5.4. Ведення оборонного бою

З переходом противника у наступ підрозділи, які обороняють передову позицію (позицію бойової охорони), ведуть бойові дії послідовним стійким утриманням позицій та районів оборони (опорних пунктів) на найважливіших напрямах, ведучи маневрову оборону, знесилюють противника, завдають йому якомога більших втрат, зупиняють, примушують передчасно ввести у бій головні сили та наступати у невигідному напрямі, втягують їх у вогневі мішки. За сприятливих умов частина сил проводить короткі раптові контратаки.

Під час ведення бою за утримання першої позиції підрозділи першого ешелону перешкоджають спробам противника прорвати передній край оборони та завдають йому максимальних втрат. При переході противника в атаку здійснюють вогневе відбиття атаки з повним використанням вогневих можливостей сил і засобів оборони. У разі наближення противника до оборони вогонь підрозділів, що обороняються, наростає та досягає найбільшого напруження. Його зосереджують спочатку на знищенні танків та інших броньованих машин противника, для чого застосовують засоби високоточної зброї.

Підрозділи в обороні знищують танки та іншу броньовану техніку противника, відсікають піхоту від танків, знищують її вогнем стрілецької зброї та іншими вогневими засобами. Танки, що прорвалися, знищують усіма протитанковими засобами, а також вогнем артилерії, танків та БМП. Швидкість маневру вогнем, особливо при загрозі вклинення вглибину оборони, має вирішальне значення для відбиття наступу противника.

При вклиненні противника в оборону проводять вогневу підтримку військ, що обороняються. Командир батальйону (роти) вживає заходи, щоб зупинити його просування в глибину та сторони флангів, роз’єднати його бойові порядки вогнем усіх видів зброї і завдати йому максимальних втрат.

Підрозділи, що залишилися в тилу противника, продовжують утримувати зайняті опорні пункти. За сприятливих умов вони можуть наносити удари по флангах і тилу противника. Командир батальйону (роти) повинен підтримувати їхні дії силами та засобами, які має у своєму розпорядженні.

Контратаку застосовують за сприятливих умов при вклиненні незначних сил противника, здебільшого разом з іншими підрозділами, а іноді – самостійно, з дозволу командира бригади (батальйону).

Після контратаки всі командири та штаби, не чекаючи вказівок, вживають заходи щодо швидкого відновлення порушеної системи вогню, протитанкових загороджень, взаємодії та підготовки підрозділів до відбиття повторних атак противника.