9.1. Загальні положення

Взвод управління батареї (дивізіону) призначений: для ведення розвідки; обслуговування стрільби; забезпечення зв’язку.

Для виконання цих завдань в організаційно-штатній структурі взводу управління передбачені відповідні сили та засоби. Так, наприклад, взвод управління самохідної артилерійської батареї 2С1 складається з екіпажу командирської машини і відділення управління. Склад КМУ 1В14: командир відділення – старший топогеодезист; старший розвідник-далекомірник; старший радіотелефоніст; радіотелефоніст; механік-водій. Склад відділення управління: командир відділення – старший розвідник; старший радіотелефоніст; радіотелефоністи (два); водій-радіотелефоніст.

(До складу відділення управління батареї 2С3М, крім того, входить розвідник).

Основними завданнями взводу управління в бою є:

- вибір і підготовка місць розгортання КСП (СП), їх топогеодезична прив’язка;

- розгортання і підготовка до роботи КСП (СП);

- ведення розвідки з метою добути відомості про противника і місцевість;

- інженерне обладнання місць КСП (СП);

- організація зв’язку.

Під час виконання завдань розвідки основні зусилля взводу управління зосереджуються на:

- виявленні та визначенні координат тактичних засобів ядерного і хімічного нападу, артилерійських і мінометних батарей (взводів), протитанкових засобів, танків та інших вогневих засобів противника;

- визначенні місць розташування передових підрозділів противника, його переднього краю та опорних пунктів, оборонних споруд і загороджень;

- виявленні та визначенні координат КСП (СП) противника, його радіоелектронних засобів, наземних елементів систем високоточної зброї;

- спостереженні за діями противника і своїми військами;

- вивченні прийомів і способів застосування противником артилерії, танків, ПТЗ, іншого озброєння, особливо його нових зразків [17].

Організовуючи зв’язок, командир взводу управління основну увагу приділяє:

- встановленню і підтриманню зв’язку з: вогневими взводами; командиром і штабом дивізіону; командиром загальновійськового підрозділу, якого батарея (дивізіон) підтримує або якому вона додана; командиром підрозділу, що обслуговує стрільбу батареї (дивізіону); з ПСП (БСП);

- прийманню і передаванню команд, розпоряджень, сигналів, доповідей.

У батареї (дивізіоні) розгортається командно-спостережний пункт і за необхідності спостережний пункт (передовий, боковий).

Кількість СП, їх призначення і взаємне розташування залежать від виду бою, характеру місцевості, завдань, поставлених артилерійському підрозділу, від кількості засобів розвідки, що знаходяться у цьому підрозділі. У кожному випадку кількість СП повинна забезпечувати розвідку противника на максимальну глибину по всій смузі розвідки.

Спостережні пункти повинні відповідати таким вимогам:

- забезпечувати виконання поставлених бойових завдань;

- мати гарний огляд місцевості попереду, по фронту і вглибині;

- мати приховані підступи;

- бути непомітними для спостереження противника;

- забезпечувати розміщення особового складу, приладів і засобів зв’язку.

Найбільш доцільними місцями для розгортання СП можуть бути:

- передні та бокові схили висот і пагорбів, що звернені до противника;

- ділянки місцевості, що знаходяться на 200–300 м попереду лісу, саду або гаю;

- високі дерева що знаходяться углибині лісу або на узліссі;

- горища, верхні поверхи споруд і фабричні (заводські) труби.

Місце КСП має бути, крім того, зручним для роботи командира, забезпечувати зв’язок із підлеглими і старшим командиром, мати захисні якості, забезпечувати само-оборону.

Для забезпечення маскування та безперебійного зв’язку спостережні пункти доцільно розташовувати в системі траншей, якщо це забезпечує огляд противника у заданій смузі розвідки.

По можливості спостережні пункти доцільно розташовувати у місцях, не доступних або малодоступних для танків та інших броньованих машин противника.

Автомобілі й технічні засоби розташовуються переважно у найближчих укриттях (ярах, балках, кущах, лісах) у тилу СП.

Порядок роботи і підготовки спостережних пунктів до роботи передбачає:

- вибір місця СП та його розгортання;

- орієнтування приладів;

- топогеодезичну прив’язку СП;

- вибір орієнтирів і складання схеми орієнтирів;

- встановлення зв’язку з ВП і старшим командиром;

- інженерне обладнання СП;

- маскування СП.

