8.3. Періоди вогневого ураження противника в наступі
Артилерійські підрозділи у наступі беруть участь у загальному і безпосередньому вогневому ураженні противника.
Загальне вогневе ураження противника здійснюється в усій смузі наступу (контрнаступу), на всю глибину оперативної (тактичної) побудови оборони противника, що протистоїть, нанесенням вогневих ударів силами і засобами, які безпосередньо підпорядковані старшому загальновійськовому командиру.
Безпосереднє вогневе ураження противника здійснюється у смугах наступу (контрнаступу) загальновійськових частин (підрозділів) в інтересах виконання окремих тактичних завдань в обмежений термін ударами авіації, ракетних військ і вогневими нальотами (вогнем) артилерії. Воно проводиться з метою ураження головного угруповання військ противника і створення сприятливих умов для його остаточного розгрому й успішного виконання бойових завдань загальновійськовими підрозділами.
Змістом вогневого ураження противника артилерією є одночасне або послідовне ураження об’єктів (цілей) противника вогнем артилерії за єдиним і узгодженим за метою, завданнями, місцем і часом з діями загальновійськових підрозділів та інших засобів вогневого ураження замислом і планом з метою рішучого ураження його головного угруповання.
Як правило, засоби вогневого ураження (авіація, ракетні війська та артилерія) застосовуються по об’єктах (цілях) противника у своїх зонах відповідальності відповідно до своїх вогневих можливостей з рознесенням за часом.
Участь артилерії у вогневому ураженні противника в наступі організовується і здійснюється за періодами (рис. 8.9):
- артилерійської підготовки атаки;
- артилерійської підтримки військ, що наступають.
Рисунок 8.9 – Періоди вогневого ураження противника і тактичні завдання артилерії в наступі
У разі необхідності може здійснюватись артилерійська підтримка висування і розгортання наших військ із глибини або зайняття вихідного положення для наступу шляхом проведення вогневих нальотів по засобах розвідки та вогневих засобах противника, які впливатимуть на хід виконання завдання [3].
Вогневе ураження противника під час відбиття контратак противника здійснюється відповідно до принципів вогневого ураження противника в обороні.
Кількість періодів може бути різною і буде визначатися кожного разу конкретними умовами обстановки, в яких узгоджено застосовуються звичайні й високоточні боєприпаси. При цьому більша частина боєприпасів високої точності застосовується для ураження найбільш важливих цілей, насамперед малорозмірних та високозахищених.
Для застосування боєприпасів високої точності в усіх періодах вогневого ураження може надаватися визначений час.
Артилерійська підготовка атаки – це завчасно спланований і підготовлений вогонь артилерії із закритих ВП, у тому числі боєприпасами високої точності у сполученні з вогнем гармат, танків та установок ПТКР прямою наводкою по розвіданих цілях.
Вона проводиться з метою:
- завоювання вогневої переваги над противником;
- порушення управління його військами і зброєю;
- нанесення рішучого ураження йому на напрямі головного удару;
- позбавлення його змоги чинити опір підрозділам, що атакують;
- при переході до наступу з висуванням із глибини і для прикриття висування і розгортання підрозділів першого ешелону в бойовий порядок.
Для проведення артилерійської підготовки атаки залучається вся штатна, додана та призначена для підтримки артилерія, а також артилерія військ, діючих попереду (без права зміни ВП).
Основні зусилля при плануванні артилерійської підготовки атаки зосереджують на ураженні противника і руйнуванні його оборонних споруд на ділянці прориву та на флангах, а також знищенні виявлених засобів ядерного та хімічного нападу, наземних елементів систем ВТЗ.
Артилерійська підготовка атаки проводиться перед переходом військ до наступу та здійснюється на глибину оборони частин першого ешелону противника, а по найбільш важливих цілях (об’єктах) і на більшу глибину.
Артилерійська підготовка атаки починається у встановлений час.
При переході у наступ з ходу (з висуванням із глибини) її доцільно починати не пізніше виходу підрозділів (частин) першого ешелону на рубіж досяжності основної маси артилерії противника. Як правило, цей рубіж збігається з рубежем розгортання в батальйонні колони.
При переході в наступ із положення безпосереднього зіткнення з противником артилерійська підготовка атаки починається в установлений час з урахуванням часу, необхідного на виконання всього обсягу вогневих завдань.
Закінчується артилерійська підготовка атаки також у визначений час (до часу закінчення артилерійської підготовки підрозділи першого ешелону повинні вийти на рубіж переходу в атаку).
