5.3. Підготовка оборони
Підготовка оборони підрозділу починається відразу після одержання бойового завдання від старшого командира. Вона полягає в: організації бою (прийнятті рішення, плануванні бою, визначенні бойових завдань підрозділам, проведенні рекогносцирування, організації взаємодії й всебічного забезпечення бою та управління); підготовці підрозділу до виконання бойового завдання; зайнятті оборони відповідно до бойового порядку; створенні системи вогню; інженерному обладнанні району оборони (опорного пункту); практичній роботі командира батальйону (роти), його заступників, штабу, в підпорядкованих підрозділах; проведенні інших заходів.
Тривалість підготовки оборони залежить від умов обстановки та очікуваного часу переходу противника у наступ. За наявності часу підготовку до оборони ведуть, проводячи всі заходи у повному обсязі, а за його відсутності – у короткі терміни в скороченому обсязі.
В усіх випадках ураховують підтримання постійної готовності підрозділів до відбиття раптових ударів противника із застосуванням як звичайної, так і ЗМУ.
Попередню підготовку оборони проводять приховано, з доведенням завдань до батальйону (роти) включно та визначаючи положення підрозділів: у батальйоні – до взводів і окремих вогневих засобів; у роті – до відділення і всіх вогневих засобів.
Безпосередню підготовку оборони проводять у короткі терміни. Під час підготовки оборони командир уточнює рішення на оборону та завдання підрозділам. Уточнені завдання доводяться до всіх командирів (включно до командирів відділень (танків)). Підрозділи займають район (пункт) та готують оборону. У повному обсязі здійснюють інженерне обладнання місцевості та позицій, створюють систему вогню та інженерних загороджень.
В умовах відсутності зіткнення з противником командир батальйону (роти) приймає рішення та ознайомлює командирів підрозділів за картою. Потім усю роботу щодо організації оборони проводять на місцевості.
При переході до оборони в умовах безпосереднього зіткнення з противником командир батальйону (роти) перш за все здійснює заходи щодо захоплення та закріплення вигідного рубежу. У ході закріплення він визначає замисел бою; віддає підрозділам попередні бойові розпорядження; завершує прийняття рішення за картою; ознайомлює підрозділи із завданнями; дає вказівки щодо організації взаємодії, всебічного забезпечення бою та управління, а також проводить заходи щодо створення у найкоротші строки бойового порядку, системи вогню та інженерних загороджень та радіоелектронної протидії. Згодом, як тільки дозволять обставини, командир батальйону проводить рекогносцирування, під час якого уточнює завдання підрозділам та порядок взаємодії.