Порядок роботи командира взводу управління

з організації бойових дій як в обороні,

так і в наступі

Залежно від завдання, отриманого від командира батареї (дивізіону), після отримання завдання він зобов’язаний:

- з’ясувати його й оцінити обстановку;

- вибрати місце основного та запасного КСП, а за необхідності ПСП (БСП), розгорнути основний КСП, провести його топогеодезичну прив’язку, скласти картку топо-геодезичної прив’язки, довести завдання і керувати інженерним обладнанням;

- довести до особового складу умовні найменування місцевих предметів, орієнтири і завдання;

- перевірити підготовку приладів до ведення розвідки і засобів зв’язку до роботи;

- установити і безперервно підтримувати стійкий радіо- та кабельний зв’язок із вогневими взводами батареї (штабом дивізіону) і командиром загальновійськового підрозділу;

- вивчити місцевість у районі основного КСП, надати умовні найменування місцевим предметам, призначити орієнтири і довести їх особовому складу взводу управління;

- довести розпорядження стосовно організації інженерного обладнання і маскування;

- відпрацювати бойові документи;

- організувати безпосередню охорону та самооборону, захист від зброї масового ураження;

- контролювати готовність пункту до роботи;

- доповісти командиру батареї за проведену роботу (про готовність пункту до ведення розвідки).

Під час ведення бойових дій:

- особисто вести розвідку противника і місцевості, спостерігати за діями загальновійськових підрозділів, ставити завдання на засічку цілей і обслуговування стрільби, обробляти розвіддані, контролювати точність визначення координат цілей, визначати їх висоту і доповідати за результати розвідки командирові батареї (дивізіону);

- визначати (отримувати від доданих засобів розвідки) відхилення розривів від цілі при коректуванні вогню;

- контролювати виконання поставлених завдань особовим складом взводу;

- своєчасно (заздалегідь) готувати КСП (СП) до переміщення та управляти взводом при пересуванні;

- готувати прилади та машини до роботи вночі;

- організовувати захист особового складу від ЗМУ, безпосередню охорону і самооборону КСП (СП);

- постійно вести необхідну документацію;

- контролювати виконання особовим складом вимог прихованого управління вогнем;

- бути готовим прийняти на себе управління вогнем.

При з’ясуванні отриманого завдання командир взводу управління повинен зрозуміти:

- бойове завдання загальновійськового підрозділу, якому артилерійський підрозділ доданий (підтримує);

- завдання сусідів та порядок взаємодії з ними;

- завдання батареї (дивізіону) з вогневого ураження противника, район основної (запасної) ВП, місця КСП (ПСП, БСП), основний напрямок стрільби, спосіб визначення установок для стрільби на ураження;

- завдання та смугу розвідки, РОУ, час початку розвідки, нумерацію цілей;

- розвідувальні дані на напрямі дій загальновійськового підрозділу, порядок та час доповіді розвідданих у штаб дивізіону;

- порядок встановлення зв’язку, позивні та частоти;

- час готовності до виконання завдання.

На підставі з’ясування отриманого завдання командир взводу управління віддає вказівки щодо підготовки взводу до бойових дій.

Оцінюючи обстановку, командир взводу управління вивчає:

- склад, положення і можливий характер дій противника;

- положення, стан, можливості та забезпеченість взводу управління;

- характер місцевості та її вплив на бойові дії взводу;

- умови спостереження та ведення розвідки;

- радіаційну, хімічну і біологічну обстановку;

- стан погоди, пору року і час доби.

Місце КСП (СП) обирається командиром батареї (дивізіону) або за його вказівкою командир взводу управління.

Розгортання КСП (СП) проводиться за розпорядженням командира взводу (відділення) управління.

Після розгортання КСП проводиться орієнтування і підготовка приладів. Виконується топогеодезична прив’язка КСП.

За готовністю КСП до роботи командир взводу управління ставить завдання з розвідки методом віддання усного бойового наказу.

Перед доведенням бойового наказу командир взводу управління дає умовні найменування місцевим предметам і обирає (призначає) орієнтири, віддає усний бойовий наказ за схемою:

1. Відомості про противника.

2. Завдання загальновійськового підрозділу.

3. Завдання артилерійського підрозділу і взводу, місця КСП (СП), ВП, маршрут і порядок переміщення, основний напрямок стрільби, час готовності до відкриття вогню.

4. Після слова „Наказую” – завдання з розвідки і зв’язку.

5. Сигнали і порядок дій за ними.

6. Своє місце і заступника.