Тривалість і побудова артилерійської підготовки атаки визначаються:
- замислом загальновійськового командира на бій;
- угрупованням і характером оборони противника;
- обсягом вогневих завдань, покладених на артилерію;
- наявністю артилерії і боєприпасів;
- часом, необхідним на висування і розгортання військ для атаки.
В умовах наступу з ходу тривалість артилерійської підготовки атаки визначається одним із двох часових параметрів:
- часу, необхідного артилерії для виконання призначеного обсягу завдань за режимом вогню;
- часу, необхідного на висування загальновійськових підрозділів з рубежу розгортання в батальйонні колони до рубежу переходу в атаку.
За тривалість артилерійської підготовки атаки беруть більший із цих показників.
У наступі з положення безпосереднього зіткнення з противником – за тривалість артилерійської підготовки атаки беруть час, необхідний для виконання встановленого обсягу вогневих завдань за режимом вогню.
Тривалість артилерійської підготовки атаки знаходиться в прямій залежності від кількості артилерії, що залучається. Чим її більше, тим менша тривалість артилерійської підготовки. При недостатньому складі артилерії, що залучається, вогневі завдання доводиться вирішувати послідовно (у 2–3 черги, тобто здійснювати вогневе ураження противника декількома вогневими нальотами у визначеній послідовності). Найбільш важливі цілі уражаються в першому й останньому вогневих нальотах, менш важливі – в подальших вогневих нальотах.
Під побудовою артилерійської підготовки атаки розуміють послідовність ураження цілей, кількість і тривалість вогневих нальотів по них.
Отже, артилерійська підготовка атаки може складатися з одного або декількох вогневих нальотів артилерії із закритих ВП у сполученні з вогнем гармат, танків, установок ПТКР прямою наводкою.
Науковими дослідженнями і досвідом застосування артилерії у роки Другої світової війни доведено, що тривалість кожного вогневого нальоту має бути від 5 до 15 хвилин. Між вогневими нальотами може проводитися вогневе спостереження.
Артилерійська підготовка атаки починається раптовим і потужним вогневим нальотом усієї артилерії по:
- новорозвіданих засобах ядерного нападу; наземних елементах РУК (РВК) та ВТЗ; артилерійських, мінометних батареях; пунктах управління, радіоелектронних засобах; живій силі, протитанкових та інших вогневих засобах в опорних пунктах першого ешелону противника та поза ними.
Наступні вогневі нальоти проводяться по об’єктах, розташованих як углибині оборони противника, так і на передньому краї, і в першу чергу по протитанкових засобах.
Останній вогневий наліт проводиться по опорних пунктах (об’єктах атаки) – на глибину рот першого ешелону противника, а також по протитанкових засобах, артилерійських і мінометних батареях.
Він повинен починатися не пізніше виходу механізованих і танкових підрозділів першого ешелону до рубежу досяжності вогню далекобійних протитанкових засобів противника.
Вогонь артилерії у цьому вогневому нальоті повинен досягати максимальної щільності (6–8 снарядів за хвилину на 1 га площі цілі).
Останній вогневий наліт по артилерійських та мінометних батареях повинен починатися за 1–3 хв до закінчення артилерійської підготовки і перекривати час „Ч” на 1–3 хв. Тому він називається перекриваючим. Мета – заборонити ведення вогню артилерії противника по наших підрозділах у момент атаки.
Знищення вогневих засобів, які спостерігаються і руйнування фортифікаційних споруд на передньому краї і в найближчій глибині здійснюється, як правило, протягом усієї артилерійської підготовки атаки вогнем прямою наводкою гармат, танків, установок ПТКР і стрільбою із закритих ВП, спеціально призначених артилерійських (мінометних) підрозділів із застосуванням боєприпасів високої точності. Для ведення вогню ВТБ може виділятися час, коли артилерія уражає цілі вглибині оборони противника.
Побудова артилерійської підготовки атаки, її тривалість, кількість вогневих нальотів, види вогню, види боєприпасів, які застосовуються, повинні бути різноманітними, несподіваними для противника і відповідати конкретним умовам обстановки. Перший і останній вогневі нальоти повинні бути найбільш могутніми.
З метою сковування маневру артилерійських (мінометних) батарей (взводів), а також живої сили і вогневих засобів, які знаходяться у районах зосередження, доцільно, крім осколково-фугасних боєприпасів, використовувати боєприпаси для дистанційного мінування ймовірних районів розташування резервів противника та його артилерії особливо в умовах активної оборони. Це створює сприятливі умови для прориву оборони у високих темпах.
