Змістом бойових дій артилерійських підрозділів є їх участь у вогневому ураженні противника.

Вогневе ураження противника – узгоджений за завданнями, місцем (цілями) і часом комплексний вогневий вплив на нього звичайними, високоточними і запалювальними боєприпасами.

Мета вогневого ураження противника полягає в зменшенні бойового потенціалу (бойових можливостей) угруповання противника, який протистоїть, і забезпеченні виконання бойових завдань загальновійськовими підрозділами.

Воно організовується, як правило, заздалегідь. Важлива роль у вогневому ураженні противника належить артилерії.

Вогневе ураження противника організовується загальновійськовим командиром і поділяється на загальне і безпосереднє вогневе ураження.

загальне вогневе ураження організовується і здійснюється старшим командиром на всю глибину оперативного шикування бойових порядків противника, здійснюється безперервно у встановлених зонах відповідальності за розвідку та ураження шляхом нанесення масованих і зосереджених вогневих ударів на будь-якому загрозливому напрямі, а в проміжках між ними – систематичним вогневим впливом.

Безпосереднє вогневе ураження організовується за рішенням командира загальновійськової частини і здійснюється узгоджено з діями частин (підрозділів) у зонах відповідальності за розвідку та ураження шляхом нанесення групових і поодиноких авіаційних ударів, веденням вогню артилерії і загальновійськовими підрозділами за періодами вогневого ураження та у ході систематичних вогневих дій при вирішенні ними тактичних завдань.

Під час організації й особливо у ході бойових дій як в обороні, так і в наступі артилерійські командири всіх рівнів повинні досягти вогневої переваги над противником.

Вогнева перевага – це здатність вогневих засобів, у тому числі й артилерії частини (підрозділу), успішно виконувати вогневі завдання, не допускаючи істотної протидії вогневих засобів противника [10].

Завоювання та утримання вогневої переваги над противником частини (підрозділу) досягається:

- створенням кількісної і якісної переваги над противником у вогневих засобах (у тому числі й артилерії);

- випередженням у відкритті вогню артилерією;

- раптовістю і високою ефективністю вогню артилерії;

- своєчасним і надійним ураженням артилерією найбільш важливих об’єктів (цілей) противника – ЗМУ; наземних елементів РВК (РУК) та систем ВТЗ; пунктів управління військами і зброєю; артилерійських (мінометних) батарей (взводів); живої сили і вогневих засобів; складів боєприпасів, паливно-мастильних матеріалів та ін.; вертольотів на посадкових майданчиках; протитанкових засобів; засобів ППО та ін.

Боротьба із завоювання та утримання вогневої переваги – це не короткочасний етап дій артилерії. Вона здійснюється постійно під час виконання всіх тактичних завдань артилерії.