону. Вона повинна забезпечувати якісне спостереження за противником, сприятливі умови для створення зони суцільного багатошарового вогню з усіх видів зброї перед переднім краєм, на флангах, у проміжках і ведення вогню з глибини оборони.

Друга траншея обороняється взводом другого ешелону (резерву) роти. Вона обладнується на віддалі 300–600 м від першої траншеї.

Третя (четверта) траншея обороняється взводами рот другого ешелону батальйону. Вона обладнується на віддаленні 600–1000 м від другої (третьої) траншеї.

Хід сполучення використовується для потаємного маневру підрозділами, ведення бою з противником, що вклинився в оборону, евакуації поранених і подачі боєприпасів та продовольства [7].

Система вогню взводу в обороні передбачає:

- ділянки зосередженого вогню взводу, які підготовлені перед переднім краєм оборони;

- зони протитанкового і суцільного багатошарового вогню БМП, танків та всіх інших вогневих засобів взводу перед переднім краєм, проміжках, на флангах і вглибині оборони;

- підготовлений маневр вогнем БМП (танків) та інших вогневих засобів на загрозливих напрямах.

Основу системи вогню взводу становить вогонь танків, БМП, протитанкових засобів, гранатометів і кулеметів. Система вогню будується з урахуванням вогневих можливостей усіх видів зброї взводу і доданих йому вогневих засобів, у тісній взаємодії і в поєднанні з інженерними загородженнями і природними перешкодами.

Система вогню повинна забезпечувати ураження противника, передусім його танків та інших броньованих машин на підступах до оборони: перед переднім краєм; між сусідніми опорними пунктами; вглибині оборони; можливість ведення фронтального, флангового та перехресного вогню; кругову оборону опорного пункту.

Безпосередньо перед переднім краєм готується зона суцільного багатошарового вогню: вся місцевість у смузі 400 м перед переднім краєм повинна знаходитися під вогнем взводу, а простори, які не проглядаються, уражатися вогнем артилерії і мінометів із закритих вогневих позицій. Загородження та підступи до них повинні повністю прострілюватися вогнем усіх видів зброї.

Гранатометному і протитанковому взводам вказують: смугу вогню; додатковий сектор обстрілу; ділянки зосередженого вогню, а гранатометному взводу, крім того, – основний напрямок стрільби і рубежі зосередженого вогню.

БМП (БТР), танкам, гарматам, ПТРК, гранатометам, вогнеметам і кулеметам призначаються основні й запасні (для чергових вогневих засобів і тимчасові) вогневі позиції, вказуються основний і додатковий сектори обстрілу з кожної позиції на дальність ефективного вогню.

Готовність системи вогню визначається зайняттям БМП (БТР), танками, гарматами та іншими вогневими засобами вогневих позицій, підготовкою даних для стрільби, а також наявністю боєприпасів.

Відсічні позиції створюють по всій глибині оборони з метою не допустити поширення противника, який прорвався у сторони флангів, створити вогневі мішки, а також примусити його вийти на загородження, які прикриваються вогнем. Відсічні позиції можуть також бути рубежами розгортання підрозділів для контратак, а також вогневими рубежами танкових підрозділів та механізованих підрозділів на бойових машинах піхоти, які знаходяться у другому ешелоні (загальновійськовому резерві). їх обладнують однією-двома траншеями, а також ходами сполучення від фронту в тил.

Інженерне обладнання ділянки оборони може розпочинатися ще до зайняття оборони, а в повному обсязі проводиться після її зайняття і тривати безперервно під час усього оборонного бою. До основних заходів інженерного обладнання оборони відносять: перевірку місцевості на наявність мін та їх розмінування; фортифікаційне обладнання оборонних позицій, районів зосередження, вогневих рубежів та рубежів розгортання для проведення контратак, районів вогневих позицій, пунктів управління, створення системи інженерних загороджень; обладнання шляхів маневру підрозділів, проведення інженерних заходів щодо маскування, зокрема створення фальшивих позицій, опорних пунктів та об’єктів; обладнання пунктів водопостачання.

За відсутності безпосереднього зіткнення з противником інженерне обладнання оборони здійснюють, використовуючи засоби механізації. Інженерні споруди, які були створені за допомогою таких засобів, дообладнують особовим складом. Насамперед обладнують інженерні загородження у смузі забезпечення та перед переднім краєм оборони; розчищають смуги для спостереження та обстрілу; відривають окопи для механізованих підрозділів, танків, БМП, БТР та інших вогневих засобів; на основних позиціях будують основні спорудження для пунктів управління. Для особового складу влаштовують перекриті щілини, створюють ділянки суцільних траншей у взводних та ротних опорних пунктах; проводять заходи щодо маскування озброєння, техніки та споруд; створюють інженерні загородження у проміжках між підрозділами та на флангах; обладнують рубежі розгортання протитанкових резервів; готують шляхи висування до них та шляхи маневру; облад-нують пункти водопостачання.

Потім дообладнують опорні пункти: відривають окопи для танків, БМП, БТР та інших вогневих засобів на запасних (тимчасових) позиціях та вогневих рубежах; створюють та вдосконалюють системи траншей та шляхів сполучення; у батальйонних районах оборони дообладнують пункти управління та медичні пункти, будуються бліндажі та сховища для особового складу, озброєння, техніки, ракет, боєприпасів та інших матеріальних засобів; удосконалюють рубежі розгортання протитанкових резервів та рубежі мінування рухомих загонів загородження; створюють відсічні позиції; додатково влаштовують інженерні загородження та збільшують щільність мінування перед переднім краєм та на флангах; проводять інженерні заходи щодо маскування, споруджують фальшиві оборонні пункти, вогневі позиції.

При переході до оборони в умовах безпосереднього зіткнення з противником інженерне обладнання оборони здійснюють одночасно на всю глибину в послідовності, що забезпечує постійну готовність підрозділів до відбивання наступу противника та підвищення захисту їх від високоточної зброї та інших засобів ураження. Робота щодо інженерного обладнання починається відразу після уточнення на місцевості позицій підрозділів.