У ході артилерійської підготовки атаки артилерія уражає противника масованим, зосередженим вогнем, а також вогнем батарей, взводів, гармат (БМ, ПТКР) по окремих цілях.
Артилерійська підтримка військ, що наступають, полягає в безперервному ураженні вогнем артилерії нововиявлених цілей перед фронтом та на флангах військ, які атакують противника, а в подальшому наступають.
Артилерійська підтримка проводиться з метою:
- підтримання вогневої переваги над противником;
- заборони противнику маневрувати резервами до ділянки прориву та відновлення системи вогню та управління;
- створення сприятливих умов для безупинного просування наших військ із найменшими втратами від вогню противника.
Ця мета досягається своєчасним і надійним знищенням та подавленням протитанкових та інших вогневих засобів, живої сили противника безпосередньо перед фронтом і на флангах підрозділів, що атакують і наступають, а також ураженням нововиявлених ЗМУ, артилерії, пунктів управління, систем ВТЗ і найближчих резервів противника.
Артилерійська підтримка військ, що наступають, починається із закінченням артилерійської підготовки атаки за сигналом старшого загальновійськового командира. До цього часу перший ешелон наступаючих повинен вийти на рубіж переходу в атаку.
Артилерійська підтримка проводиться на ділянці прориву, безпосередньо на глибину оборони бригад (полків) першого ешелону противника із зосередженням основних зусиль на першій позиції противника.
Перехід від артилерійської підготовки до артилерійської підтримки військ, що наступають, повинен здійснюватися приховано для противника, без перериву у веденні вогню.
Це досягається:
- продовженням ведення вогню з початком артилерійської підтримки, з тією самою щільністю і по тих самих цілях, по яких артилерія вела вогонь в останньому вогневому нальоті артилерійської підготовки атаки;
- проведенням перекриваючого вогневого нальоту по артилерійських і мінометних батареях;
- продовженням ведення вогню прямою наводкою з початком атаки;
- застосуванням таких видів вогню, які забезпечують створення глибокої зони вогню.
До проведення артилерійської підтримки військ, що наступають, залучаються: артилерія підрозділів і частин першого та другого ешелонів; артилерія військ, які знаходились у безпосередньому зіткненні з противником (при наступі з положення безпосереднього зіткнення з противником) – тільки на дальність стрільби систем, без права зміни ВП.
Артилерійська підтримка військ, що наступають, може здійснюватися методами:
- одинарного або подвійного вогневого валу;
- одинарного, подвійного і потрійного послідовного зосередження вогню;
- зосередженого вогню і вогню батарей по окремих цілях за викликом;
- сполученням вищеперелічених методів.
В усіх випадках вогонь із закритих ВП, у тому числі ВТБ, доповнюється вогнем прямою наводкою.
Вибір методу артилерійської підтримки військ залежить від:
- характеру оборони противника, насиченості її протитанковими засобами;
- умов місцевості;
- часу, виділеного на підготовку до наступу;
- наявності артилерії і боєприпасів.
Найменування методу артилерійської підтримки військ, що наступають, визначається основним видом вогню у цей період.
Зазвичай у ході артилерійської підтримки військ застосовується поєднання цих методів.
Наприклад, при прориві першої позиції – застосовується, як правило, найбільш могутній вид вогню: одинарний, або подвійний вогневий вал, подвійне або потрійне ПЗВ.
У проміжку між першою та другою позиціями може застосовуватися зосереджений вогонь і вогонь по окремих цілях.
При прориві позицій бригадних (полкових) резервів можуть застосовуватися ПЗВ, ЗВ і вогонь по окремих цілях.
При усіх методах артилерійської підтримки військ здійснюється подавлення і знищення артилерійських батарей, нововиявлених ЗМУ, протитанкових засобів, засобів ППО та інших важливих об’єктів (цілей).
Для боротьби з артилерією противника, особливо самохідною, залучається розвідувально-вогневий комплекс (1–3 артилерійських дивізіони, засоби розвідки і засоби автоматизації управління).
У ході артилерійської підтримки військ, що наступають, артилерія послідовно вирішує такі тактичні завдання:
- підтримує введення в бій другого ешелону;
- підготовлює і підтримує форсування водних перешкод;
- уражає противника при прориві проміжних оборонних позицій (рубежів);
- прикриває проміжки і фланги своїх військ;
- забороняє противнику маневр;
- уражає резерви противника, що висувається, і відбиває його контратаки;
- бере участь у закріпленні захоплених рубежів;
- підтримує висадку і ведення бойових дій тактичних повітряних (аеромобільних) десантів.